Рішення № 96624006, 23.04.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/544/21

Провадження № 2/206/496/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2021 Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Поштаренко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання Дерця В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Свої позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що відповідачка звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 30.10.2006, згідно якої отримала кредит у розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 03.12.2020 має заборгованість в розмірі 41308,94 грн., яка складається з наступного: 38685,94 грн. заборгованість за тілом кредита; 38685,94 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 2623 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згіднос ст. 625 ЦПК України. Таким чином, позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість станом на 03.12.2020 у розмірі 38685,94 грн. та судові витрати по справі (а.п. 1-3)

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2021 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження зповідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду на 10.03.2021 (а.п. 69).

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 10.03.2021 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Разом із позовною заявою предстаником позивача було направлено клопотання про розгляд справи без його участі (а.п. 6).

10.03.2021 судове засідання було відкладено у зв`язку із неявкою всіх учасників процессу на 30.03.2021.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. 11.03.2021 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якого він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на наступне. 30.10.2006 між ПАТ «КБ» Приватбанк» та відповідачем було укладено нібито кредитний договір № б/н (надалі — кредитний договір) відповідно до якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку згідно з довідкою та позовної заяви у розмірі 1500 грн. 00 коп. (тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 72 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивачем не додано жодного документи, який би підтверджував надання ліміту, як вказано у позовні заяві спочатку у розмірі 1500 грн. 00 коп. (тисяча п`ятсот грн. 00 коп.). В матеріалах цивільної справи № 206/544/21 відсутній та взагалі не наданий кредитний договір, а надано лише заяву на отримання кредитної картки, яка заповнюється клієнтом. В зв`язку з тим є всі підстави стверджувати, що дана заява не є кредитним договором, а с лише заявою з зазначенням персональних даних відповідача. В той же час, позивачем, ПАТ «КБ» Приватбанк», не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам`ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг. Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг, а тому відповідач вважає, що умови які містяться в матеріалах справи без її підпису не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не можливо встановити, що саме ці Умови розумів позичальник. Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які долучено до матеріалів позовної заяви, визначено, що строк дії Картки зазначений на лицьовій стороні Картки (місяць та рік). По закінченню строку дії відповідна Картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання Клієнту Картки з новим строком дії), якщо раніше не надійшла письмова заява Тримача про закриття Картрахунка. В той же час, суду не надано доказів того, що відповідна Карта передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. Розгляд справи просила проводити за її відсутності.

05.04.2021 на адресу Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла відповідь на відзив представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Меркулової В.В., відповідно до якого ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 30.10.2006. зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. З моменту оформлення кредитного договору пройшло "14" років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. З анкети-заяви чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну і процентну ставку у розмірі 3,00 % (36,00 % на рік). Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Тарифи зазначені в Пам`ятці Клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав Відповідач разом із кредитною картою у спеціальному конверті. До суду надано виписку по картрахунку, яка є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. На підтвердження отримання Клієнтом кредитних карток з певним терміном дії, Банком надано довідку. Водночас зазначаємо, що картка може бути видана при зверненні Клієнта до установи Банку, якщо термін її дії сплив або її було загублено, та якщо клас картки було підвищено у зв`язку з певними обставинами. Відповідач звертався в Банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком дії. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Перевипуск карти Відповідачем підтверджується банківською випискою по картковому рахунку. Відповідач здійснював погашення заборгованості вже на перевипущену карту, що ще раз підтверджує її отримання Відповідачем. Поскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України. Щодо посилання Відповідача на постанову ВСУ за справою № 342/180/17. Розглядаючи справу №342/180/17 Верховний Суд зазначив, у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам.

Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.

Таким чином, при розгляді судової справи №342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правзш надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 3.2, п. 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.

Банком не заявлено вимог про стягнення неустойки відсотків, а тому заперечення відповідача з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги.

У зв`язку з вище викладеним, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Меркулова В.В. просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.п. 88-95).

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

30.10.2006 ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифами банку (а.п.44).

Згідно з цією ж анкети-заяви видно, що ОСОБА_3 погодила з Банком суму кредитного ліміту в розмірі 1500 грн. (а.с. 44).

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 44).

До позовної заяви банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.п. 45-50), розрахунок заборгованості (а.п.7-30).

До позовної заяви долучено витяг про внесення змін в договірну базу по платіжним карткам, договірну базу по споживчому кредитуванню та депозитні договори (в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів) (а.п.51-54).

До позовної заяви також долучено довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_4 , в якому сума кредитного ліміту 12.12.2017 збільшена до 18 000 грн. (а.п. 42).

Однак, суд не приймає вказані документи в якості належних та допустимих доказів по справі, оскільки їх неможливо пов`язати з будь-якими банківськими послугами, що були надані відповідачу, оскільки в ній не зазначено до якого саме картки (номеру) чи кредитного договору (його реквізити) вони мають відношення. При цьому всі вищевказані документи не містять доказів ознайомлення з ними відповідачки та погодження них.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ (АТ) КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідем не визнано факт отримання нею від ПАТ (АТ) «КБ «ПРИВАТБАНК» коштів в сумі 1500 грн.

Суду надано копію Анкети-Заяви від 30.10.2006, яка містить відомості про строк дії кредитного договору (строк дії картки), підтверджує факт видачі картки «Універсальна» № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у сумі 1500 грн., містить розмір процентної ставки за користування кредитними коштами в сумі 1500 грн., який становить 3% на місяць на залишок заборгованості (а.п. 44).

Заява-анкета не містить відомостей, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 72 % на рік, протее дані відомості зазначені в розрахунку заборгованості (а.п. 7-13).

Щодо доводів відповідача з тих обставин, що позивачем не додано жодного документу, який би підтверджував надання ліміту, як вказано у позовній заяві спочатку у розмірі 1500 грн. суд відноситься критично та не приймає їх до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься довідка, з якої вбачається, що 31.10.2006 ОСОБА_4 було збільшено кредитний ліміт до 1 500 грн.

Як вбачається з заяви-анкети остання містить не лише персональні дані відповідача, а також зазначено кредитний ліміт у сумі 1500 грн., та процентна ставка за користування кредитними коштами, яка становить 3% на місяць на залишок заборгованості. Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості під час користування кредитними коштами ОСОБА_1 процентна ставка збільшувалася до 3,6 %. Натомість матеріали справи не містять доказів погодження ОСОБА_1 на збільшення процентною ставкою у розмірі 3,6 %.

До доводів представника відповідача щодо, не надання суду доказів оформлення на укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг. Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг суд відноситься критично, оскільки в заяві від 30.10.2006 відповідач поставила свій підпис тим самим підтвердила той факт, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.п.44). Проте в матеріалах справи відсутня Пам`ятка Клієнта з якою відповідач була ознайомлена.

Натомість матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами та правилами відповідач ознайомилася та погодилася, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Суд приймає до уваги доводи відповідача, щодо того, що згідно Умов та Правил надання банківських послуг, які долучено до матеріалів позовної заяви, визначено, що строк дії Картки зазначений на лицьовій стороні Картки (місяць та рік). По закінченню строку дії відповідна Картка продовжується банком на новий строк (шляхом/ надання Клієнту Картки з новим строком дії), якщо раніше не надійшла письмова заява Тримача про закриття Картрахунка.

Суду не надано доказів того, що відповідна Карта передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, також суду не надано відомостей, що підтверджують тип та строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.

Щодо посилань представником відповідача на ту обставину, що позивач пропустив строк позовної давності, суд відноситься критично та не приймає до уваги.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

З виписки вбачається, що з 03.10.2006 до 26.01.2009 ОСОБА_1 здійснювала погашення кредиту. Після того ОСОБА_1 тривалий час не погашала кредит. Наступне погашення кредиту остання здійснила 30.09.2019, тобто ОСОБА_1 здійснила переривання перебігу позовної давності.

Позивач просить стягнути із відповідача суму у розмірі 38685,94 грн. З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 12.12.2017 кредитний ліміт було збільшено до 18 000 грн., тобто не зрозуміло яким чином сума заборгованості може перевищувати суму кредитного ліміту.

Відповідно до виписки за договором № б/н станом на 04.12.2020 вбачається, що з ОСОБА_1 було стягнуто неодноразово пеню за прострочку за кредитом. В той же час в заяві-анкеті умови щодо стягнення пені за прострочку за кредитом не зазначено.

Щодо посилань представника позивача на ту обставину, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах, а саме в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах, суд відноситься критично та не приймає їх до уваги, оскільки окрім заяви-анкети відповідач не підписувала жодні зазначені документи позивачем.

Окрім того, представник позивача зазначає, що з моменту оформлення кредитного договору пройшло "14" років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Натомість, заява-анкета містить підпис відповідача, яка погодилася на відсоткову ставку у розмірі 3 %. Окрім того, позивач могла не знати щодо нарахувань їй відсотків, саме у розмірі 3,6% для звернення останньою до АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Посилання представника позивача на ту обставину, що банком не заявлено вимог про стягнення неустойки, відсотків, судом не приймаються до уваги, оскільки згідно виписки за договором № б/н від 04.12.2020 відповідачу неодноразово було нараховано пеню за прострочку за кредитом (а.п. 31-41).

Представник позивача посилається на ту обставину, щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 3.2, п. 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку. Проте, даний договір не містить підпису відповідача, яка погодилася на ці умови.

Представник позивача, послався на доводи представника відповідача з посиланням на постанову ВСУ № 342/180/17, та зазначив, що при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо. Таким чином, при розгляді судової справи №342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. Надані суду документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.

Щодо посилань сторони представника позивача на ту обставину, що тарифи зазначені в Пам`ятці клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав відповідач разом із кредитною картою у спеціальному конверті, суд відноситься критично та не приймає їх до уваги, оскільки матеріали позовної заяви взагалі не містять відомостей, що надана пам`ятка була вручена відповідачеві.

Таким чином, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування, розміру відсоткової ставки, періодичності платежів, розміру щомісячних платежів, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 3.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна» станом на 30.10.2006.

Як вбачається з копії заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.

У той же час, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . АТ (ПАТ) КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18, провадження №61-11260св19.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якої у разі відмови в задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054, 1218, 1219, 1268, 1270, 1281, 1269, 1273, 1296, 1282 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 274-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: О.В. Поштаренко