Рішення № 96622599, 26.04.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10166/20

Провадження № 2/712/576/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ СК «Арсенал Страхування» про відшкодування збитків в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

16.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, посилаючись на те, що між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ТОВ «АЙЛІН», було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5026240-02-00-00 від 06.02.2018 року,

предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та

розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номер «

НОМЕР_1 ».

У відповідності до умов даного договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у

разі настання страхового випадку сплатити на користь власника транспортного засобу страхове

відшкодування.

28 лютого 2018 року, о 08-45 год. в м. Черкаси на перехресті вул. Дахнівська та вул.

Можайського, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних

засобів: автомобіля Пежо, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням

ОСОБА_2 і автомобіля Mitsubishi Pajero державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 .

В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник зазнав

матеріального збитку.

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.03.2018 року по справі

№ 712/2226/18 водія ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративно

відповідальності за ст. 124КУпАП.

Згідно Постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.03.2018 р. по справі JV

712/2226/18 відповідач 28.02.2018 о 08-45 год. в м. Черкаси на перехресті вул. Дахнівська вул.

Можайського, керуючи автомобілем Пежо НОМЕР_2 ( ОСОБА_2 ) не дотримався

безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Мітсубісі д.н. НОМЕР_3 (нал.

ОСОБА_3 ). Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у вказаному правопорушенні визнав

повністю та був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

Для встановлення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу

«Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був організований огляд

автомобіля.

Згідно ремонтної калькуляції № 37 від 03.03.2018 року вартість відновлюваного ремонту,

автомобіля «Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » станом на 03.03.18 року становила: 23343,12 гривень.

Згідно рахунку - фактури № 48 від 07.03.2018 року ФОП ОСОБА_4 вартість

відновлюваного ремонту автомобіля «Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номер

НОМЕР_4 склала: 18618,00 гривень, що підтверджено актом виконаних робіт від 16.03.2018 року та

квитанцією № 7 про оплату від 16.03.18 року.

Факт ДТП 28.02.2018 року був визнаний ПрАТ СК «ВУСО» страховим випадком, що

підтверджується страховим актом. На підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України співробітниками ПрАТ СК «ВУСО» було зроблено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в сумі 18618,00 грн.

За заявою потерпілої особи та виконуючи взяті на себе зобов`язання по договору добровільного страхування на підставі страхового акту № 04067-02 від 05.05.2018 року ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 18618 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 101299 від 05.05.2018 р.

Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав: 18618,00 грн.

Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду в сумі 18618 грн., заподіяну відповідачем внаслідок ДТП 28 лютого 2018 року, ПрАТ СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 18618 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «Пежол» д.р.н. НОМЕР_2 була застрахована за полісом № АК 3237449 в ПрАТ «Арсенал Страхування», то керуючись ст.ст. 6, 9, 22, 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування», ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу.

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» в межах ліміту передбаченого полісом № АК 3237449 з урахуванням розміру франшизи в розмірі 500 грн. згідно умов полісу страхування цивільно-правової відповідальності в сумі 10201,25 грн.

Таким чином різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням склала: фактична сума шкоди 18618 грн. – франшиза 500 грн. – відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 10201,25 грн. = залишок шкоди – 7916,75 грн.

20.12.2019 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_1 » укладено договір № 20/12/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якої

первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги

відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам

страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору. В тому числі, новий кредитор

отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового

відшкодування за договором страхування № 5026240-02-00-00 від 06.02.2018 року (пункт 33

додатку № 1 до договору).

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» склала - 7916,75 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 27.12.2019 року та повторно 24.02.2020 року

відповідачеві було направлено повідомлення та вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, про що свідчить фіскальний чек від 24.02.2020 року, але відповідач не погасив заборгованість в добровільному порядку. Позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами ЦК України.

10.12.2019 року між ФОП « ОСОБА_1 », з одного боку та Адвокатським

об`єднанням «АДВОКАТУС» в особі голови адвоката Самойленко П.М., який діє на підставі

свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6314, був укладений

договір № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.19 року.

Таким фахівцем у галузі права, який дійсно надає позивачу правничої допомоги у цій справі є

- адвокат Самойленко П.М. та адвокат Свиридов С.В., що підтверджується договором про

надання правової (правничої) допомоги № 1 від 10.12.2019 року та додатковою угодою № 3/актом

приймання - передачі наданої правової (правничої) допомоги від 25.09.2020 року, ордером адвоката.

Попередній розмір судових витрат - 8140,60 грн. (840,80 грн., що являє собою судовий збір

сплачений за подання даної позовної заяви, а також витрати у розмірі 7299,80 грн. на оплату

правової (правничої) допомоги адвоката відповідно до договору про надання правової (правничої)

допомоги та додатковою угодою №3/актом приймання - передачі правової (правничої) допомоги.

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути

компенсацію судових витрат у сумі 8140,60 грн. (840,80 грн., що являє собою судовий збір сплачений за подання даної позовної заяви, а також витрати у розмірі 7299,80 грн. на оплату

правової (правничої) допомоги адвоката відповідно до договору № 1 про надання правової

(правничої) допомоги від 10.12.19 року.

Просить стягнути з ОСОБА_2 , на користь позивача - ФОП ОСОБА_1 , завданні збитки в порядку регресу у розмірі: 7916,75 грн. Витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 840,80 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 7299,80 грн. покласти на відповідача.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні, в режимі відео конференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він є не належним відповідачем. Крім того всі виплати здійснені страховою компанією.

27.01.2021 року відповідачем надано суду відзив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

17.03.2021 року представником ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до суду надіслані письмові пояснення, в яких зазначив, що страховиком повністю виконано свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, у передбаченому Законом порядку та строки оцінено шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та у визначені Законом строки виплачено страхове відшкодування у повному обсязі.

Розгляд справи просить проводити без участі представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ТОВ «АЙЛІН», було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5026240-02-00-00 від 06.02.2018 року, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У відповідності до умов даного договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у

разі настання страхового випадку сплатити на користь власника транспортного засобу страхове

відшкодування.

Між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3237449, відповідно до п. 7 якого забезпеченим транспортним засобом є Peugeot, р.н. НОМЕР_2 .

28 лютого 2018 року, в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля Пежо, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 і автомобіля Mitsubishi Pajero державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.03.2018 року по справі № 712/2226/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

28 лютого 2018 року до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся ОСОБА_3 із повідомленням про настання події з наземним транспортним засобом, заявою про виплату страхового відшкодування.

На виконання Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення вартості матеріального збитку, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся до судового експерта авто товарознавця ОСОБА_6 .

Згідно висновку № 37 від 12.03.2018 року, вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, який дорівнює 0,65), завданого влансику транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, р.н. НОМЕР_1 з урахуванням ПДВ на запасні частині дорівнює 11742,34 грн.

Власнику транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , сплачено страхове відшкодування у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу, а саме витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, за вирахуванням ПДВ та франшизи за полісом у загальному розмірі 10201,25 грн.

Згідно ремонтної калькуляції № 37 від 03.03.2018 року вартість відновлюваного ремонту,

автомобіля Mitsubishi Pajero державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » станом на 03.03.18 року становила: 23343,12 гривень.

Згідно рахунку - фактури № 48 від 07.03.2018 року ФОП ОСОБА_4 вартість

відновлюваного ремонту автомобіля «Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номер

НОМЕР_4 склала: 18618,00 гривень, що підтверджено актом виконаних робіт від 16.03.2018 року та

квитанцією № 7 про оплату від 16.03.18 року.

Факт ДТП 28.02.2018 року був визнаний ПрАТ СК «ВУСО» страховим випадком, що

підтверджується страховим актом. На підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України співробітниками ПрАТ СК «ВУСО» було зроблено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 в сумі 18618,00 грн.

За заявою ОСОБА_3 та виконуючи взяті на себе зобов`язання по договору добровільного страхування на підставі страхового акту № 04067-02 від 05.05.2018 року ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 18618 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 101299 від 05.05.2018 р.

В порядку ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП, яка мала місце 28.02.2018 за участю забезпеченого транспортного засобу Peugeot, р.н. НОМЕР_2 .

Листом від 18.07.2018 року вих. № 180718-01566/к/у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повідомив ПрАТ «СК «ВУСО» про відсутність правових підстав для здійснення страхового відшкодування за отриманою регресною вимогою, оскільки страховиком виконано свої зобов`язання за полісом № АК/3237449 за наслідками заявленою ДТП та здійснено виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілі особі (власнику пошкодженого транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_3

20.12.2019 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_1 », (новий кредитор) укладено Договір № 20/12/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором страхування № 5026240-02-00-00 від 06.02.2018 року.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Тому вимога страховика потерпілого до завдавача шкоди не є регресною, а правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку з виплатою ПрАТ «СК ВУСО» на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 та 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізовує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» склала - 7 916,75 грн. (18618 грн. – франшиза 500 грн. – відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 10201,25 грн.), яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, визначаючи один із способів захисту цивільних прав та інтересів – відшкодування збитків та інші способу захисту відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду позову, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 59 Конституції України яка закріплює право кожної людини на правову

допомогу, а також право вільного вибору захисника своїх прав.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-

рп/2000 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право

вільного вибору захисника), положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що

«кожен є вільним у виборі захисника своїх прав», треба розуміти як конституційне право особи з

метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі

права і за законом має право.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою

допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом

(професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

10.12.2019 року між ФОП « ОСОБА_1 », з одного боку (надалі «Клієнт») та Адвокатським

об`єднанням «АДВОКАТУС» в особі Голови Адвоката Самойленко П.М., який діє на підставі

свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6314 (надалі - «Адвокат»), був укладений договір № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.19 року.

Фахівцем у галузі права, який дійсно надає позивачу правничої допомоги у даній справі є

- адвокат Самойленко П.М. та адвокат Свиридов С.В., що підтверджується договором про

надання правової (правничої) допомоги № 1 від 10.12.2019 року та додатковою угодою № 3/актом

приймання - передачі наданої правової (правничої) допомоги від 25.09.2020 року, ордером адвоката.

Відповідно до п. 4.1.1.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 10 грудня 2019 року розмір 1 (однієї) години роботи адвоката Адвокатського об`єднання за надання правової (правничої) допомоги становить 1921 грн.

Згідно додаткової угоди № 3/акту приймання - передачі правової (правничої) допомоги, витрати позивача на правову (правничу) допомогу становлять 7299,80 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 25 вересня 2020 року ФОП ОСОБА_1 на підставі зазначеного договору сплачено кошти у розмірі 7299,80 грн.

У п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз`яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3457,80 грн., що на думку суду є обґрунтованими, та відповідають принципу розумності, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді.

Витрати на правову допомогу у розмірі 3842 грн. (вивчення матеріалів страхової (регресної) справи), формування правової позиції у розмірі 2305,20 грн.; підготовка процесуальних документів у кількості необхідних для подачі позову до Соснівського районного суду м. Черкаси у розмірі 1536,80 грн.) не підлягають до задоволення, оскільки в додатковій угоді № 3 не зазначено, які саме заяви та клопотання готувалися адвокатом, а також зазначено перелік документів страхової справи, які вивчалися адвокатом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 512, 514, 993, 1191, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 19, 76-82, 89, 133, 141, 211, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ СК «Арсенал Страхування» про відшкодування збитків в порядку регресу задоволити частково.

Стягнути в порядку суброгації з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ФОП ОСОБА_1 ( ідентифікаційний код НОМЕР_6 , р/р НОМЕР_7 , ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 380775) завдані збитки в сумі 7 916,75 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. та 3457,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 12215,35 грн.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий Романенко В.А.

Повний текст рішення суду виготовлений 26 квітня 2021 року.