Рішення № 96620433, 13.04.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/9885/20

Провадження №2/523/1160/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Кругліков О. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» в особі ліквідаційної комісії (65006, м. Одеса, вул. Маловського, буд. 10) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2020 р. Суворовським районним судом міста Одеси прийнято до свого провадження позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» в особі ліквідаційної комісії (65006, м. Одеса, вул. Маловського, буд. 10) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та выдкрито провадження за нормами спрощеного позовного провадження.

01 грудня 2020 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» в особі ліквідаційної комісії, подано на адресу суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій викладені позовні вимоги в новій редакції та збільшено ціну позову (збільшено позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань та 3-х % річних) та залучено відповідачем ОСОБА_3

02 грудня 2020 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через їх представника – адвоката Касьяненко Ю. Я. надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку для надання відзиву. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що відповідач не отримував копії матеріалів справи та про розгляд її судом дізнався лише 24.11.2020 року.

22 листопада 2020 року стороною позивача була подана заява про уточнення позовних вимог та було їх збільшено – сума основного боргу у розмірі 5713,61 (п`ять тисяч сімсот тринадцять гривень 61 копійок) гривень за період з 01.04.2015р. по 31.08.2017р.; індекс інфляції за заявою становив грошову суму у розмірі 1280,99 (тисячу двісті вісімдесят гривень 99 копійок) гривень; три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 684,45 (шістсот вісімдесят чотири гривні 45 копійок) гривень; судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) гривень.

Розрахунок до поданої заяви про збільшення позовних вимог (Акт № 2/29/20 п-2 нарахувань та сплат по банку станом на 31.08.2017р., АДРЕСА_2 , власник – ОСОБА_1 , заг. Прощ. – 51,2 м.кв., прож. – 4 особи.

Вищевказаний розрахунок інфляційних та 3% річних проводиться у період з 30.04.2015р. по 30.06.2020р.

28 січня 2021 року клопотання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що подане їх представником – адвокатом Касьяненко Ю. Я., про поновлення процесуальних строків на подання відзиву, що подане в рамках розгляду цивільної справи за позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено та поновлено відповідачам строк для подання відзиву на позов.

09 лютого 2021 р. було розглянуто заяву представника позивача – голови ліквідаційної комісії ОСББ «Маловський» Панчишиної С. Ю. про уточнення позовних вимог (збільшення позовних вимог), що подана в рамках розгляду цивільної справи за позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та прийнята до розгляду.

У позовній заяві про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги від 01.07.2020р. Позивач просить стягнути з Відповідача основний борг у сумі 5713,61 (п`ять тисяч сімсот тринадцять гривень 61 копійок) гривень за період з 01.04.2015р. по 31.08.2017р.; індекс інфляції у розмірі 671,26 (шістсот сімдесят одна гривня 26 копійок) гривень; три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 198,30 (сто дев`яносто вісім гривень 30 копійок) гривень.

Позивач зазначає, що підставою стягнення вищевказаної суми боргу та інших нарахувань є повноваження ліквідаційної комісії щодо управління справами юридичної особи після прийняття рішення Суворовським районним судом м. Одеси від 20.09.2012 року про припинення юридичної особи.

Позивач зазначає, що у відповідності до ст. 105 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України) до голови ліквідаційної комісії ОСББ «Маловський» з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), Ліквідаційна комісія ОСББ «Маловський» заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 58 ЦПК України, юридичних осіб представляють їхні органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законом. Представником ОСББ «Маловський» є Ліквідаційна комісія, яка має повноваження на ведення справ у суді, може вчиняти від імені ОСББ «Маловський» , яку вона представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти юридична особа – ОСББ «Маловський». Голова ліквідаційної комісії ОСББ «Маловський» може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства за захистом прав кредиторів та прав інших співвласників.

Також зазначається, що обов`язки Відповідача щодо сплати за житлово-комунальні послуги регулюються вимогами законодавства, а саме – Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», вимогами ст.ст. 322, 360 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1541, 179 Житлового кодексу України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р., № 572.

Представннк позивача в особі голови ліквідаційної комісії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» Панчишина С. Ю. надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні уточненої позовної заяви наполягав в повному обсязі.

Представник відповідачів надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з обґрунтувань, що викладені в відзиві на позов.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3-х % річних.

Вимоги позову обґрунтував тим, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 21.04.2011 року по цивільній справі №2-291/11, було визнано недійсним рішення установчих зборів від 13.11.2008 року щодо створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) «Маловський» та статут, що був зареєстрований у виконавчому комітеті Одеської міської ради в реєстрі №186 від 26.11.2008 року.

Згідно Рішення апеляційного суду Одеської області від 11.08.2011 року визнано недійсною державну реєстрацію юридичної особи – об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський», що була здійснена державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради 20.11.2008 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року по справі № 1527/6520/12 було припинено юридичну особу – об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» (код 36288612, місцезнаходження юридичної особи: м. Одеса, вул. Маловського, 10), що не пов`язано з банкрутством юридичної особи та призначено ліквідаційну комісію.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року по справі № 523/8164/14-ц змінено спосіб и порядок виконання вищевказаного рішення суду та продовжено ліквідаційну процедуру до зведення та затвердження ліквідаційного балансу.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 липня 2016 року по справі № 523/8099/16-ц замінено померлого ліквідатора – голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на ОСОБА_5 та члена комісії – ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

Частиною 1 ст. 59 ГК України встановлено, що припинення діяльності суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Порядок здійснення розрахунків з кредиторами, зокрема з кредиторами, вимоги яких підтверджені рішенням суду, у разі ліквідації суб`єкта господарювання за рішенням суду визначено ст. ст. 111, 112 ЦК України; так, відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення суду щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідація юридичної особи, відповідно до ст. 111 ЦК проходить такими етапами:

1. Прийняття рішення власниками юридичної особи про добровільну ліквідацію компанії та фіксація такого рішення в протоколі загальних зборів учасників, або ж ухвалення рішення суду про ліквідацію юридичної особи та набрання ним чинності.

2. Направлення повідомлення державному реєстратору Державної реєстраційної служби України про початок процедури ліквідації юридичної особи.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи.

3. Направлення повідомлення, іншим державним органам влади про початок процедури ліквідації.

4. Виявлення кредиторів та повідомлення останніх про початок процедури ліквідації.

5. Продаж усіх активів юридичної особи, задоволення вимог кредиторів, проведення розрахунків з власниками (учасниками, акціонерами) у відповідності до розміру їх корпоративних прав, оформлення ліквідаційного балансу юридичної особи

6. Закриття всіх банківських рахунків юридичної особи.

7. Отримання від податкового органу та управління пенсійного фонду довідок про відсутність заборгованості по сплаті податків, зборів та про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також страхових внесків.

8. Передача до відповідної архівної установи документів, які підлягають тривалому зберіганню, знищення печаток, штампів.

Ліквідаційна процедура господарського товариства налічує декілька етапів, одним з яких є розрахунок з кредиторами, та після завершення яких до єдиного державного реєстру вноситься запис про припинення цього товариства (ч. 5 ст. 104 ЦК України).

Судом встановлено, що після винесення рішення щодо припинення юридичної особи ліквідаційна комісія повинна була виконати всі дії, відповідно до ст. 111 ЦК України, з дати внесення запису про припинення до Єдиного Держаного реєстру підприємств, організацій України (реєстр на день виконання рішення суду).

Згідно з витягом з Державного реєстру, юридична особа перебуває в стані припинення. Дата набрання чинності – 02.10.2012 рік.

Таким чином, на ліквідаційну комісію покладалися обов`язки, відповідно до ст. 111 ЦК України та обов`язок, після здійснення всіх дій, подати документи та припинити юридичну особу шляхом внесення відповідного запису до Єдиного Держаного реєстру.

Але, з кінця 2012 року по теперішній час юридична особа, а саме ОСББ «Маловський» в особі ліквідаційної комісії продовжує виконувати обов`язки правління юридичної особи, підписувати договори, Протоколи загальних зборів учасників, затверджувати кошториси на наступний рік, нараховувати заробітну платню працівникам та здійснювати інші дії, притаманні органу управління юридичної особи, яка діє в правовому полі України.

Разом з тим, як вбачається з обставин справи, ОСББ «Маловський» самоусунулась від виконання рішення суду, ліквідаційна комісія по цей час не виконує жодних дій щодо припинення юридичної особи та не здійснює роботу комісії щодо закриття юридичної особи – ОСББ «Маловський» після прийняття рішення про припинення.

Позивач у своєму позові посилається на Рішення суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/19839/14-ц як на справу, в якій брали участь Позивач та Відповідач та, посилаючись на ст. 82 ЦПК України, вважає, що обставини, встановлені рішенням суду у цій справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Із врахуванням доказів по справі та документів, які були надані до справи суд приходить до наступних висновків.

Ліквідаційна комісія ОСББ «Маловського» діє поза межами норм законодавства, виконуючи функції органу управління юридичної особи, які не регулюються ні жодним нормативним документом, ні документом юридичної особи.

Відповідно до ст. 13. ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази та інші права, передбачені процесуальним кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Стаття 79 ЦПК України говорить про те, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

При винесенні рішення були досліджені всі документи та докази, які були надані до справи, а саме: рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року по справі № 1527/6520/12; Ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року по справі № 523/8164/14-ц; від 01 липня 2016 року по справі № 523/8099/16-ц; виписку з Протоколу № 1/17 від 26.08.2017 року; договору № 5163-17К/С на вивіз твердих побутових відходів від 26.07.2017р. та інші документи.

Жодний з вищевказаних доказів не дає права ліквідаційної комісії підписувати документи стосовно порядку опитування мешканців ОСББ «Маловський» за загальними зборами; організовувати та провозити загальні збори; затверджувати та підписувати кошторис та тарифи зборів діяльності юридичної особи; надавати будь-які житлово-комунальні послуги; нараховувати та стягувати будь-які грошові кошти поза межами припинення юридичної особи та ліквідаційної процедури.

Посилання Позивача на Рішення Суворовського районного суду м. Одеси по праві № 523/19839/14-ц щодо того, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом не можуть прийматися до уваги на підставі того, що докази та обставини правомірності діяти від імені ОСББ «Маловський» та підписувати документи, які регулюють діяльність юридичної особи ліквідаційною комісією ОСББ «Маловський» після винесення рішення про припинення юридичної особи не досліджувалися у справі № 523/19839/14-ц.

Таким чином, Позивач не надав жодного документу щодо наявності своїх прав діяти поза межами строку, на який встановлено ліквідаційну процедуру припинення юридичної особи – ОСББ «Маловський»; не надав жодного доказу щодо наявності прав стягувати грошові кошти з співвласника багатоповерхового будинку та нарахування на законних підставах боргу за надані житлово-комунальні послуги.

Відмова в задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних ґрунтується на відсутності прав та наявності документів, підтверджуючих ці права у Ліквідаційної комісії, голови ліквідаційної комісії ОСББ «Маловський» щодо нарахування вищевказаних сум, а також необґрунтованості нарахування з 30.04.2015р. по 30.06.2020р. при вимозі стягнення основної суми боргу у період з 01.04.2015р. по 31.08.2017р.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Правничу допомогу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у справі надавало Адвокатське бюро «КАСЬЯНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», в особі керуючого бюро, адвоката Касьяненко Юрія Яковлевича, що підтверджено ордером на надання правничої допомоги серія ОД № 697903 та ОД № 697905 та Договором про надання правової допомоги № 01-06/20 від 01 червня 2020 року. В п. 5.1 вищевказаного Договору зазначено, що необхідність сплати та розмір гонорару визначається Сторонами в додатковій угоді до Договору.

Згідно Додаткової угоди про надання правової допомоги від 01.06.2020 року, за надання Бюро правничої (правової) допомоги Клієнт зобов`язується сплатити гонорар. Розрахунок робиться за тарифами, вказаними у Прайс-листі Бюро.

Відповідно до п. 7 Додаткової угоди від 13 квітня 2021 року сказано, що сторони дійшли до згоди, беручі складний фінансовий стан Клієнта, періодичністю заробітку та скрутне матеріальне становище, визначити суму гонорару, який сплачує Клієнт у разі задоволення його вимог Суворовським районним у м. Одесі по справі № 523/9885/20 – 8 000 (вісім тисяч) гривень, а у разі апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції – 9000 (дев`ять тисяч) гривень. Після підписання Акту приймання-здачі наданих послуг Клієнт зобов`язується сплатити гонорар на протязі 3-х календарних днів. У разі судового спору та винесення рішення по суті – на протязі 5-ти днів з дати набрання законної сили рішення

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до Постанови ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 року зазначається: «Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує».

Постанова ВС/КАС у справі № 280/2635/20 від 21.01.2021 року говорить про те, що «Кодекс адміністративного судочинства містить норми, які визначають процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду».

«Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата вказала, що така вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (постанова по справі № 755/9215/15-ц Велика Палата ВС прийняла 19.02.2020 року).

Так, у Постанові від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20 Верховним судом зазначено:

Також варто зауважити, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій.

Так, у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов до висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічний висновок про те, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи не залежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тальки має бути сплачено зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі 922/445/19.

Враховуюче зазначене, доводи відповідача щодо безпідставності посилань представника позивача про висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 адже судом зроблено висновок щодо застосування норм права Господарського процесуального кодексу України э необґрунтованими, оскільки у ЦПК, ГПК і КАС України вище аналізовані процесуальні норми є однаковими за змістом, а отже вищенаведена практика тлумачення судами різних юрисдикцій вказаних норм ЦПК і ГПК України є застосовною до обставин цієї справи».

Принагідно слід відмітити, що такий підхід щодо визначення фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати випливає також з практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), яка є обов`язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які можуть бути сплачені за Договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені».

«115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно з договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представлял заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з Договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» (Заява № 34725/08).

«96. Суд зазначає, що, хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов`язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан ОСОБА_9 представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними» (див. рішення від 08.10.2009 року у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану, заява № 37083/03, п. 106».

При цьому на необхідності розгляду витрат, які подлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях ЄСПЛ від 08.03.2007р.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, яке відповідно до ст. 1512 Конституції України є обов`язковим, остаточним і не може бути оскаржено, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня.

Ураховуючи зазначені законодавчі приписи, у т.ч. керуючись вимогами дійсності, співмірності, необхідності, розумності розміру, складності справи, фінансового стану учасників справи, обсягу доказів у справі, кількості судових засідань у яких брав участь представник Відповідачів, поведінку сторін під час розгляду справи тощо, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 137, 141, 200, 206, 211, 223, 244, 246, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» в особі ліквідаційної комісії (65006, м. Одеса, вул. Маловського, буд. 10) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги – відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловський» в особі ліквідаційної комісії (65006, м. Одеса, вул. Маловського, буд. 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2021 року.

Суддя