Рішення № 96618704, 23.04.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року справа № 542/274/21

провадження № 2/542/238/21

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Коркішко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в :

До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та прохає стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29572,14 грн., судові витрати у справі.

У позовній заяві представник зазначив, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 05.12.2008, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом внаслідок чого утворилась заборгованість. Відповідач та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 08.02.2019 підписали Додаткову угоду (далі-Угода). Відповідно до укладеної Додаткової угоди від 08.02.2019 Банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 Додаткової угоди, якщо Клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 Додаткової угоди. Строк повернення кредиту вказаний в п. 1.3 Додаткової угоди.

Вказав, що згідно з п. 1.6 Додаткової угоди ця угода відповідно до ст. 212 ЦК України, укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання Клієнтом зобов`язань, які передбачені договором та п. 1.5 Угоди вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені п. 1.2 Угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 Угоди. Пунктом 1.6.1 Угоди встановлено, що в разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого з зобов`язань, передбачених п. 1.5.2. Угоди та/чи будь-якого із зобов`язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачена п. 1.2, Умова про зміну процентної ставки передбачена п. 1.4 Угоди не поширюються. Відповідно до п. 1.7 в разі порушення Клієнтом термінів но погашенню кредиту, зазначених в п. 1.5.2, понад 31 безперервно: 1.7.1 терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3. Угоди). Вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п. 1.7.1 Угоди), є простроченою, зазначено в п. 1.7.2 Угоди.

У позові вказував, що станом на 28.12.2020 заборгованість перед банком становить 29572,14 грн. та складається з наступного:

-1057,16 грн. - заборгованість за кредитом;

-4989,85 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-23525,13 грн. - заборгованість за пенею.

У позові також вказував, що відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, тому просить стягнути з останнього вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23.02.2021 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання на розгляд справи представник позивача не з`явився, в матеріалах справи є клопотання про розгляд справи без його участі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився і не повідомив суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надав. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 23.04.2021 вирішено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статтей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 05.12.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Укладений між сторонами договір складається із анкети-заяви (а.с. 5), в якій зазначено, що він згодний з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Витягу.

Крім того, 08.02.2019 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору № SAMDN56000025002366, згідно з якою сторони узгодили, зокрема, що сума заборгованості, що виникла в період з дати укладання Договору до дати підписання цієї Угоди складає: 32301.39 грн.; банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, що виникла в період з дати надання Клієнтові кредиту, а саме здійснює прощення: відсотків на суму 752.75 грн, комісії на суму 0 грн, пені на суму 23525.13 грн, штрафу на суму 0 грн.; строк повернення кредиту до 25.05.2019 р.; відсоткова ставка за кредитом становить 0,01 %; клієнт зобов`язується здійснювати погашення кредиту шляхом здійснення платежів на картку N НОМЕР_1 у такому порядку: клієнт зобов`язується здійснити платіж на погашення заборгованості по Договору у розмірі не менше 1206.43 грн, у строк не пізніше 08.02.2019; подальше погашення заборгованості здійснюється Клієнтом шляхом здійснення платежів у розмірі 2272.37 грн до 25 числа місяця протягом 3 місяців. Розмір останнього щомісячного платежу складає 2272.38 грн.; ця Угода згідно ст. 212 ЦКУ укладається під відкладальну обставину, а саме: у разі належного виконання Клієнтом зобов`язань, передбачених Договором та п. 1.5. Угоди, вступають в дію умови про прощення заборгованості, визначені п. 1.2. Угоди, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4. Угоди; в разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 1.5.2. Угоди та/або будь-якого із зобов`язань, передбачених Договором, на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, передбачена п. 1.2., та умова про зміну відсоткової ставки, передбачена п. 1.4. Угоди не застосовується.

Цього ж дня відповідачем було сплачено банку 1206,43 грн. та 528, 58 грн. в рахунок погашення кредиту по договору, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.8).

Позивач посилався на те, що в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, станом на 28.12.2020 згідно з наданим позивачем розрахунком, утворилась заборгованість в розмірі 29572,14 грн. та складається з наступного:

-1057,16 грн. - заборгованість за кредитом;

-4989,85 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-23525,13 грн. - заборгованість за пенею.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною 1 статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 625 ЦКУ України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 дійсно отримав кредитні кошти, однак неналежним чином виконував зобов`язання по сплаті заборгованості, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору від 25.12.2008 та Додаткової угоди від 08.02.2019 за відповідачем рахується заборгованість за договором у загальному розмірі 29572,14 грн., яка складається з наступного:

-1057,16 грн. - заборгованість за кредитом;

-4989,85 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-23525,13 грн. - заборгованість за пенею.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З наданих до суду розрахунку заборгованості (а.с.4) та виписки з рахунку (а.с.9-20) вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитом у розмірі 1057,16 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 4989, 85 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав умови кредитного договору і добровільно не сплатив визначені договором платежі – кредит та нараховані проценти.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В частині позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 23525,13 грн, суд дійшов таких висновків.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Кодексу).

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі- Закон) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм, дає підстави для висновку про те, що умови укладеної між сторонами 08.02.2019 Додаткової угоди щодо визначення розміру пені є несправедливими.

Так, судом встановлено, що заборгованість відповідача за кредитом становить 1057,16 грн. При цьому, заборгованість за пенею позивач просить стягнути у розмірі 23525,13 грн, яка у 22 рази перевищує розмір боргу, що, відповідно, складає 2225,3 %.

Суд вважає, що нарахована позивачем сума пені 23525,13 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру пені порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч.3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Так, статтею 551 ЦК України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення неустойки, суд, встановивши співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір пені до розміру 528,58 грн, що складає 50% від суми заборгованості по кредиту. На переконання суду саме такий розмір неустойки буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача частково, а саме: стягнути заборгованість за кредитним договором, яка складається з наступного:

-1057,16 грн. - заборгованість за кредитом;

-4989,85 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-528,58 грн. - заборгованість за пенею.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на 22,23% (6575,59 грн. / 29572,14 грн. х 100), то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 504,62 грн. (2270,00 грн. х 22,23%).

На підставі вищевикладеного, та керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,–

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: с. Нехвороща, Новосанжарського району Полтавської області, на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО № 305299) заборгованість у розмірі 6575 (шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 59 коп., яка складається з наступного:

-1057,16 грн. - заборгованість за кредитом;

-4989,85 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-528,58 грн. - заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 504 (п`ятсот чотири) грн. 62 коп. на відшкодування понесених судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094,

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.