Рішення № 96618059, 27.04.2021, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2073/20

2/215/329/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Науменко Я.О.

за участю секретаря Головко Д.В.,

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 48243 грн. 57 коп. – заборгованості за кредитним договором б/н від 23.02.2012, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 31585 грн. 03 коп., в тому числі: 24345 грн. 03 коп. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 7240 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3332 грн. 19 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками, 10522 грн. 85 коп. – заборгованість по простроченим відсоткам, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина) і 2273 грн. 50 коп. – процентна складова. При цьому посилається на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернулась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в зв`язку з чим підписала заяву б/н від 23.02.2012, згідно з якою їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, визначеному Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У порушення умов договору відповідач не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, відсотками за його користування та штрафи на загальну суму 48243 грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 2102 грн..

Ухвалою від 28.05.2020 відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

Ухвалою від 06.08.2020 розгляд справи було відкладено на 17.09.2020 в зв`язку з поверненням від відповідача конверту, в якому їй направлялись на адресу реєстрації копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, з відміткою пошти про причини невручення: адресат не розшуканий.

Ухвалою від 17.09.2020 розгляд справи було відкладено на 30.10.2020 в зв`язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення відповідача про судове засідання.

Ухвалами від 30.10.2020, 09.12.2020 та від 08.02.2021 розгляд справи було відкладено в зв`язку з не направленням відповідачу судових повісток через відсутність у суду знаків поштової оплати для відправлення кореспонденції.

Ухвалою від 22.03.2021 розгляд справи було відкладено на 27.04.2021 в зв`язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення відповідача про судове засідання.

06.04.2021 до суду повернулась судова повістка, що направлялась на адресу реєстрації відповідача, з відміткою пошти про причини її невручення: адресат не розшуканий.

Згідно з положеннями ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації.

Представник позивача у позовній заяві виклав клопотання про розгляд справи в його відсутність та надав згоду на заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача повідомленого належним чином, без поважних причин або без повідомлення причин, за відсутності у справі поданого ним відзиву, і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів (ухвалює заочне рішення).

З урахуванням викладених обставин, судом за згодою представника позивача, викладеною у позовній заяві, судом 27.04.2021 постановлено ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (далі – відповідач) звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі – позивач) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 23.02.2012 (копія, а.с.27).

Вказана заява містить персональні дані ОСОБА_1 , проте в ній відсутні будь-які інші відомості, зокрема щодо видачі кредитної карти (не зазначено номер кредитної карти та її вид), умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, пені та штрафів.

Натомість у вищезгаданій заяві вказано, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256 (а.с.28, 29-54).

Відповідно до Довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 15.02.2013, термін дії 04/16 та № НОМЕР_2 , дата відкриття 19.01.2018, термін дії 10/21 (а.с.26).

З Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім`я ОСОБА_1 (договір б/н) вбачається, що 15.02.2013 відбувся старт карткового рахунку № НОМЕР_1 та 15.05.2017 встановлено кредитний ліміт 0,00 грн. За період з 26.06.2013 по 04.06.2019 відбувалось збільшення та зменшення кредитного ліміту, зокрема 26.06.2013 збільшення кредитного ліміту до 2000 грн. і 06.02.2015 зменшення кредитного ліміту до 1850 грн., 12.01.2016 збільшення кредитного ліміту до 5000 грн. і 13.01.2016 зменшення кредитного ліміту до 5000 грн., 17.07.2016 зменшення кредитного ліміту до 4300 грн. і 19.09.2016 до 0,00 грн., 31.01.2017 збільшено кредитний ліміт до 3500 грн., а також 13.04.2017 зменшено кредитний ліміт до 2310 грн., а 17.06.2017 зменшено до 760 грн., 17.09.2017 – зменшено до 350 грн.. 19.01.2018 збільшено кредитний ліміт до 4000 грн.,і в цей же день зменшено його до 0,00 грн., а 29.01.2018 збільшено до 25000 грн., 28.09.2018 до 29000 і 04.06.2019 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с.25).

З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 15.02.2013 по 11.03.2020 вбачається, що 15.02.2013 на картку № НОМЕР_1 встановлений кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., та з 28.02.2013 розпочався рух коштів по ній, а з 19.01.2018 розпочався рух коштів і по картці № НОМЕР_2 , (а.с.18-24).

Проте, відповідач ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту у повному обсязі не виконала.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав розрахунки заборгованості за договором №б/н від 23.02.2012, згідно з яким станом на 31.05.2015 заборгованість відповідача складала 1565 грн. 10 коп., з яких: 1518 грн. 18 коп. – заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) та 46 грн. 92 коп. – заборгованість за відсотками на поточну заборгованість (а.с.7-8).

Станом на 30.09.2019 заборгованість відповідача за договором №б/н від 23.02.2012 складала 33148 грн. 73 коп., з яких: 31465 грн. 03 коп. – заборгованість за поточним тілом кредиту та 1683 грн. 70 коп. – заборгованість за відсотками на поточну заборгованість (а.с.9-17).

Станом на 17.03.2020 заборгованість відповідача за договором №б/н від 23.02.2012 складала 48243 грн. 57 коп. з яких: заборгованість за тілом кредиту – 31585 грн. 03 коп., в тому числі: 24345 грн. 03 коп. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 7240 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3332 грн. 19 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками, 10522 грн. 85 коп. – заборгованість по простроченим відсоткам, а також судові штрафи – 2773 грн. 50 коп. (а.с.18).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту належним чином не виконала, у повному обсязі кредит не сплатила.

Підставою позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, та стягнення заборгованості за поточним і простроченим тілом кредиту, а також за відсотками нарахованими на прострочений кредит.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладанні Договору сторони керувались частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 23.02.2012 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), а також даних, якою послугою мав намір скористатись позичальник та яку картку просив оформити на своє ім`я. У ньому не зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; він не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше).

Отже, позивачем не доведено правомірність стягнення такої складової заборгованості як заборгованість за простроченим тілом кредиту, а розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту не являється належним та допустимим доказом на підтвердження існування заборгованості за простроченим тілом кредиту, так як нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту на суму 7240 грн. 00 коп. здійснено позивачем шляхом списання з карткового рахунку відсотків за прострочений кредит, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту.

Але враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24345 грн. 03 коп., що становить суму поточного тіла кредиту, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Анкеті-заяві позичальника від 23.02.2012 процентна ставка, її розмір, порядок нарахування не зазначені.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові: заборгованість за простроченими відсотками, посилаючись на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частини спірного договору.

При цьому доказів на підтвердження того, що саме з цим Витягом з Умов та правил відповідач ознайомилась і погодилась, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів та саме у зазначеному в цих документах розмірі, що додані банком до позовної заяви, не доведено.

Щодо нарахування штрафів (фіксованої та процентної) частини суд зазначає наступне.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач, заявляючи вимоги про погашення кредиту, просив суд у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Проте, у заяві, підписаній сторонами 23.02.2012, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також не зазначена відсоткова ставка за договором.

Згідно з наданим позивачем Витягом із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») залежить: кількість днів пільгового періоду кредитування, протягом якого проценти не нараховуються; базова процентна ставка за користування кредитними коштами; розмір обов`язкового щомісячного платежу; розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів; розмір комісії за кредитне обслуговування карти.

Але позивачем взагалі не зазначено та документально не доведено, який саме тариф застосовувався до кредитної карти відповідача. Крім того, зазначений Витяг із тарифів не містить підпису відповідача.

Роздруківку із сайту позивача з Умовами та Правилами надання банківських послуг суд оцінює критично, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Також суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, яка регулює правовідносини по договору приєднання, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період із часу виникнення спірних правовідносин (23.02.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06.04.2020 відповідно до відомостей про відправку, а.с.66), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Зазначений висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поточним тілом кредиту, в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позичальник при укладенні кредитного договору у вигляді заяви-анкети не підписала жодного документу, який передбачав би порядок та умови сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотками, а також стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту. Крім цього, в зв`язку з неузгодженням строків повернення кредиту відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог у частині заявлених простроченого тіла кредиту, відсотків та штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23898 грн. 54 коп. (7240 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3332 грн. 19 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками, 10522 грн. 85 коп. – заборгованість по простроченим відсоткам, а також 500 грн. – штраф (фіксована частина) і 2273 грн. 50 коп. – процентна складова), а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 24345 грн. 03 коп. – заборгованості за поточним тілом кредиту, відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 1060 грн. 73 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) 24345 (двадцять чотири тисячі триста сорок п`ять) гривень 03 коп. – заборгованості за кредитним договором б/н від 23.02.2012 та 1060 (тисяча шістдесят) гривень 73 коп. – витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне рішення складено 27.04.2021.

Суддя