Рішення № 96613565, 23.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2021 Справа №607/15760/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Безручко Т.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Позднякова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік Сергій Васильович про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В., державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік С.В., у якому просить визнати недійсним договір №667/К купівлі-продажу майнових прав від 11 липня 2018 року, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Дельта Банк», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46548959 від 19.04.2019 року державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка С.В..

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 26 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 70 800 доларів США, що еквівалентно 357 540 грн., із сплатою 12,40% річних за користування кредитними коштами із строком погашення кредиту до 25.03.2038 року. 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними коштами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором відповідно до якого, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. ОСОБА_2 отримав від ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» вимогу від 10.05.2019 р. про те, що 11.07.2018 року між зазначеною фінансовою компанією та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір №667/К купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., за яким право грошової вимоги за кредитним договором від 26.03.2008 р. та права Іпотекодержателя за договором іпотеки перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Також, позивачу стало відомо, що 17.04.2019 року ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотечного договору. Вважає, що оскільки, ПАТ «Дельта Банк» не надав позивачу доказів про те, що останній мав законні права продавати майнові права на право вимоги за кредитним договором у тій сумі боргу, якої фактично не існує, а тому продав новому кредитору права, власником яких не був сам. Відтак, позивач вважає, що договір від 11.07.2018 р. грубо порушує приписи законодавства України, а тому його слід визнати недійсним. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за №171093378 від 20.06.2019 власником квартири АДРЕСА_1 , яка раніше належала позивачу, ставвідповідач - ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Як на підставу виникнення права власності вказано вимогу про усунення порушень ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»; договір купівлі-продажу майнових прав 667/К від 11.07.2018 р., договір іпотеки від 26.03.2008 року. Проте, зазначив, що повідомлення про наміри відповідачів щодо укладення договору купівлі-продажу майнових прав №667-К він не отримував. Вимоги про усунення позивачем умов чи порядку повернення коштів за кредитним договором №11322294000 від 26.03.2008 року йому не вручали. Станом на момент укладення спірного договору ПАТ «Дельта Банк» перебувало у процесі припинення. Згідно з даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаної квартири наявні численні заборони та арешти, тому позивачу залишається незрозумілим, яким чином між відповідачами було укладено договір №667/К купівлі-продажу майнових прав. Також у поданому позові позивач звернув увагу, що під час вчинення спірної реєстраційної дії не було взято до уваги дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який є підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. подав суду відзив на позовну заяву у якому вказує на те, що підстави наведені у позовній заяві вважає надуманими, необ`єктивними, такими, що не відповідають дійсності. Вважає право вимоги за кредитним договором від 26.03.2008 року, яке перейшло до відповідача є таким, що повністю узгоджуються із положеннями чинного законодавства, тобто, на підставі ст. 512 ЦК України. В свою чергу, відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Також вважає, що позивач вводить суд в оману своїми твердженнями про те, що йому не було відомо про відступлення прав вимоги за кредитним договором №11322294000 від 26.03.2008 року та про відсутність заборгованості у нього за даним договором. Так, 18.05.2013 року ОСОБА_2 звертався із заявою до АТ «Дельта Банк» з проханням списати частину заборгованості за кредитним договором №11322294000 від 26.03.2008 року при умові внесення ним 65 000 доларів США. 08.06.2018 року ОСОБА_2 звертався із заявою до АТ «Дельта Банк» з проханням реструктуризації боргу за кредитним договором №11322294000 від 26.03.2008 року за умови внесення щомісячного платежу в сумі 8 000 грн. та бажаною сумою першого внеску 30 000 грн. Таким чином, вважає, що дані заяви підтверджують, що ОСОБА_2 будо відомо про перехід прав вимоги від АКІБ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» та наявну суму заборгованості. Умови, які були викладені у заявах ОСОБА_2 останній не виконав, заборгованість не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №11322294000 (11322294001) від 26.03.2008 року станом на 10.07.2018 року (тобто до моменту продажу активу). Зважаючи на вищенаведене, вважають позовні вимоги позивача безпідставними та необгрунтованими, та як наслідок такими, що не підлягають до задоволення судом.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» подав суду відзив на позовну заяву у якому вказує на те, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» стало переможцем електронних торгів з продажу прав вимоги за кредитним договором №11322294000 від 26 березня 2008 року, в результаті чого 11 липня 2018 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір №667/К купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11322294000 від 26 березня 2008 року, який було укладено між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 та права Іпотекодержателя за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. за реєстровим №874, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 перейшло до ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія». Після набуття права вимоги, на адресу позивача було надіслано вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги, яку останній отримав 04.09.2018 року. Однак, вимога відповідача була позивачем проігнорована, а саме, порушення не були усунуті протягом 30 днів з моменту її отримання. 17.04.2019 року ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» у відповідності до положень/умов кредитного договору та договору іпотеки, враховуючи норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку», задовольнило свої кредиторські вимоги за рахунок предмету іпотеки, а саме, ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло права власності на квартиру за номером АДРЕСА_2 . Також вважає, що твердження позивача про те, що на предмет іпотеки накладені арешти та заборони, які позбавляли ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» можливості укласти з ПАТ «Дельта Банк» спірний договір №667/к купівлі-продажу майнових прав вважає безпідставними. У разі наявності зареєстрованого обтяження права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі прав, власнику заборонено вчиняти дії пов`язані з реалізацією ним своїх правомочностей щодо певного об`єкта нерухомого майна. У той же час, щодо такого об`єкта нерухомого майна можуть існувати зареєстровані в державному реєстрі прав інші речові права, похідні від права власності, чи обтяження речових прав, які можуть змінюватися або припинятися. При цьому, вважає, що такі дії можуть відбуватися не у результаті реалізації власником своїх правомочностей, а внаслідок дій іншої сторони правочину. За таких умов, відсутні підстави для визнання договору про відступлення прав за кредитним та іпотечним договором недійсним, оскільки обтяження на предмет іпотеки не позбавляє можливості первісного Кредитора/Іпотекодержателя відступити новому кредиторові/Іпотекодержателю право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. При укладенні договору іпотеки від 26.03.2008 року, ОСОБА_2 одночасно підписав договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого, надав згоду на передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку встановленому ст. 37 «Про іпотеку». За таких обставин, звернення стягнення здійснюється на підставі договору задоволення вимог Іпотекодержателя, а відтак, відчуження вважається таким, що здійснено за згодою власника, тобто позивача. Також зазначають, що предмет іпотеки, а саме: двокімнатна квартира за номером АДРЕСА_1 , не підпадала під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, відповідно державну реєстрацію на предмет іпотеки. Позовні вимоги вважають безпідставними та у їх задоволенні просять відмовити.

Позивач відповіді на зазначені відзиви не подавав.

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року закрито підготовче судове провадження у даній справі призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В. в судове засідання не з`явилась подавши заяву про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік С.В. в судове засідання не з`явився та про причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив наступні обставини.

26 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11322294000.

Відповідно до п.1.1. зазначеного кредитного договору, Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, долар США в сумі 70 800,00, що еквівалентно 357 540 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати і повернути Банку кошти (кредит) та сплатити плату за кредит. Пунктом 1.4 зазначеного договору передбачено, що вказаний споживчий кредит надається позичальнику для його особистих потреб – купівлю квартири.

У порядку забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11322294000 від 26 березня 2008 року, між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», укладено договір іпотеки, посвідчений 26.03.2008 року приватним нотаріусом Магдич О.О., на підставі якого в іпотеку було передано двокімнатну квартиру за номером АДРЕСА_2 .

Підпунктами 4.2.1, 4.2.2., 4.2.3, 4.2.4 пункту 4.2 зазначеного іпотечного договору обумовлено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України, підстав.

Підпунктами 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 зазначеного договору Іпотеки передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку»; - отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором №11322294000 від 26 березня 2008 року та права Іпотекодержателя за зазначеним договором іпотеки перейшло до ПАТ «Дельта Банк».

11 липня 2018 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір №667/К купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором №11322294000 від 26 березня 2008 року та права Іпотекодержателя за зазначеним договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надіслала ОСОБА_2 вимогу за №43465 від 20.08.2018 року, згідно якої останнього повідомлено про те, що 11.07.2018 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ПАТ «Дельта Банк « укладено договір №667/к купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11322294000 від 28.03.2008 року та права Іпотекодержателя за договором іпотеки перейшло до ТзОВ «ФК Довіра та гарантія». Враховуючи наявну заборгованість за кредитним договором, ТзОВ «ФК Довіра та гарантія» має намір набути право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а тому запропонувало позивачу на протязі 30 днів з моменту отримання вимоги виконати основне зобов`язання за кредитним договором, а у випадку невиконання, матиме наслідком застосування заходів для задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом набуття у власність предмета іпотеки, за наступною реєстрацію права щодо зміни власника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або укладення з будь-якою особою договору купівлі-продажу предмету іпотеки від імені Іпотекодержателя.

Зазначену вимогу 25.08.2018 року було надіслано на адресу проживання ОСОБА_2 – АДРЕСА_3 , що підтверджено описом вкладень у цінний лист, а також списком поштових відправлень.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_2 отримано зазначену вимогу 04.09.2018 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за №247101048 від 05.03.2021 р., власником квартири АДРЕСА_1 є ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ: 38750239.

Підставою виникнення державної реєстрації були :

- вимога про усунення порушень, серія та номер: 43465 від 20.08.2018 р. ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»;

- договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 667/К, виданий 11.07.2018 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Атиповою І.В.;

- договір іпотеки від 26.03.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Магдич О.О..

Підставою для внесення зазначеного запису слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:46548959 від 19 квітня 2019 року державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Іванісіка С.В.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 вказаного Закону (в редакції чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотеодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону України Про іпотеку передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З наведеного слідує, що підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Як вставнолено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було направлено вимогу про усунення порушень рекомендованим листом з описом вкладення 25.08.2018 року, яку отримано ним 04.09.2018 року.

Тому суд вважає, що твердження позивача та його представника про те, що зазначену вимогу йому не направлялось суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовуються наявними доказами.

Частиною 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідачем - ТзОВ «Довіра та гарантія» не надано доказів, які б підтверджували проведення оцінки іпотечного майна відповідним суб`єктом оціночної діяльності на момент його набуття у власність, не направлено ОСОБА_2 даних щодо оцінки предмету іпотеки, внаслідок чого останній не зміг висловити своє згоду із ним.

Крім того, судом з`ясовано, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки (згідно з даними витягу стосовно спірної квартири) були наявні заборони та арешти на спірний об`єкт нерухомості, у зв`язку з чим, на думку суду, державний реєстратор не мав права вчиняти реєстрацію права власності за іпотекодержателем.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 зазначено, що відповідно до пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, серед інших і щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Подібні за змістом висновки, викладено у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-357а14, від 19 травня 2015 року у справі № 21-121а15, відповідно до яких наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Спірне рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за Іпотекодержателем прийнято державним реєстратором Іванісіком С.В. 17 квітня 2019 року, за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про арешт вказаного нерухомого майна на підставі постанов державних виконавців Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 07.04.2014 року, від 08.02.2016 року.

Таким чином, наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято.

Крім цього, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження №11-474апп19), встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Так, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» п.п. 1 п. 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Як встановлено із матеріалів справи позивач отримав споживчий кредит в іноземній валюті для придбання спірної квартири, загальна площа якої складає 67,4 кв.м. Крім цього, судом встановлено, що згідно із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за №247101048 від 05.03.2021 р., у власності ОСОБА_2 відсутнє інше нерухоме майно, позивач використовує зазначене нерухоме майно для свого постійного місця проживання та членів своєї сім`ї.

Таким чином, суд вважає, що у державного реєстратора при вчиненні спірної реєстраційної дій були усі наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ТзОВ «Фінансова компанія Довіра та гарантія».

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що слід визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46548959 від 19 квітня 2019 року про реєстрацію за ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 31253305), задовольнивши вимоги позивача у цій частині.

Щодо вимог позивача у частині визнання недійсним договору №667/К купівлі-продажу майнових прав від 11 липня 2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Дельта Банк», суд вважає, що вони не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

В силу вимог п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.513 ЦК України передбачено, що правочин щодо зміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Частина 1 ст.514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України регламентовано, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає, що позивачем не доведено, що спірний правочин, а саме договір №667/к купівлі-продажу майнових прав від 11 липня 2018 року, який він просить визнати недійсним укладений між відповідачами з порушенням вимог закону. Також, суд вважає, що наведена обставина позивачем у позові, як підстава визнання спірного договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, а саме неповідомлення його відповідачами про наміри його укладення, не може бути підставою для визнання його недійсним. Не може й бути, на думку суду, й обставина зазначена позивачем, як не надання ПАТ «Дельта банк» доказів ОСОБА_2 , які б підтверджували продаж майнових прав вимоги за кредитним договором на відповідну суму боргу, оскільки зазначеними нормами ЦК України подання таки доказів боржнику не передбачено. Крім цього, суд наголошує, що в силу вимог ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, однак не є підставою для визнання правочину про відступлення права вимоги, недійсним.

Відповідно до ст..141 ЦПК України, суд вважає, що слід стягнути із ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у розмірі 768 40 коп., тобто по 384 грн.. 20 коп., із кожного, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4, 13, 82, 141, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік Сергій Васильович про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46548959 від 19 квітня 2019 року про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 31253305).

В решті позовних вимог, відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) 40 коп., тобто по 384 (триста вісімдесят чотири) грн.. 20 коп., із кожного, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2019 року, якою заборонено Товаристу з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження відносно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 67,4 кв.м., житловою 36,9 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 02 квітня 2021 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан