Постанова № 96612409, 28.04.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2386/21 Провадження № 3/591/978/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року суддя Зарічного районного суду м. Суми Сорока М.Р., за участю секретаря- Нанка Ю.О., особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , прокурора - Чухно А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Сумській області НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , працює заступником директора Сумського регіонального центру підвищення кваліфікації,

за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2021 року №110/2021 ОСОБА_1 , будучи виконуючою обов`язки директора державного закладу післядипломної освіти «Сумський центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій» (далі - Центр) та відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, в порушення вимог п.п. 1-2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомила у встановленому законом порядку про наявний у неї реальний конфлікт інтересів під час видання наказу від 26.09.2019 №38-К «Про преміювання працівників центру», якими преміювала, в тому числі саму себе, чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2021 року №111/2021 ОСОБА_1 , будучи виконуючою обов`язки директора Центру та відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, в порушення вимог п.п. 3, 4 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме особисто підписала наказ про преміювання за вересень 2019 року, яким преміювала саму себе в розмірі 90% від посадового окладу, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою Зарічного районного суду від 12 квітня 2021 року вказані протоколи було об`єднано.

ОСОБА_1 в усних поясненнях свою вину визнала, пояснила, що вважала, що премія була погоджена головою ОДА і щодо неї також, щиро каялася, просила закрити провадження за малозначністю вчиненого діяння.

Прокурор в судовому засіданні зазначив про те, що додані до складених протоколів матеріали підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, тому просив притягнути її до адміністративної відповідальності та накласти на неї стягнення з урахуванням положень ст.36 КУпАП у виді штрафу розміром 3400 грн.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Ч.1 ст.172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; ч.2 ст.172-7 КУпАП - за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з примітками до вказаної статті, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції"; під реальним конфліктом інтересів у цій статті слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) правопорушення, пов`язане з корупцією, є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

При цьому, відповідно до ст.1 цього Закону в частині визначення понять, реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Згідно зі статтею 28 Закону, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Підпунктом "а" п. 2 ч. 1 ст.3 Закону до кола цих осіб віднесено посадових осіб державних підприємств.

Сторонами не оспорювалось доведення обставин перебування ОСОБА_1 на наведеній посаді, та щодо її віднесення до суб`єктів правопорушень, пов`язаних з корупцією, що також підтверджено копіями відповідних документів, долучених до справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як виконуюча обов`язки генерального директора Центру у вересні 2019 року особисто підписала наказ щодо преміювання себе вказаному місяці у розмірі 90% посадового окладу, а саме: Наказ від 26.09.2019 №38-К «Про преміювання працівників центру».

Порушення п. 3 наведеної норми (вчинення дій або прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів) може мати місце лише тоді, коли таке рішення є остаточним та безпосередньо встановлює якісь переваги чи надає матеріальну вигоду для особи.

Оскільки преміювання працівників зазначеного державного підприємства, у тому числі і ОСОБА_1 , не є обов`язковою складовою оплати праці, то під час прийняття рішення про преміювання себе у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом (можливістю отримати матеріальне заохочення) та повноваженнями, які дають можливість впливати на вчинення дій (підписання наказу) під час виконання повноважень, що впливає на неупередженість та об`єктивність прийняття рішення.

Тобто, видача наказу про надання премії не входить у систему оплати праці та носить індивідуальний характер, який спрямований на задоволення матеріальної вигоди ОСОБА_1 ; таке рішення приймалось нею самостійно; преміювання самої себе і є приватним інтересом ОСОБА_1 , який об`єктивно суперечив її службовим повноваженням, про що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вона була зобов`язана повідомити у встановленому законом порядку. Видача наказу про преміювання самої себе є вчиненням дій в умовах реального конфлікту інтересів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 повідомляла безпосереднього керівника чи НАЗК про наявність у неї конфлікту інтересів.

Таким чином, вищезазначені обставини, встановлені в судовому засіданні, вказують на те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому, в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Вважаю, що в даному випадку звільнити особу від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого діяння немає підстав, оскільки правопорушення даної категорії несе негативні наслідки у вигляді підриву авторитету державних органів.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

В даному випадку, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 420,40 грн.

Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 36, ст. 40-1, ч.1,2 ст. 172-7, ст. 283, ст. 284 КУпАП суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення з урахуванням ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 454 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач – ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету – Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя М.Р.Сорока