Рішення № 96611413, 15.04.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/469/20

2/465/1104/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львовавскладі:

головуючого судді - Марків Ю.С.

при секретарі судових засідань Чапля В.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Приватне акціонерне товариство "СК" ПЗУ Україна" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Приватне акціонерне товариство "СК" ПЗУ Україна" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортною пригодою.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02 грудня 2019 року по вул. Науковій, 141 у м.Львові позивач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в якій його автомобіль зазнав пошкоджень, протокол про адміністративне правопорушення було складено лише 24.12.2019 року, оскільки під час оформлення ДТП відповідач стверджував, що за кермом перебував не він, згодом втік з медичного закладу, в який він був доставлений для здачі аналізу на стан сп`яніння. За період часу з 02.12.2019 року по 27.01.2020 року позивач здійснив попередній огляд свого пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 на авторизованому сервісі ТзОВ Алекс со, а також здійснено судову автотоварознавчу експертизу, відповідно до висновку якої вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача визначена в сумі 245337,50 грн. Окрім цього зазначає, що 17.01.2020 року адвокатом в інтересах позивача подано заяву про забезпечення позову, ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 24.01.2020 року заяву задоволено частково, накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4620987200:08:000:0138 шляхом заборони відчуження земельної ділянки.

В подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог у зв`язку з тим, що 19 березня 2020 отримав страхову виплату в сумі 99886,78 грн. від ПРАТ СК "ПЗУ України" за договором страхування ОСЦПВ. Уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 145450,72 грн., штрафні санкції за невиконання грошового зобов`язання в сумі 34854,07 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили такі задовольнити.

Позивач пояснив, що його звернення до суду з даним позовом зумовлено, перш за все поведінкою відповідача, який навіть не вибачився за завдану йому шкоду. На уточнюючі запитання представника відповідача пояснив, що автомобільь не ремонтував, а продав за 6000 доларів США, страхова компанія відшкодувла майже 100 000 грн.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.2021 року не з`явилась, в попередніх судових засіданнях заперечила щодо задоволення позовних вимог, просила відмовити у задоволенні таких, оскільки вважає, що сума завданого матеріального збитку повністю відшкодована страховою компанією в процесі розгляду даної справи. Сума, яку просить стягнути позивач є явно завищена та не відповідає фактичним збиткам, які поніс позивач.

Представник третьої особи ПРАТ СК "ПЗУ України" в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з COVID – 19.

Суд вважає, що дане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Станом на час розгляду справи (15.04.2021року) введений Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року карантин триває вже більше року. Ця обставина є загальновідомою і не потребує доказування (частина 3 статті 82 ЦПК України).

Постановою Кабінету Міністрів № 343 відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

В той же час, з метою забезпечення доступу до правосуддя під час дії в Україні карантину та на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196 було затверджено Порядок роботи з технічними засобами відео-конференц зв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, однак, ні від відповідача, ні від його представника заяв до суду про участь у розгляді справи в режимі відео-конференції не надходило.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями ст.129 Конституції України, ст.2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, провадження у якій відкрито більше ніж рік тому, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та його представника.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що 02.12.2019 року водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки Honda Accord д.н.з. НОМЕР_2 у м.Львові, по вул.Науковій, 141 проявив неуважність до оточуючої дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , після чого від зіткнення виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 . В наслідок ДТП транспортні засоби зазнали технічних ушкоджень, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №067979 від 24.12.2019 року (а.с.10).

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 14 лютого 2020 року (справа №465/90/20) ОСОБА_4 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП (а.с. 150-152).

Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження КТЗ №321 від 20.01.2020 визначення вартості збитку та ринкової вартості, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat 2.0 TDI Varian, реєстраціний номер НОМЕР_1 на момент дослідження становить 245337,50 грн.; вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику автомобіля Volkswagen Passat 2.0 TDI Varian, реєстраціний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження у ДТП 02.12.2019 року, на момент дослідження становить 135112,72 грн.; ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat 2.0 TDI Varian, реєстраціний номер НОМЕР_1 в цінах на 02.12.2019 (без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП 02.12.2019 року) становить 287922,60 грн. (а.с.22-102).

Відповідно до п.3 висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості збитку та ринкової вартості КТЗ №321 від 20.01.2020 року вартість матеріального збитку заподіяного власнику колісного траснпортного засобу (реальні збитки) – це вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ з урахування фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно із частиною першою статті 1187 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі ЦК України) передбачено джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 2,5 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 4 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року за № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина другастатті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ятастатті 1187 ЦК, пункт 1 частини другоїстатті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до частини четвертоїстатті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абзац 2 частини 1 статті 1192 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як вбачається з висновку експерта реальні фактичні збитки позивача внаслідок пошкодження його автомобіля у ДТП 02.12.2019 року, на момент дослідження становлять 135112,72 грн. Доказів того, що позивачем понесено більші витрати на відновлення автомобіля матеріали справи не містять.

Так, згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

У пункті 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється учасниками процесу, ПРАТ "СК "ПЗУ Україна" здійснило виплату страхового відшкодування за договором ОСЦПВ, укладеним між ОСОБА_4 та ПРАТ "СК "ПЗУ Україна", на користь ОСОБА_4 в розмірі 99886,78 грн.

Згідно ст.1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З висновку експерта №321 від 20.01.2020 року вбачається, що відповідачем завдано позивачу фактичну реальну матеріальну шкоду в розмірі 135112,72 грн. При цьому, позивачу страховою компанією здійснено відшкодування спричиненої шкоди в розмірі 99886,78 грн. Відтак, різниця між фактично завданою шкодою позивачу, яка встановлена у висновку експерта та відшкодуванням, яке здійснила страхова компанія складає 35225,94 грн. Доказів того, що позивачем фактично понесено більші витрати суду не надано.

Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини відповідача ОСОБА_4 , який на правовій підставі керував транспортним засобом, та між його діями та наслідками, що настали, є безпосередній причинний зв`язок, що встановлено постановою Франківського районного суду м.Львова від 14.02.2020 року, то сума відшкодування має бути стягнуто саме з нього в розмірі спричиненої позивачу реальної матеріальної шкоди з урахуванням сплаченої страховиком суми страхового відшкодування.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 35225,94 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, у таких відсутні відомості, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладався договір про відшкодування збитків. Рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 збитків, яке б не виконувалося ОСОБА_4 , не ухвалювалося.

За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування збитків за допомогою договору про відшкодування збитків чи рішення суду не відбулося, прострочення особи, яка є відповідальною за спричинені збитки, не настало, тому підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми відсутні.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуу Постанові від 03 квітня 2019 року (справа № 757/3725/15-ц, провадження № 61-12530св18).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу, а також судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (експертизи, оцінки) суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до детального розрахунку судових витрат у справі, поданого представником позивача 02.03.2021 року останній просить стягнути з відповідача 44030,48 грн. судових витрат на правову допомогу та 8920,40 судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №103/2019 від 19.06.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Огородником Олегом Ігоровичем про те, що останній прийняв на себе зобов`язання надавати правову допомогу на вимогу замовника в правоохоронних органах, судах, підприємствах, установах, організаціях та здійснювати професійну діяльність у випадках, коли замовник вважає це за необхідне, а також здійснювати надання консультацій, підготовку проектів документів, листів, адвокатських запитів, заяв, позовних заяв, скарг, клопотань в різні установи, підприємства, організації, судові установи усіх інстанцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з таблиці 1 детального розрахунку судових витрат позивача у справі від 28.02.2021 року адвокатом надано ОСОБА_1 правові послуги, а саме:

- представництво Бориславського В.В. в Управлінні патрульної поліції у Львівській області, в тому числі ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення та виготовлення фотокопій справи в УПП у Львівській області, вартістю 2000,00 грн.;

- представництво Бориславського В.В. у судових засіданнях у Франківському районному суді м.Львова у справі №465/90/20 - 3 судові засідання, включаючи час на ознайомлення з матеріалами справи вартістю 2000,00 грн.;

- представництво Бориславського В.В. у судових засіданнях у Франківському районному суді м.Львова у справі №465/324/20 - участь у 1 судовому засіданні - вартістю 1000,00 грн.;

- представництво Бориславського В.В. у судових засіданнях у Франківському районному суді м.Львова у справі №465/469/20 - участь в 5 судових засіданнях, а саме 10.04.2020 року, 22.05.2020 року, 09.07.2020 року, 24.09.2020 року, 22.10.2020 року по 1 годині кожне - вартість 5000,00 грн.;

- представництво замовника у Франківському відділі ДВС Західного МРУЮ Міністерства юстиції України з приводу подання до виконання ухвали про забезпечення позову вартістю 1000,00 грн.;

- складання та подання адвокатських запитів до Пустомитівського районного суду Львівської області про надання копій постанови та протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 ,

- до Франківського районного суду м.Львова про надання копій постанови та протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 , до ПРАТ СК "ПЗУ Україна" щодо суми страхового відшкодування та надання копій документів - загальною вартістю 3000,00 грн.;

- складання та подання до суду заяви про забезпечення позову, а також позовної заяви про стягнення збитків на користь ОСОБА_1 загальною вартістю по 5000 грн кожна;

- подання клопотань про виклики свідків та долучення доказів, а також подання письмового пояснення - загальною вартістю 2000,00 грн.;

- додатковий гонорар відповідно до Додаткової угоди №2 від 20.10.2020 року до Договору про надання правової допомоги вартістю 18030,48 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Дослідивши докази, подані представником позивача, на підтвердження обгрунтованості понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, суд вважає, що стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу, пов`язану з представництвом ОСОБА_1 в Управлінні патрульної поліції у Львівській області, в тому числі ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення та виготовлення фотокопій справи в УПП у Львівській області; представництвом ОСОБА_1 у судових засіданнях у Франківському районному суді м.Львова у справі про адміністративне правопорушення №465/90/20, включаючи час на ознайомлення з матеріалами такої справи; подання клопотань про виклики свідків та долучення доказів, а також подання письмового пояснення у адміністративній справі №465/90/20 не підлягають до задоволення, оскільки вищевказані витрати не по`вязані безпосередньо з наданням правової допомоги у даній цивільній справі.

Що стосується представництва ОСОБА_1 у судовому засіданні у Франківському районному суді м.Львова у справі №465/324/20 з розгляду заяви про забезпечення позову, такі також не підлягають до стягнення, оскільки як вбачається з ухвали Франнківського районного суду м.Львова від 24.01.2020 року про забезпечення позову зазначене питання вирішувалось без участі осіб в судовому засіданні, відтак відшкодування витрат в розмірі 1000 грн за участь в розгляді такого є безпідставна.

З приводу складання та подання адвокатських запитів до Пустомитівського районного суду Львівської області про надання копії постанови та протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 , то слід зазначити, що такі не мають жодного відношення до даної справи, оскільки в межах даної справи рішення про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача постановлялось Франківським районним судом м.Львова, окрім того в матеріалах даної справи відсутні докази того, що такі адокатські запити дійсно складались та надсилались.

Також, з приводу стягнення витрат на правову допомогу за участь у судових засіданнях в даній справі 10.04.2020 року, 22.05.2020 року, 09.07.2020 року, 24.09.2020 року, 22.10.2020 року, суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, з зазначених адвокатом дат судових засідань такі за участю адвоката відбувались 22.05.2020, 09.07.2020, 24.09.2020, судові засідання 10.04.2020 року, 22.10.2020 року не відбулись.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу за представництво позивача у Франківському відділі ДВС Західного МРУЮ Міністерства юстиції України з приводу подання до виконання ухвали про забезпечення позову суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.157 ЦПК України примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Відтак, дана вимога представника позивача не підлягає до задоволення, адже суд самостійно скеровує ухвалу про забезпечення позову відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Також, суд не бере до уваги вимогу представника позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу, пов`язану з складанням та поданням адвокатського запиту до Франківського районного суду м.Львова про надання копій постанови та протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 , оскільки матеріали справи не містять доказів, що такі копії надсилались адвокату Огороднику О.І. судом як відповідь на адвокатський запит, як і не містять самого адвокатського запиту.

Також, слід зазначити, що відповідачем та його представником, як завишений чи необгрунтований розмір витрат за 1 год. роботи адвоката (в розмірі 1000 грн), за написання позовної заяви (5000 грн.), заяви про забезпечення позову (5000 грн.) не заперечувався.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що вимоги представника позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, а саме: складання та подання до суду заяви про забезпечення позову в межах цієї справи – 5000 грн., складання та подання до суду позовної заяви про стягнення збитків – 5000 грн.; складання та подання адвокатського запиту до ПРАТ "СК "ПЗУ Україна" щодо суми страхового відшкодування – 1000 грн., участь в судових засіданнях в даній справі – 3000 грн. підлягають до задоволення, адже такі послуги, як вбачається з матеріалів справи, дійсно були надані, що підтверджується належними засобами доказування.

Відтак, виходячи з критерію реальності та фактичного надання адвокатських послуг, встановлення їхньої дійсності та необхідності під час розгляду даної справи, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд, приходить до переконання, що витрати на професійну правничу допомогу в даній справі є обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами в розмірі 14000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції №0.0.1594968414.1 від 24.01.2020 року позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 2700,00 грн. (а.с.1). Окрім цього, відповідно до квитанції №121 від 17.01.2020 року позивачем ОСОБА_1 оплачено 420,40 грн. судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову (а.с.129).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат за здійснення оцінки земельних ділянок, щодо яких було подано заяву про забезпечення позову, а також за здійснену оцінку вартості завданих збитків судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_6 3000,00 грн. за оцінку майна для подання позову до суду до власника земельної ділянки, що підтверджується копією квитанції №0.0.1594695316.1 від 24.01.2020 року (а.с.125), а також позивачем сплачено ФОП ОСОБА_7 2800,00 грн. за надання експертних послуг, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.01.2020 року (а.с.131).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача; відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на пропорційність стягнення судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням позову до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 19,54 % понесених витрат на правову допомогу, що становить 2735, 16 коп.; судовий збір – 609,63 грн.;судові витрат, пов`язані з розглядом справи (експертиза, оцінка) - 1133, 14 коп. відповідно.

У відповідності до ч.7, 8 ст.158 ЦПК України арешт на земельну ділянку кадастровий номер:4620987200:08:000:0138 шляхом заборони відчуження земельної ділянки, накладений ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20 січня 2020 року продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Окрім цього, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 на виконання Франківського районного суду м.Львова від 20 січня 2020 року внесено на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області 20000,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1600875911.1 від 31.01.2020 року.

Згідно із ч.2 ст.155 ЦПК України, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій цієї статті підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову зустрічне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання відповідним рішенням або ухвалою суду законної сили, відповідачем або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу.

Керуючись 12, 13, 258, 259, 265, 268,ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 35225 (тридцять п`ять тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 94 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2735 (дві тисячі сімсот тридцять п`ять) гривень 16 коп. судових витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1133 (одна тисяча сто тридцять три) гривні 14 коп. судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (експертизи, оцінки).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 609 (шістсот дев`ять) гривень 63 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20 січня 2020 року в частині накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер:4620987200:08:000:0138 шляхом заборони відчуження земельної ділянки - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Скасувати заходи зустрічного забезпечення, застосовані ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20 січня 2020 року, шляхом повернення ОСОБА_1 внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп., якщо протягом двадцяти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили, відповідачем або іншою особою не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу Українидо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Приватне акціонерне товариство "СК "ПЗУ Україна" ЄДРПОУ 20782312, адреса: м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40.

Повний текст рішення виготовлено 26.04.2021 року.

Суддя Марків Ю.С.