Рішення № 96609493, 22.04.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1247/20

Провадження №2/443/723/21

РІШЕННЯ

іменем України

22 квітня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Костишин У.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Журавненської селищної ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

за участю:

представника позивачки Яременка І.О. , -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Яременко І.О. подав до суду позовну заяву до Журавненської селищної ради Жидачівського району Львівської області (відповідач), в якій просить визнати за позивачкою в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право на земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради площею 2,92 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) Серії ЛВ №3282, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 21.04.1997 №248 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №151.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивачки покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,92 умовних кадастрових гектарах. Оскільки ОСОБА_4 не залишила заповіту, тому спадкування відбулося за законом. На день смерті ОСОБА_4 проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину, однак юридично спадкові права не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Інших осіб, які вправі претендувати на спадкове майно після смерті матері, немає. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 , а також право на зазначену земельну ділянку (пай), яке він фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів дочці ОСОБА_1 . 14.06.2019 позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька на належний йому житловий будинок. При зверненні до нотаріальної контори щодо земельної частки (паю) їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на неї.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

У підготовчому засіданні представник позивачки позов підтримав повністю та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, у якій зазначив про відсутність на час розгляду справи у суді інформації, яка була б підставою щодо заперечення стосовно предмету даної заяви та розгляд справи за його відсутності. Крім цього, у заяві ствердив, що наслідки статті 206 ЦПК України зрозумілі.

Заяви та клопотання учасників справи.

Представник позивачки подав заяву про заміну відповідача (а.с.27).

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позову (а.с.35).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 21.09.2020 прийнято справу до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.23-24).

Ухвалою від 02.02.2021 залучено до участі у справі Журавненську селищну раду Львівської області та відкладено підготовче засідання (а.с.31-32).

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, з`ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 26.02.1964 (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 07.08.2018, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 04.09.1982. після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 » (а.с.12).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05.05.2001 (а.с.13).

04.07.2005 ОСОБА_3 зробив особисте розпорядження, склавши заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що за законом матиме право заповів дочці ОСОБА_1 (а.с.30).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 05.12.2005 (а.с.15).

Згідно з довідками Сидорівської сільської ради Львівської області від 20.02.2019 та 15.10.2019, ОСОБА_4 до дня своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3 . Від її імені заповіт не посвідчувався. ОСОБА_3 проживав в АДРЕСА_1 . Від його імені ВК сільської ради посвідчував заповіт №34 в користь ОСОБА_1 , яка вступила в управління спадковим майном в 6-ти місячний термін (а.с.14, 16).

Постановою нотаріуса Жидачівської ДНК від 21.02.2019 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), що знаходиться на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій і є спадковим майном (а.с.18).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.06.2019 спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дочка ОСОБА_1 . Спадщина складається з житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями (а.с.17).

Довідкою Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21.07.2020 встановлено, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Сидорівській сільській раді зареєстрований сертифікат серії ЛВ №3283 від 25.04.1997 на ОСОБА_4 , реєстраційний №151. Площа земельної ділянки - 2,92 умовних кадастрових гектарів (а.с.19).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивачки права на спадкування за заповітом після смерті батька і неможливістю реалізації цього права через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР (даної - ЦК УРСР), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України).

Так, спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в силу приписів статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, регулюються нормами ЦК УРСР.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Нормою статті 527 передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Спадкоємцями за законом є особи, які входять у першу та другу черги спадкоємців за законом (статті 529, 530 ЦК УРСР), утриманці (стаття 531 ЦК УРСР), усиновлені та усиновителі (стаття 532 ЦК УРСР).

Згідно з приписами статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 регулюються нормами ЦК України.

Так, нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Нормою частини 1 статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

Застосовані судом норми права регулюють вищенаведені спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Крім цього, суд зважає на роз`яснення, викладені у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, в тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_4 на день смерті належало право на земельну ділянку площею 2,92 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Сидорівської сільської ради відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №3282 від 25.04.1997 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №151.

За життя ОСОБА_4 особистого розпорядження не зробила, відтак після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, до якої входили належні їй права та обов`язки, які не припинилися внаслідок її смерті (у тому числі право на зазначену земельну частку (пай). Спадкування відбувалося за законом за правилами, встановленими ЦК УРСР. Чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , а також їхня дитина - ОСОБА_8 входили до першої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 , однак лише ОСОБА_3 прийняв спадщину, оскільки лише він вчинив дії, що свідчать про це, а саме: проживав із спадкодавцем (дружиною) до дня смерті, продовжив там проживати та фактично вступив у володіння спадковим майном.

Суд зазначає, що відсутність у ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не позбавляє його спадкоємців права на спадщину в силу приписів частини 3 статті 1296 ЦК України.

За життя ОСОБА_3 зробив особисте розпорядження, склавши заповіт, яким все своє майно заповів дочці ОСОБА_1 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина, до якої входили належні йому права та обов`язки, які не припинилися внаслідок його смерті (у тому числі право на зазначену земельну частку (пай). ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за заповітом та вчинила дії, що свідчать про прийняття нею спадщини після смерті батька, оскільки у визначений законом строк подала нотаріусу відповідну заяву про це та отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна (належний ОСОБА_3 житловий будинок). Однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 в частині земельної частки (паю) у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на цю земельну частку.

Таким чином, ОСОБА_1 має обґрунтоване право на спадкування належного її батькові ОСОБА_3 майна (земельної частки (паю) в порядку спадкування за заповітом, однак позбавлена можливості юридично оформити право власності на це майно у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса, через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 не визнається, відтак позивачка має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим і звернулася до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 524, 525, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, статей 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1233, 1235, 1236, 1268, 1296 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 200, 206, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Журавненської селищної ради Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район (колишній Жидачівський район), смт. Журавно, пл. С.Бандери,2, ідентифікаційний код юридичної особи 04374890) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну частку (пай) розміром 2,92 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Сидорівської сільської ради відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №3282 від 25.04.1997 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №151.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 26 квітня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів