Вирок № 96609373, 27.04.2021, Городоцький районний суд Львівської області

Справа № 441/92/21 1-кп/441/129/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2021 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Яворської Н.І.,

при секретарі Цап І.М.,

з участю: прокурора Щурка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Федака Р.Р.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 286 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140000000884 від 24.11. 2020 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Червонограда Львівської області, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, працюючого водієм у ФОП « ОСОБА_3 », проживаючого в АДРЕСА_1 , маючого на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 , тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Правопорушення вчинено за таких обставин.

Обвинувачений ОСОБА_1 23.11.2020, приблизно о 22 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем марки «Нісан Кашкай», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі Львів-Шегині 18 км + 361 м. в с. Бартатів Городоцького району Львівської області у напрямку до м. Львова порушив вимоги Р. 1 п. 1.5, 1.10; Р. 2 п. 2.3 б), д); Р. 12 п. 12.3, 12.4, 12.9 б) , Р 18 п.18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися тому, що він будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, рухаючись у крайній правій смузі руху зі швидкістю біля 50-55 км/год та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не дотримався безпечної швидкості, виїхав на вказаний нерегульований пішохідний перехід і не надав дороги пішоходу ОСОБА_4 , який в цей час переходив проїзну частину дороги по вказаному нерегульованому пішохідному переході з ліва на право по напрямку руху його автомобіля, внаслідок чого відбулась дорожньо – транспортна пригода, наїзд транспортного засобу на пішохода.

У результаті порушення водієм ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху, смерть пішохода ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи наступила внаслідок важкої травми голови, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння і основи черепа, крововиливами під оболонками і в речовину головного мозку.

Таким чином, ОСОБА_1 23 листопада 2020 року, приблизно о 22 годині 10 хвилини, керуючи автомобілем марки «Нісан Кашкай», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись ним у напрямку до м. Львова автодорогою «Львів-Шегині» в районі 18 км+361м у с. Бартатів Городоцького району Львівської області грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, в результаті чого відбулася дорожньо - транспортна пригода в результаті якої на місці пригоди від отриманих травм загинув пішохід ОСОБА_4 ..

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, суду показав, що пригода сталась несподівано, він не встиг зреагувати, швидкість автомобіля була в межах ПДР. Пояснив, що одразу після ДТП вжив усі заходи для надання первинної допомоги потерпілому; в подальшому допомагав матеріально, всі збитки відшкодував, натепер з батьками потерпілого примирився. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, так як автомобіль є основним джерелом його доходу. У вчиненому щиро кається просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_2 просила суворо не карати обвинуваченого, в даній дорожньо - транспортній пригоді в деякій мірі вважає винним свого сина, просила не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами з огляду, що на його утриманні малолітня дитина. Претензій морального чи матеріального характеру не має, пояснила, що обвинувачений майже замінив їм їхнього загиблого сина.

Судом у судовому засіданні з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин кримінального провадження та у добровільному порядку без будь-якого тиску дає свої пояснення, стороні захисту зрозуміло, що при апеляційному розгляді справи він (обвинувачений) буде обмежений у праві на оскарження обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

З`ясувавши думку учасників процесу, які не заперечують проти не дослідження доказів, які ніким не оспорюються, суд прийшов до висновку про необхідність визнати недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Аналіз досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, дозволяє дійти висновку про те, що своїми діями ОСОБА_1 , за кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 286 ч.2 КК України.

Відповідно до вимог, викладених в п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, При складані висновку щодо щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, суд враховує висновки ВС/ККС у постанові № 759/7784/15-к від 22.03.2018, що кримінальна поведінка обвинуваченого та відшкодування шкоди потерпілій особі, відсутність претензій у потерпілої особи свідчить про щире каяття обвинуваченого.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Обираючи ОСОБА_1 міру покарання, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, раніше не судимого, позитивну характеристику з місця роботи та проживання, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, з врахуванням позицій прокурора та потерпілої, суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання у виді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч. 2 ст.286 КК України із застосуванням ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1.2 ч.1ст. 76 КК України, оскільки на думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередить вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Отже, враховуючи конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, думку потерпілої, яка у своїх поясненнях вказувала, що не вбачає вини обвинуваченого ОСОБА_5 в ДТП, а навпаки, що таку міг спровокувати і сам потерпілий, який був її сином та останнім часом не керував свої дії, тепер обвинувачений надає їм посильну допомогу, а також з огляду на те, що професія водія є єдиним джерелом його прибутку та те, що ОСОБА_5 бере активну участь в громадському житті - суд вважає за можливе не призначати йому факультативного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов під час судового розгляду не заявлявся.

Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів у розмірі 13 728.96 грн. (тринадцять тисяч сімсот двадцять вісім грн. 96 коп.), у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту автомобіля марки «Нісан Кашкай» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 вжитий відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова Стрельбицького В.В. від 25.11.2020 підлягають скасуванню.

Речові докази у кримінальному провадженні: автомобіль марки «Нісан Кашкай» д.н.з. НОМЕР_1 , слід повернути законному власнику ОСОБА_6 .

Підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу відсутні.

Керуючись ст. ст.. 368, 370, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, та покласти на нього обов`язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 13 728.96 грн. (тринадцять тисяч сімсот двадцять вісім грн. 96 коп.), витрат за залучення експертів.

Речові докази у кримінальному провадженні: автомобіль марки «Нісан Кашкай» д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні на території стоянки розташованої в м.Львові, вул. Конюшинна, 13 слід повернути законному власнику ОСОБА_6 .

Речові докази: осип ґрунту в конверті № 1, фрагмент пластикової деталі в конвертах №2 , №3 та №4, фрагмент розсіювача фари запакованого в конверт №7, що на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області знищити як такі, що не являють собою цінності.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Яворська Н.І.