Рішення № 96608161, 27.04.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

27.04.2021 ЄУН № 337/5712/20

Провадження № 2/337/486/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 172752 грн. 12 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2010 року з відповідача ОСОБА_2 на її користь було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 13.08.2010 року до повноліття дитини.

Відповідач ухиляється від виконання судового рішення, станом на 01.12.2020 року має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 172752 грн. 12 коп. Розрахунок заборгованості по аліментам виконувався державним виконавцем. Оскільки відповідач не виконує свій обов`язок сплачувати аліменти, то у позивача виникло право на застосування наслідків такого невиконання, у вигляді стягнення пені за прострочення сплати аліментів відповідно до статті 196 СК України. Згідно розрахунку загальний розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.09.2010 року по 01.11.2020 року становить 2212037 грн. 47 коп. Оскільки розмір пені не може бути більше 100 відсотків заборгованості, просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі заборгованості по аліментам, а саме 172752 грн. 12 коп.

Ухвалою від 13.01.2021 року відкрито провадження по справі та визначено про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче провадження, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Копію ухвали суду про відкриття провадження, разом з позовною заявою та додатками, ОСОБА_2 отримав особисто 20.01.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.42).

Відповідач не скористався можливістю передбаченою ст. 178 ЦПК України, у строк передбачений ухвалою судді від 13.01.2021 року відзив на позов суду не надав.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Неодноразово викликаний у судове засідання ОСОБА_2 не з`явився.

05.04.2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Вартанової Г.М. надійшов відзив на позов, де зазначено, що з позовними вимогами позивач згодний частково, згідно розрахунку неустойка (пеня) за період з серпня 2010 року по листопад 2020 року становить 52589 грн. 66 коп., проти стягнення вказаної суми заперечень не має. Крім того, просить стягнути з позивачки на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, поважну причину неявки суду не повідомила, про розгляд справи була обізнана.

Представник позивача – адвокат Грибова О.О. направила суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, з розрахунком неустойки (пені) за період з серпня 2010 року по листопад 2020 року, який виконано стороною відповідача, а саме його представником-адвокатом, долученого до відзиву на позов у розмірі 52589 грн. 66 коп. згодна, не заперечує проти стягнення з відповідача зазначеної суми пені.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, поважну причину не явки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вартанова Г.М. у судове засідання не з`явилася, надала письмове клопотання про розгляд справи без її участі, з позовними вимогами згодна частково, в розмірі суми вказаної у відзиві на позов.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі документів, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2010 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) на утримання неповнолітньої дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі ј частини усіх видів заробітку, починаючи з 13.08.2010 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19). Вказане рішення суду було ухвалено, за участю відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач не сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

Заборгованість ОСОБА_2 по виплаті аліментів на утримання дитини, станом на 01.12.2020 року становить 172752 грн. 12 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 21-23).

Станом на 21.03.2021 року, заборгованість за виконавчим листом № 2-4351, виданим 25.10.2010 року щодо виплати аліментів на утримання дитини, становить 185497 грн. 62 коп., що підтверджується розрахунком, долученим відповідачем до відзиву на позов.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Враховуючи вимоги ст.196 СК України, позивачка має право на стягнення неустойки із рахування наявної у відповідача заборгованості зі сплати аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Позивачка надала суду розрахунок неустойки (пені) за період з серпня 2010 року по листопад 2020 року, згідно якого неустойка складає 2212037 грн. 47 коп.

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 572/1762/15-ц від 25.04.2018 року, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Позивачка просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів у розмірі заборгованості, що становить 172752 грн. 12 коп.

Направляючи до суду відзив на позов, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вартанова Г.М. надала розрахунок заборгованості за виконавчим листом № 2-4351 виданого 25.10.2010 року, з урахуванням позиції висловленої Верховним Судом України у постанові в справі № 572/1762/15-ц від 25.04.2018 року, за яким сума неустойки (пені) за період з серпня 2010 року по листопад 2020 року, становить 52589 грн. 66 коп.

Представник позивача згодна з наданим розрахунком та не заперечує проти стягнення саме цієї суми, про що зазначила у письмовій заяві.

Таким чином, встановивши факт виникнення заборгованості по аліментам та наявність вини відповідача в цьому, суд прийшов до висновку про наявність у позивачки ОСОБА_1 права на стягнення з відповідача ОСОБА_2 неустойки (пені) на підставі ст.196 СК України, розмір якої становить 52589 грн. 66 коп., а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з позивачки ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., яку відповідач просить стягнути у судовому порядку, варто зазначити наступне.

Згідно із ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно зі ст.ст.133,137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , суду надано ордер про надання правничої правової допомоги, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001273 від 31.07.2017 року № 12.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Представником відповідача, в супереч ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не надано будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., також відсутнє будь-яке обґрунтування таких витрат, а тому суд вважає вимогу відповідача, щодо стягнення з позивачки понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки позивачка по даній категорії справ звільнена від сплати судового збору при подачі позову, то відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 196 Сімейного Кодексу України, ст. 89, 141, 229, 258, 259, 263, 264 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 52589 грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в Запорізькій апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Г.Є.Гнатик