Вирок № 96607855, 28.04.2021, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 325/70/21

провадження № 1-кп/325/47/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Ковальова Д.В.,

прокурора Богуна О.Ю.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілих - адвоката Кальній Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020080330000325 від 16.11.2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтневе Приазовського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

16 листопада 2020 року, приблизно о 21 год. 00 хв., водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного спяніння та не маючи права керування транспортними засобами керував автомобілем ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_1 , і перевозив в якості пасажирів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , рухався по автодорозі між смт. Нововасилівка та смт. Приазовське з боку смт. Нововасилівка зі швидкістю близько 150 км/год, чим перевищив максимально дозволену швидкість за межами населеного пункту, та безпечну швидкість за умовами видимості проїзної частини. На шляху прямування на відстані приблизно 3,9 км від дорожнього знаку 5.45 «Нововасилівка» водій ОСОБА_5 у зв`язку із зниженням уваги і реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну самовпевненість, маючи технічну можливість уникнути ДТП, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, змінив напрямок руху ліворуч, відхилився від прямолінійного руху, та виїхав на ліве узбіччя, після чого застосував маневр відвороту праворуч, втратив керування автомобілем, допустив його виїзд за межі проїзної частини, перекидання і наїзд на дерево. В результаті дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля ОСОБА_8 , який сидів на задньому пасажирському сидінні, були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.1, 2.9, 12.6, 12.9, 12.2, 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме:

- п. 2.1. «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;

- п. 2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

- п. 12.6. «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:

ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год».

- п. 12.9. «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил»;

- п. 12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги».

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення пунктів 2.9 і 10.1 Правил дорожнього руху України, вчинене водієм ОСОБА_1 знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину за вказаним обвинуваченням визнав, та пояснив, що 16.11.2020 року він вживав вдома алкоголь - пиво, разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Потім приблизно о 17.30-18.00 поїхали в с. Домузли, де живе його сестра, на автомобілі ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 , яким обвинувачений володіє на підставі довіреності. Водійського посвідчення у нього немає, і він його ніколи не отримував. По дорозі в с. Розівка зустріли ОСОБА_8 , який поїхав із ними, за кермом був обвинувачений, ОСОБА_7 сидів попереду, а ОСОБА_8 позаду. Приїхали в с. Домузли до сестри і разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_7 випили за місцем її проживання пиво, скільки він не пам`ятає. Після цього, він нічого не пам`ятає, та прокинувся вже в лікарні. Цивільні позови він визнає частково - на половину суми кожного з позовів. Він вибачався перед потерпілою ОСОБА_14 . Визнає, що вже кілька років керує автомобілем, не маючи водійського посвідчення, також визнає, що раніше були випадки, коли він сідав за кермо після вживання спиртних напоїв, притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що з братом у нього були гарні відносини, вони спілкувались постійно. Раніше навіть брат допомагав йому матеріально. Померлий проживав близько від матері і допомагав їй по господарству, а також матеріально. У зв`язку зі смертю брата, він вимушений взяти на себе те, що виконував брат, а саме більше приділяти уваги матері, і допомагати їй по господарству, але він мешкає далеко від неї, у нього є сім`я, і все це викликає незручності для нього.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні 19.04.2021 року пояснив, що знайомий з обвинуваченим ОСОБА_15 16.11.2020 року він був вдома у ОСОБА_15 в с. Розівка, вони разом вживали алкогольні напої - пиво. Потім, приблизно о 19.00 годині вони, взявши із собою пиво, на автомобілі ВАЗ 2109 під керуванням ОСОБА_15 , і який належить останньому, поїхали в с. Жовтневе до сестри ОСОБА_15 на ім`я ОСОБА_16 . По дорозі в с. Розівка вони зустріли ОСОБА_8 біля його будинку, і запропонували поїхати разом з ними, на що той погодився і вони поїхали разом. В селі Жовтневе вони за місцем мешкання сестри ОСОБА_15 разом вживали пиво. В результаті вживання алкоголю було видно, що ОСОБА_15 був в стані алкогольного сп`яніння, оскільки у нього була порушена координація рухів та він не розбірливо розмовляв. Повертались вони приблизно о 21.00 годині на тому ж автомобілі, за кермом був ОСОБА_15 , ОСОБА_8 сидів позаду, а ОСОБА_7 спереду на пасажирському сидінні. На ділянці дороги біля смт. Нововасилівка автомобіль почав зміщуватись вліво, свідок подивився в цей час на панель приладів і побачив, що швидкість була приблизно 160 км/год. Не доїхавши до лівого узбіччя, ОСОБА_15 викрутив кермо направо, і тоді автомобіль вилетів у правий кювет, перевернувся та врізався в дерево. Під час руху на дорозі не було жодних перешкод, зустрічних автомобілів також не було, керувати ОСОБА_15 ніхто не заважав. Після ДТП свідок вибрався з машини, ОСОБА_15 був у неадекватному стані і потім втратив свідомість. ОСОБА_8 придавило, і його вже витягали медичні працівники. Як раз після ДТП поряд проїжджав автомобіль поліції. Також, свідок зазначив, що раніше були випадки, коли ОСОБА_15 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, зокрема приїжджав до матері свідка із запахом алкоголю, і свідок це бачив особисто.

- протоколом огляду місця події від 16.11.2020 року, згідно з яким слідчим було оглянуто ділянку автодороги між смт. Нововасилівка та смт. Приазовське, у правому кюветі виявлено автомобіль ВАЗ2108 д.н. НОМЕР_1 у напрямку смт. Приазовське на відстані 3,9 км від дорожнього знаку 5,45 «Нововасилівка» та передня вісь на відстані 9,4 м від правого краю проїзної частини, задня вісь на відстані 9,0 м.; на важелі КПП увімкнена швидкість. Зафіксовано загально зім`ятий кузов зі сторони даху у зв`язку із перекиданням автомобіля та найбільша деформація в районі водійської сторони, а саме зруйнована передня ліва стійка, переднє ліве крило, лобове скло. З транспортного засобу зроблені змиви. На проїзній частині автодороги на поверхні асфальтового покриття зафіксовані сліди бічного ковзання коліс автомобіля, а також слід розрихлої землі від перекидання автомобіля. У салоні автомобіля в районі заднього пасажирського сидіння виявлено труп ОСОБА_8 . До протоколу додано схему ДТП, а також фотознімки з місця події.

- ухвалою слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 19.11.2020 року, згідно з якою накладено арешт на майно, вилучене під час огляду місця події, а саме автомобіль ВАЗ2108 д.н. НОМЕР_1 , а також мікрочастки та змиви;

- лікарським свідоцтвом про смерть від 17.11.2020 року № 942-М, згідно з яким ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , смерть настала на автодорозі між смт. Нововасилівка та смт. Приазовське, причина смерті - висхідний набряк спинного та головного мозку, крововиливи під м`які оболонки спинного мозку, заритий перелом четвертого шийного хребця.

- висновком судово-медичного експерта № 942-М від 29.12.2020 року, згідно з яким причиною смерті ОСОБА_8 стала закрита тупа травма шиї, що ускладнилась висхідним набряком спинного та головного мозку. У ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження: зарита тупа травма шиї, яка кваліфікується к тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, що стоїть в прямому причинному зв`язку з настанням смерті; інші тілесні ушкодження, які кваліфіковані як легкі, що не перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті. Механізм виникнення тілесних ушкоджень, а також дані судово-гістологічної експертизи свідчать, що вони утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті та могли утворитись у пасажира легкового автомобіля в умовах ДТП, можливо 16.11.2020 р. за викладених обставин. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупу ОСОБА_8 було виявлено етиловий алкоголь в концентрації 2,2 проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Смерть ОСОБА_8 настала приблизно за 10.00-14.00 годин до початку експертизи трупу в морзі.

- висновком експерта № 19-243 від 10.12.2020 року, згідно з яким на момент експертного дослідження ходова частина автомобіля ВАЗ-2108, р.н. НОМЕР_1 знаходилась у непрацездатному стані; робоча гальмівна (гальмова) система та рульове управління (керування) автомобіля ВАЗ-2108, р.н. НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані. Відмова у рульовому управління виникла при дорожньо-транспортній пригоді.

- висновком експерта № 19-248 від 26.11.2020 року, згідно з яким в заданій дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-2108, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.6, 12.9., 12.2, 10.1 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації технічна можливість уникнути пригоду з боку водія автомобіля ВАЗ-2108, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 залежала від виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля ВАЗ-2108, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають пунктам 12.6, 12.9., 12.2, 10.1 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм автомобіля ВАЗ-2108, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 17.11.2020 року № 97 (01 год. 48 хв.), згідно з яким свідок ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

- результатом токсикологічного дослідження № 74 від 17.11.20 р., згідно з яким в крові ОСОБА_1 виявлено етанол.

Будь-які інші докази, які стосуються обставин справи сторонами кримінального провадження суду не подавались.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд приходить до переконання, що вони є достовірними і свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, суд відхиляє посилання сторони захисту на недостатність показань свідка ОСОБА_7 для підтвердження факту керування автомобілем ОСОБА_1 , оскільки при допиті свідка не було встановлено його зацікавленості у розгляді даної справи, показання свідка узгоджуються з показаннями самого ОСОБА_1 в тій частині, в якій він пам`ятає події, а також з даними протоколу огляду місця події. В свою чергу, відповідно до принципу змагальності, який передбачений статтею 22 КПК України, стороною захисту не було надано жодних доказів на спростування показань свідка ОСОБА_7 та не було заявлено з цього приводу ніяких клопотань.

Діяння обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги ступень тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає визнання обвинуваченим своєї вини, який впродовж всього судового розгляду давав послідовні показання, у тих межах, в яких він пам`ятає події, які узгоджуються з дослідженими доказами, та сприяв таким чином судовому розгляду.

Водночас, суд не може визнати в якості обставини, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого, оскільки це не підтверджено поведінкою обвинуваченого по відношенню до потерпілих.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд приймає до уваги, що він раніше не судимий, проживає зі співмешканкою та має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також має трьох дітей від офіційного шлюбу, з якими спільно не проживає - ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у нарколога та психіатра не перебуває. Також, обвинувачений працевлаштувався 06.04.2021 р.

Водночас, за місцем проживання обвинувачений характеризується, як особа, яка зловживає алкоголем та часто з`являється в громадських місцях у п`яному вигляді, часто їздив по селу в нетверезому стані.

В судовому засіданні обвинувачений визнав, що дійсно раніше були випадки, коли він керував транспортним засобом у нетверезому стані. Крім того, постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 02.12.2020 року ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду для виявлення стану алкогольного сп`яніння, при цьому таке правопорушення вчинене 05.11.2020 року.

Також, суд не може не врахувати той факт, що вже кілька років ОСОБА_1 керує транспортним засобом, не маючи при цьому взагалі права керування, хоча ніщо не заважало йому отримати посвідчення водія у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 65-67 КК України, з урахуванням наявності як пом`якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин, з огляду на наявність у обвинуваченого чотирьох дітей та відсутність у нього судимостей, суд знаходить необхідним призначити ОСОБА_1 основне покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі санкції частини 2 ст. 286 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд зазначає таке.

Застосування статті 75 КК України відноситься до дискреційних повноважень суду, підставою для чого має бути переконання суду в тому, що обвинувачений може виправитись без реального відбування покарання. В свою чергу, висновок про можливість такого виправлення має ґрунтуватись на досліджених судом даних про особу обвинуваченого у співставленні з обставинами конкретного кримінального правопорушення.

У цій справі, суд вважає неможливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки обвинувачений раніше систематично і грубо порушував правила дорожнього руху, а саме тривалий час керував транспортним засобом без посвідчення водія, при цьому також керував транспортним засобом після вживання алкоголю, та притягався до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду для визначення стану сп`яніння. Але навіть після цього обвинувачений належних висновків для себе не зробив та через короткий проміжок часу після вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого працівниками поліції, знову сів за кермо у стані алкогольного сп`яніння, та порушуючи правила дорожнього руху спричинив ДТП, внаслідок чого була спричинена непоправна шкода - загинула людина.

Така поведінка негативно характеризує обвинуваченого, як особу яка систематично нехтує правилами дорожнього руху та своєю поведінкою ставить у небезпеку життя і здоров`я інших учасників дорожнього руху.

Крім того, обвинувачений з моменту ДТП і до цього часу не вчинив жодних дій для відшкодування потерпілим завданої моральної шкоди, або надання будь-якої іншої допомоги.

З урахуванням негативної репутації обвинуваченого, у суду немає жодної впевненості у тому, що отримавши іспитовий строк, обвинувачений не продовжить і далі керувати транспортним засобом не маючи при цьому посвідчення водія, в тому числі у стані алкогольного сп`яніння.

Суд враховує наявність у обвинуваченого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, але це не може нівелювати попередньої негативної поведінки обвинуваченого та не зменшує завдані злочином наслідки. У світлі наведених обставин, суд також не вважає, що наявність у обвинуваченого дітей переважує негативні сторони особистості обвинуваченого або може свідчити про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з урахуванням конкретних даних про особу обвинуваченого, буде справедливим призначення йому саме реального покарання, без відбування якого неможливе виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання суд враховує, що у обвинуваченого відсутнє право керування транспортними засобами, а тому вважає неможливим позбавлення його права, якого у обвинуваченого немає.

Також, у даному кримінальному провадженні заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 та цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН»:

- потерпілою ОСОБА_21 про стягнення суми моральної шкоди з ОСОБА_1 в розмірі 300 000,00 грн. та з ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» в розмірі 60 000,00 грн.;

- потерпілим ОСОБА_2 про стягнення суми моральної шкоди з ОСОБА_1 в розмірі 100 000,00 грн., та суми матеріальної шкоди з ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» в розмірі 11893,70 грн.

Цивільні позови в частині матеріальної шкоди обґрунтовані витратами на поховання. В частині моральної шкоди позови обґрунтовані переживаннями потерпілих, які пов`язані з втратою близької людини.

ОСОБА_1 в судовому засіданні цивільні позови визнав частково, а саме на 150 000,00 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_21 та на 50 000,00 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_2

ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» надіслала відзив, у якому представник позов не визнав, зазначив, що за виплатою страхового відшкодування потерпілі не звертались. Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», моральна шкода відшкодовується батькам, дітям та дружині і виплачується рівними частинами. Оскільки страхове відшкодування ділиться на всіх осіб, які мають право його отримати, то вимога про стягнення всієї суми моральної шкоди, ліміт якої визначений законом, є необґрунтованим.

Відповідно до статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Судом встановлено, що згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2334845 від 21.12.2019 року, строком дії до 20.12.2020 року, цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 застрахована ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН».

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статей 27.1, 27.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Статтею 27.3 Закону передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Оскільки заявлені витрати на поховання підтверджені документально касовими і товарними чеками на загальну суму 11893,70 грн. і вказана сума не перевищує ліміту, встановленого статтею 27.4 Закону, то її слід стягнути зі страхової компанії. При цьому, доводи про відсутність попереднього звернення до страховика суд вважає несуттєвими і такими, що не впливають на обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування.

В частині стягнення суми моральної шкоди зі страхової компанії, то суд погоджується із запереченнями ПАТ «Страхова компанія «Еталон», та враховуючи положення статті 27.3 Закону, а також те, що встановлений законом строк для звернення інших осіб для отримання частини моральної шкоди зі страховика, не сплинув, то позов в цій частині слід задовольнити на суму 20 000,00 грн. з розрахунку трьох осіб, які мають право на отримання суми моральної шкоди в порядку статті 27.3 Закону.

Що стосується заявлених позовів в частині відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого, то виходячи з того, що внаслідок вчинення обвинуваченим злочину потерпілі втратили близького родича, з яким підтримували постійні і гарні відносини, суд вважає заявлені суми моральної шкоди на 300 000,00 грн. та 100 000,00 грн. обґрунтованими, і їх слід стягнути з обвинуваченого.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення судових експертиз в загальному розмірі 4249 грн. 70 коп. (2615,20 + 1634,50) слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, арешт з автомобіля ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 19.11.2020 року підлягає скасуванню, з поверненням володільцю.

Питання про долю інших речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався і клопотань про його обрання до суду не надходило.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.

Запобіжний захід не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у загальному розмірі 4249 (чотири тисячі двісті сорок дев`ять) грн. 70 коп. за реквізитами: рахунок 31112115008009, одержувач УК у Шевч. р-ні м. Запоріжжя, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку: Казначейство України (ЕАП).

Цивільні позови потерпілих - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (код ЄДРПОУ 20080515, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-б, 2 під`їзд) на користь ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (код ЄДРПОУ 20080515, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-б, 2 під`їзд) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) грошову суму матеріальної шкоди в розмірі 11 893 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Скасувати арешт з автомобіля ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 19.11.2020 року, і який знаходиться на зберігання у Приазовському ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області (квитанція № 000031), та повернути його володільцю - ОСОБА_1 .

Речові докази у справі: змиви та мікрочастки, вилучені під час огляду місця події - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілим.

Суддя Є.В. Діденко