Рішення № 96607373, 15.04.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9377/20 2-а/335/9/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Рибалко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Пронтенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про визнання протиправної та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог зазначила про те, що 21.04.2020 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Запорізької міської ради винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 296, якою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 530 гривень.

Позивач вважає прийняту постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки в її діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення. Зазначає, що спірна постанова винесена за відсутності доказів вчинення правопорушення та складена за відсутності позивача. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до протоколу їй інкримінується не здійснення заходів з прибирання та не забезпечення утримання об`єкту в належному санітарному стані, що призвело захаращення, тоді як п.п. 5.9, 4.3.1, 5.19 Правил благоустрою території міста Запоріжжя, затверджених Рішенням міської ради від 22.06.2011 №41, стосуються саме захаращення власних територій прилеглих до будинку або приміщення і не мають жодного відношення до належного утримання об`єкта нерухомості, а тому посилання в протоколі на порушення таких правил є абсолютно безпідставними.

30.04.2020 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. 05.05.2020 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м Запоріжжя зазначений адміністративний позов було залишено без руху, та надано строк п`ять днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків. У зв`язку з тим, що дана ухвала позивачем не отримувалася, недоліки усунуто не було, 20.08.2020 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м Запоріжжя по справі № 335/3668/20 винесено ухвалу про повернення адміністративного позову. Про вище зазначені ухвали позивач дізналася з єдиного реєстру судових рішень 28.10.2020 року, а з новим позовом до суду звернулася 05.11.2020 року. На підставі викладеного, позивач просить суд поновити строк на оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати зазначену постанову про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою судді від 06.11.2020 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

03.12.2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення зазначених в ухвалі недоліків

Ухвалою судді від 07.12.2020 року поновлено пропущений строк для звернення до суду та прийнято позовну заяву ОСОБА_3 до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження, справу призначено до судового розгляду, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

15.04.2021 року від представника відповідача - Аксьонової І.О., надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, оскільки адміністративною комісією винесено постанову відносно ОСОБА_3 в межах чинного законодавства.

15.04.2021 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Справа розглядається у відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

Судом встановлено, що 11.03.2020 року головним спеціалістом інспектором відділу координації діяльності та оперативного контролю в сфері благоустрою інспекції з благоустрою ЗМР складено відносно ОСОБА_3 протокол №0030 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП.

Відповідно до змісту вказаного протоколу 11.03.2020 року о 14-50 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 не здійснює заходи прибирання та не забезпечує утримання об`єкту в належному санітарному стані, що призвело до захаращення, чим були порушені вимоги п.п. 5.9, 4.3.1, 5.19 правил благоустрою території м. Запоріжжя, затверджених Рішенням міської ради від 22.06.2011 року №41.

На підставі вказаного протоколу відповідачем Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Запорізької міської ради 21.04.2020 року прийнято постанову № 296, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 530 гривень.

У постанові № 296 від 21.04.2020 року із посиланням на зміст протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що 11.03.2020 року о 14-50 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 на території закладів не здійснює заходи з прибиранням та не забезпечує утримання об`єкту в належному санітарному стані, що призвело до захаращення, чим були порушені вимоги п.п. 5.9, 4.3.1, 5.19 правил благоустрою території м. Запоріжжя, відповідальність за це правопорушення передбачено ст.152 КУпАП.

Відповідно до 4.3.1. Правил благоустрою території м. Запоріжжя, забороняється захаращування територію міста, власні та прилеглі території будівельними, в тому числі сипучими матеріалами, конструкціями, тарою, сільськогосподарською сировиною, сміттям, побутовими відходами, відходами виробництва, накопиченням снігу та криги тощо.

Відповідно до 5.9 Правил благоустрою території м. Запоріжжя, підприємства, установи, організації, а також власники індивідуальних будинків, зобов`язані прибирати прилеглі до їх домоволодінь території, крім закріплених за підприємствами комунального господарства, в довжину - в межах їх ділянок, ширину - до середини вулиці, провулку, проїзду, а при односторонній забудові - в межах, встановлених районною адміністрацією Запорізької міської ради, регулярно проводити роботи по знищенню карантинних рослин і бур`янів, своєчасно проводити покіс трави на вказаних територіях.

Відповідно до 5.9 Правил благоустрою території м. Запоріжжя, будівельні та інші організації при здійсненні будівельних, ремонтно-будівельних та відновлюваних робіт зобов`язані прибирати надані під забудови території та на прилеглих до будівельних майданчиків території по периметру на відстані 15 м від залишків будівельних матеріалів, зайвого ґрунту та будівельного сміття в процесі роботи протягом усього періоду будівництва до здачі об`єкта в експлуатацію та забезпечувати вивіз відходів на спеціально відведені місця чи об`єкти поводження з відходами. Будівельні майданчики повинні бути огороджені огорожами встановленого зразка згідно вимог Держгірпромнагляду та мати відповідні майданчики для очищення техніки, яка використовується на будівництві, до виїзду їх з території забудови на міські вулиці.

Як вбачається зі змісту перелічених норм, ці правила стосуються саме захаращування власних територій прилеглих до будинку або приміщення, в даному випадку позивачу інкримінується не здійснення заходів з прибирання та не забезпечення утримання об`єкту в належному санітарному стані, що призвело до захаращення. Таким чином зазначені в протоколі пункти 5.9, 4.3.1, 5.19 Правил благоустрою території міста Запоріжжя затверджених Рішенням міської ради від 22.06.2011 № 41, не мають жодного відношення до належного утримання об`єкта нерухомості, а тому посилання в протоколі на порушення таких пунктів Правил є абсолютно безпідставними.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідач не надав суду об`єктивних і беззаперечних доказів в розумінні ст.251 КУпАП, які підтверджують факт вчинення позивачем порушення п.п. 5.9, 4.3.1, 5.19 правил благоустрою території м. Запоріжжя, наявність в її діях складу адміністративного правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови. В свою чергу, позивач не визнає факту вчинення нею адміністративного правопорушення.

Враховуючи пояснення ОСОБА_3 , яка зазначила, що у зв`язку із запровадженням карантину на території України, розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності здійснювався без її участі, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, відповідно до змісту якої під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. Позивач була позбавлена можливості надати свої пояснення та заперечення по обставинам справи.

Згідно з вимогами ст.ст. 73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що комісією під час розгляду справи про адміністративне правопорушення досліджувались наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення, фотоматеріали.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується із практикою та позицією ЄСПЛ.

В оскаржуваній постанові мається посилання, що вина ОСОБА_3 підтверджується фотоматеріалами. Водночас, данні фотоматеріали не було надано суду для дослідження, а також у порушення вимог ст. 283 КУпАП не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фотофіксацію адміністративного правопорушення.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, зазначені адміністративною комісією у постанові фотоматеріали не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах колегій суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а, від 24.01.2019 по справі № 592/5576/17, від 31.01.2019 року по справі № 464/2309/17.

Слід також зазначити, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не були встановлені та допитані свідки правопорушення.

Будь-які інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які б встановлювали наявність вини позивача ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З урахуванням вказаного, оскільки основним та єдиним доказом вчинення правопорушення є пояснення особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, пояснення посадової особи ЗМР та працівника поліції, які є зацікавленими особами, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятої ним постанови.

Зазначений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №161/5372/17.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, оскільки належних доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, що в свою чергу свідчить про необхідність скасування складеної відносно останньої постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у зв`язку із встановленням судом відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, зазначене є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення.

Разом з цим, визнання дій відповідача протиправними виходить за межі повноважень суду в розрізі вимог ст. 286 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243-246, 286 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про визнання протиправної та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову № 296 від 21.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 1 530 гривень, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Повний текст рішення складено 20 квітня 2021 року.

Суддя: Н.І.Рибалко