Ухвала суду № 96606929, 21.04.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.04.2021

Справа № 334/2486/21

Провадження № 2/334/2386/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши заяву представника позивача адвоката Кравченко О.В. про забезпечення позову у цивільній справі №334/2486/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олена Віталіївна про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н ОВ И В:

В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа, у якій ухвалою суду від 20.04.2021 відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 11/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 . Заява вмотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Аверс Україна» подає до Ленінського районного суду міста Запоріжжя позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 09.12.2019 у справі № 908/1290/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020, з ФОП ОСОБА_1 на користь товариства стягнуто 822884,94 грн. (вісімсот двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 94 коп.) вартості втраченого товару відповідно до договору перевезення вантажу № 2604189 від 26.04.2018, 39700,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. (сорок дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 15 коп.) витрат на проведення судових експертиз та експериментальних досліджень та 12343,28 грн. (дванадцять тисяч триста сорок три гривні 28 коп.) судового збору. Відповідно до додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2019 у справі № 908/1290/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020, з ФОП ОСОБА_1 на користь товариства стягнуто 1500,00 грн. (одну тисячу п`ятсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020, з ФОП ОСОБА_1 на користь товариства стягнуто 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції. Станом на день звернення з заявою зазначені судові рішення перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. У березні 2021 року товариство дізналося, що 06 липня 2018 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 11/25 (одинадцять двадцять п`ятих) часток житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель та господарчих споруд. Зазначений договір посвідчений Бугрім О.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 06.07.2018 за р. № 1970. Указаний договір товариство вважає фраудаторним, оскільки він укладений на шкоду кредитору, з метою приховати майно від звернення стягнення та унеможливити виконання у майбутньому рішення суду, тому звернулось до суду з заявою про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При цьому, слід зазначити, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування, тобто фактично заявлено вимоги немайнового характеру.

Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду, в разі ухвалення такого на користь позивача. Визнання ж недійсними договорів має правові наслідки, які настають незалежно від забезпечення позову. Зазначене відповідає висновку, викладеному Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року (справа № 752/7618/18, провадження № 61-46689ск18).

Відтак, застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на 11/25 часток будинку, неможливе без надання жодних доказів того, що наявне достатньо обґрунтоване припущення існування наміру у відповідача здійснити відчуження вказаного майна. При цьому, вказаних обставин заявником не доведено, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірної квартири. Більш того, представником позивача додано до позовної заяви Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.04.2021, з якого вбачається, що станом на 06.04.2021 право власності на спірні 11/25 часток будинку залишається зареєстрованим за ОСОБА_2 з 06.07.2018.

Також суд звертає увагу, що заявник вказує, що ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 11/25 (одинадцять двадцять п`ятих) часток житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель та господарчих споруд, проте матеріали позовної заяви з доданими документами не містять доказів, що ОСОБА_1 належали 11/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та що саме ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 11/25 (одинадцять двадцять п`ятих) часток житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель та господарчих споруд.

Будь-яких доказів на підтвердження здійснення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна, з 06.07.2018 по день звернення з заявою про забезпечення позову, заявником не надано.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача адвоката Кравченко О.В. про забезпечення позову у цивільній справі №334/2486/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АВЕРС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олена Віталіївна про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного текста ухвали (п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя: Коломаренко К. А.