Рішення № 96606673, 21.04.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., за участю секретаря Джос І.Ю.,

справа № 333/7186/20

провадження № 2/333/1183/21

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – адвокат Петров Георгій Михайлович

відповідач – Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

представник відповідача – ОСОБА_2

треті особи – Шоста Запорізька державна нотаріальна контора

-Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу про зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області, треті особи: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначене наступне.

На підставі договору купівлі – продажу від 22 грудня 1999 року за № 4616 позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить 7/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

З метою складення заповіту позивач ОСОБА_1 звернулася до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, проте державним нотаріусом було повідомлено, що нерухоме майно, яке позивач бажала заповісти, перебуває під арештом, який накладено на підставі повідомлення № 28/17-1234 від 17 квітня 2001 року Ленінським районним відділом УМВС в Запорізькій області за вх. № 503 від 07 травня 2001 року, який зареєстровано Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 12 травня 2005 року за реєстраційним номером обтяження № 1959760.

Позивач вважала, що накладений на нерухоме майно арешт було знято ще у 2001 році під час ухвалення Ленінським районним судом м. Запоріжжя вироку відносно її сина ОСОБА_3 , оскільки його було засуджено умовно, без конфіскації майна.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернулася до ГУ НПУ в Запорізькій області із заявою про зняття арешту з майна, проте останнім було повідомлено, що оскільки за відомостями Ленінського районного суду м. Запоріжжя кримінальну справу було знищено за закінченням терміну її зберігання, то підстави для позасудового зняття арешту з майна відсутні.

Позивач просить: 1) скасувати (припинити) обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, який накладений на підставі повідомлення № 28/17-1234 від 17 квітня 2001 року Ленінського районного відділу УМВС в Запорізькій області, вх. № 503 від 07 травня 2001 pоку, зареєстрованого Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою 12 травня 2005 року за реєстраційним номером обтяження 1959760; 2) звільнити з-під арешту нерухоме майно-домоволодіння, розмір частки 7/20 за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_1 , шляхом виключення відомостей (скасування запису) про обтяження вказаного житлового будинку з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 1959760.

Відзив на позовну заяву

01 лютого 2021 року до суду надійшов відзив, в якому вказано, що під час накладення слідчим арешту на нерухоме майно, із позовом про зняття якого позивач звернулася до суду, був чинний КПК України 1960 року, відповідно до положень якого питання про накладення арешту на майно та його скасування вирішувалося слідчим на стадії досудового слідства за наявності для того підстав. Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2001 року арешт на майно не був скасований, судом було зазначено лише про скасування застави, накладеної на обвинувачених. Оскільки при ухваленні вироку судом не було вирішення питання щодо скасування арешту, то самостійне його вирішення слідчим не було передбачено КПК України у редакції 1960 року, оскільки належить виключно до компетенції суду, як вирішення питання, що виникає під час виконання вироку, через що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідь на відзив

15 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що оскільки позивач не була учасником кримінального провадження, у рамках якого був накладений арешт на майно, то вона була позбавлена права на звернення до Ленінського районного суду м. Запоріжжя, що ухвалив вирок, із заявою про скасування накладеного слідчим арешту на нерухоме майно, через що на теперішній час вказані вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 24 грудня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18 грудня 2021 року підготовче засідання по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач, повідомлена своєчасно та належним чином, не прибула, до суду направила свого представника, який надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач, повідомлений своєчасно та належним чином, у судове засідання свого представника не направив, причини його неявки суду не відомі.

Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, повідомлена своєчасно та належним чином, у судове засідання свого представника не направила, надала заяву про розгляд справи за його відсутності.

Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, повідомлений своєчасно та належним чином, у судове засідання свого представника не направив, причини його неявки суду не відомі.

Оскільки учасники справи, повідомлені своєчасно та належним чином, у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Установлені судом фактичні обставини справи

На підставі договору купівлі – продажу від 22 грудня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лучко К.П., зареєстрованим у реєстрі за № 4616, ОСОБА_1 на праві часткової власності у 7/20 часток належить житловий будинок АДРЕСА_2 .

Згідно із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, № 234896040 від 01 грудня 2020 року, на підставі повідомлення № 28/17-1234 від 17 квітня 2001 року Ленінського районного відділу УМВС в Запорізькій області, вх. № 503 від 07 травня 2001 pоку, зареєстрованого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 12 травня 2005 року за реєстраційним номером обтяження 1959760, було накладено арешт на 7/20 частин буд. АДРЕСА_1 .

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2001 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 142 КК України та призначено йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 45 КК України засудження вирішено вважати умовним з випробувальним строком у три роки та сплатою штрафу у розмірі 680 грн.

Листом Головного управління НПУ в Запорізькій області від 24 лютого 2020 року за № М-22оп/02/6-2020 позивачку було повідомлено, що 27 січня 2020 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя було направлено запит з метою отримання переліку майна, яке виступало предметом застави ОСОБА_3 . Оскільки за відповіддю суду кримінальну справу було знищено на підставі інструкції «Про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду», скасувати арешт не вважається за можливе.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційний послуг Запорізької міської ради Запорізької області Демченком З.М. від 16 березня 2020 року за № 51625999 ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, а саме арешту на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2001 року не вирішено питання щодо скасування арешту на нерухоме майно.

Позиція суду та нормативно – правове обґрунтування

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Арешт на спірне майно було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

У Поcтанові Об`єднаної Палати ВСУ від 08 листопада 2019 року по справі № 643/3614/17 колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин та відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Натомість вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений в його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із п. 2 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою № 5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Таким чином, у зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 13 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи те, що накладення арешту на майно перешкоджає можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном, що у позасудовий порядок зняти арешт не можливо, то право позивача підлягає судовому захисту.

Поряд із цим, відповідно до п. 14 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей, є зокрема рішення суду про зняття заборони вчинення реєстраційних дій.

На підставі викладеного, керуючись Перехідними положеннями КПК України (від 13 квітня 2012 року, ст.ст. 316, 321, 391, 1216, 1268, 1296, п. 14 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 347, 265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа: Шоста запорізька державна нотаріальна контора, Департамент Реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про зняття арешту з майна – задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, накладений на підставі повідомлення № 28/17-1234 від 17 квітня 2001 року Ленінського районного відділу УМВС в Запорізькій області, вх. № 503 від 07 травня 2001 pоку, зареєстрованого Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою 12 травня 2005 року за реєстраційним номером обтяження 1959760.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно-домоволодіння, розмір частки 7/20 за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_1 , шляхом виключення відомостей (скасування запису) про обтяження вказаного житлового будинку з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 1959760).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22 квітня 2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва