Ухвала суду № 96605829, 26.04.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

26.04.2021 Провадження № 1-в/331/22/2021

Єдиний унікальний номер 331/1690/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого – судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Ткачовій А.В., за участю заявника ОСОБА_1 , прокурора Кузмічова Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі клопотання ОСОБА_1 про вирішення всякого роду сумнівів та протиріч, які виникають при виконанні вироку суду,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання ОСОБА_1 про вирішення всякого роду сумнівів та протиріч, які виникають при виконанні вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019.

В обґрунтування клопотання засудженим зазначено, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 його було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень. На виконання вироку ОСОБА_1 було сплачено: 14 900 гривень (30.07.2019), 11 500 гривень (09.08.2019), 13 000 гривень (09.08.2019). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019 зазначений вирок було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. За результатами повторного розгляду кримінального провадження Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 24.01.2020 провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив повернути сплачену ним в якості штрафу частину грошових коштів, оскільки вирок, на виконання якого він сплатив кошти, наразі скасовано, провадження по справі щодо нього закрито у зв"язку із декриміналізацією його діянь, тому він не повинен був сплачувати штраф, а сплачена частина підлягає поверненню.

В судовому засіданні ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Прокурор Кузмічов Ю.Ю. проти задоволення клопотання не заперечував, зазначивши, що ситуація, що виникла, не є типовою та не регулюється жодним нормативним актом, тому клопотання засудженого повинно бути вирішено на його користь.

Вислухавши позиції учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу; 4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Запорізької області Кузьмічовим Ю.Ю. та прокурором відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області Проценко М.В. – з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_1 – з іншого боку, внаслідок чого ОСОБА_1 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, до покарання у вигляді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень.

Зазначений вирок не був оскаржений засудженим, останній погодився із ним та добровільно сплатив частину призначеної судом суми штрафу після набрання вироком суду законної сили. Так, на виконання вказаного вироку ОСОБА_1 загалом було сплачено 39 400 гривень трьома платежами (30.07.2019 та два платежі 09.08.2019). Тобто на момент сплати засудженим ОСОБА_1 штрафу було наявне судове рішення, яке набрало чинності та не було оскаржене учасниками процесу, тому підлягало виконанню у встановленому законом порядку.

Однак, за апеляційною скаргою зацікавленої особи ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019 зазначений вирок було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України № 101-ІХ від 18.09.2019 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким виключено статтю 205 КК України, тобто фактично декриміналізовано діяння ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, при повторному розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 24.01.2020 провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України – у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, що вчинені особою.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У частині другій ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Дійсно, після скасування вироку суду та внесення змін до діючого кримінального законодавства 24.01.2020 ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку з декриміналізацією діянь останнього та звільнений від відбування подальшого покарання, що підтверджується копією відповідної ухвали.

Водночас, чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить приписів та вказівок щодо компенсування засудженій особі фактично відбутого покарання та повернення грошових коштів, сплачених на виконання вироку суду, із яким особа погодилась, беззастережно визнавши себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення під час розгляду справи в суді першої інстанції вперше. При затвердженні угоди ОСОБА_1 було роз`яснено наслідки укладання угоди та право на справедливий та повний судовий розгляд, від якого особа відмовилась, визнавши свою винуватість повністю, про що також свідчить і добровільний початок звернення вироку до виконання, який на момент сплати ОСОБА_1 штрафу набрав законну силу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що підстав для повернення засудженому сплаченої суми штрафу на виконання чинного на той момент судового рішення та подальшого звільнення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку від кримінальної відповідальності немає, тому клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537-539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення грошових коштіввідмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня оголошення ухвали. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Ю.О. Пивоварова