Вирок № 96605136, 27.04.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/612/21

1-кп/311/211/2021

27.04.21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

за участі секретаря судового засідання Осінцевої Л.А.

прокурора Мітленка С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Кочевої І.В.

представника цивільного позивача Сокуренка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Керч, АРК, українця, громадянина України, який має повну середню спеціальну освіту, працюючий ПрАТ «ЗЗРК», електрослюсарем, одруженого, має на утриманні двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190 та ч.4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Приблизно 29 лютого 2020 року, у денний час, ОСОБА_1 , маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документа, а саме, повістки про необхідність його прибуття 10 лютого 2020 року о 09.00 годині за адресою: Запорізька область, місто Василівка, вулиця Соборна, 18, до Василівського РВК, згідно з п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку він замовив та отримав у невстановленої під час досудового розслідування особи, з метою отримання матеріального забезпечення в розмірі середньої заробітної плати, а також додаткових відпускних днів за рахунок невикористаної відпустки у встановленому законом порядку за нібито відпрацьовані дні в період чергової відпустки, надав за місцем роботи відповідальній за це співробітниці ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», розташованого за адресою: Запорізька область, Василівський район, село Мала Білозірка-4, де був офіційно працевлаштований, повістку про прибуття 10 лютого 2020 року до Василівського РВК, згідно з п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також проходження ВЛК у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах в період з 10 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року, тим самим підтвердивши необхідність отримання ним матеріального забезпечення в розмірі середньої заробітної плати за період з 10 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року, а також, додаткових відпускних днів у встановленому законом порядку за нібито відпрацьовані дні в період чергової відпустки.

Крім того, у період часу з 10 лютого 2020 року до 27 лютого 2020 року, включно ОСОБА_1 , перебував у щорічній відпустці за графіком, про що у табелях обліку робочого часу за лютий 2020 року маються відповідні відмітки у вигляді літери «О».

Також, в період часу з 10 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року, включно, ОСОБА_1 , нібито залучався до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також проходження ВЛК у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах, про що маються відповідні відмітки у вигляді літер «Г» за вказані робочі та дні у табелі обліку робочого часу за лютий 2020 року.

Відповідно до Наказу Міністерства статистики України № 489 від 05.12.2008, табель обліку робочого часу є офіційним документом, а саме, первинною обліковою документацією зі статистики праці та основним документом, що застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, контролю додержання працівниками встановленого режиму робочого часу, отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також складання статистичної звітності з праці.

При цьому, встановлено, що ОСОБА_1 до Василівського РВК, розташованого за адресою: Запорізька область, місто Василівка, вулиця Соборна, 18, у вказаний період часу не прибував та ВЛК не проходив.

По закінченню відпустки ОСОБА_1 за 2020 рік приступив до подальшого виконання своїх функціональних обов`язків електрослюсарем на ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» та цього ж дня умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення без законних на те підстав, достовірно знаючи про те, що в період часу з 10 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року, включно, він у Василівському РВК не був та ВЛК не проходив, особисто подав відповідальній особі, ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», повістку про необхідність прибуття 10.02.2020 до Василівського РВК згідно з п. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що посвідчувала факт його нібито перебування Василівського РВК згідно з п. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також проходження ВЛК у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах в період з 10 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року, включно, тобто використав вказаний завідомо підроблений документ з метою подальшого нарахування та виплати йому матеріального забезпечення в розмірі середньої заробітної плати у встановленому законом порядку за нібито відпрацьовані дні в період чергової відпустки, відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 №100.

Так, на підставі наданого ОСОБА_1 завідомо підробленого документа - повістки про необхідність прибуття 10 лютого 2020 року до Василівського РВК згідно з п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також проходження ВЛК у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах в період з 10 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 включно, бухгалтерією ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» нараховано та виплачено ОСОБА_1 11 390 грн. 18 коп., в рахунок матеріального забезпечення в розмірі середньої заробітної плати у встановленому законом порядку за нібито відпрацьовані дні в період чергової відпустки, за 18 робочих днів в період з 10 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року, включно.

Таким чином, ОСОБА_1 у період часу з 10 лютого 2020 року до 27 лютого 2020 року включно, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, шляхом використання підробленого документу - повістки про необхідність прибуття 10 лютого 2020 року до Василівського РВК, без законних на те підстав, шляхом введення в оману уповноважених представників ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», щодо наявності в нього законних підстав для матеріального забезпечення у зв`язку із виконанням ним державних обов`язків у робочий час, заволодів грошовими коштами ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» в сумі 11 390 грн. 18 коп., чим завдав вказаній юридичній особі матеріальну шкоду на вказану суму коштів.

Цивільним позивачем заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 11 390 грн. 18 коп. в якості матеріальної шкоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю від надання пояснень відмовився в силу статті 63 Конституції України. У вчиненому щиросердно розкаявся та просив суд його суворо не карати, а також визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа та за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману(шахрайство).

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений вину визнав повністю, щиросердно розкаявся у вчиненому, сприяв встановленню істини в ході судового розгляду, визнав повністю цивільний позов, що суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання, працює, маючи стабільний дохід, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність сталих соціальних зв`язків.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі та за ч.1 ст. 190 КК України у виді виправних робіт за місцем роботи в мінімальному розмірі.

Речові доказ у провадженні відсутні.

Підстав для стягнення судових витрат на проведення експертиз суд не вбачає, оскільки з наданих прокурором документів встановлено, що експертизи проводилися під час досудового розслідування іншого кримінального провадження.

Цивільний позов підлягає задоволенню, оскільки він визнаний обвинувачений та підтверджений матеріалами справи.

Керуючись ст.ст.366-371, 373-376, 395, 532, КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358 та ч.1 ст.190 КК України, призначивши йому покарання:

-за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 30-ти (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (510) гривень в дохід держави;

-за ч.1 ст.190 КК України у виді 6-ти (шести) місяців виправних робіт із відрахуванням в дохід держави десяти відсотків із суми заробітку ОСОБА_1 .

На підставі ч.3 ст.72 КК України, покарання, призначене ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 30-ти (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (510) гривень в дохід держави, виконувати самостійно.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» 11 390 (одинадцять тисяч триста дев`яносто) грн. 18 коп. в якості матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко