Вирок № 96604953, 27.04.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7176/20

1-кп/310/268/21

ВИРОК

Іменем України

27 квітня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізькій області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.,

при секретарі Уставицькій Н.М.., Герасимовій Г.В.,

за участю прокурора Ємельяненко В.М. , Скуйбеди О.Л.,

представників потерпілого Бобрової С.А., Чаплигіної К.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердянська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020085130000472 від 03.09.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Бердянськ Запорізької області, громадянку України, не працює, є особою з інвалідністю третьої групи, має на утриманні малолітню доньку 2019року народження, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

– у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,–

В с т а н о в и в :

У 2018 році ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом із своєю донькою ОСОБА_3 та підопічним ОСОБА_4 .. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №176734757 від 08.08.2019р. у приватній, спільній частковій власності ОСОБА_3 з 28.04.2018р. перебуває Ѕ частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.04.2018 р. ціна продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 150 тис. гривень. Відповідно до п. 12 Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. №1098 тимчасова допомога не призначається у разі, коли особа або члени її сім`ї протягом 12 місяців перед зверненням за наданням тимчасової допомоги здійснили купівлю будинку на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень. Так, ОСОБА_1 , маючи єдиний умисел, направлений на заволодіння державними грошовими коштами, 28.08.2018р., 26..02.2019р. в денний час звернулась до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (надалі УПСЗН), розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34, для оформлення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та, знаходячись в приміщенні УПСЗН, будучи офіційно попередженою про обов`язок надання повної та достовірної інформації, достовірно знаючи, що її донька ОСОБА_3 придбала вищезазначений житловий будинок, внесла до офіційного документу – розділу VII Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 28.08.2018р., 26.02.2019р., який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.03.2007р. № 204, завідомо неправдиві відомості про відсутність здійснення витрат протягом 12 місяців перед зверненням, що вплинуло на прийняте рішення про призначення ОСОБА_1 соціальної допомоги. 31.08.2018р. та 04.03.2019р. на підставі наданих ОСОБА_1 заяв про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, а також вище вказаних декларацій, рішенням УПСЗН їй призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.08.2018р. по 31.01.2019р. включно у вигляді щомісячної допомоги у розмірі 2300 гривень 64 копійки, з 01.02.2019р. по 31.07. 2019р. включно у вигляді щомісячної допомоги у розмірі 2024 гривні 74 копійки. У грудні 2018р. - січні 2019р. проведено перерахунок нарахування ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на суму 2440 гривень 25 копійок. У липні 2019 проведено перерахунок нарахування ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на суму 2176 гривень 79 копійок. 27.08.2019р. рішенням УПСЗН ОСОБА_1 відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Зазначені грошові кошти щомісячно перераховувались з банківського рахунку УПСЗН на особистий банківський рахунок відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль» для обслуговування ОСОБА_1 .. Таким чином, в період часу з 01.08.2018р. по 31.07.2019р. ОСОБА_1 , діючи з єдиним умислом, з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа державними грошовими коштами, призначеними для виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на загальну суму 26383 гривні 40 копійок, якими розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила матеріальний збиток державі Україна, в особі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на зазначену суму.

Крім того, 28.08.2018р., 26.02.2019р. в денний час ОСОБА_1 з метою призначення та отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яка передбачена Порядком призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017р. №1098, звернулась до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34, та, знаходячись в приміщенні управління, будучи офіційно попередженою про надання повних та достовірних відомостей, діючи з єдиним умислом, з метою подальшого використання підробленого офіційного документа як підстави набуття права власності на державну соціальну грошову допомогу, достовірно знаючи, що 28.04.2018р. її донька ОСОБА_3 придбала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внесла до офіційного документу – розділу VII Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 28.08.2018р., 26.02.2019р., який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.03.2007р. №204, завідомо неправдиві відомості про відсутність здійснення витрат на придбання житла, таким чином підробила документ.

Крім того, 28.08.2018р., 26.02.2019р. в денний час, ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (надалі УІІСЗН), розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34, маючи єдиний умисел на використання завідомо підробленого офіційного документу, а саме декларації «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги» від 28.08.2018р., 26.02.2019р., які затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.03.2007р. № 204, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надала до УПСЗН зазначені декларації із завідомо неправдивими відомостями про відсутність здійснення протягом 12 місяців перед зверненням за наданням тимчасової допомоги членами її сім`ї витрат на придбання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що вплинуло на прийняте рішення про призначення ОСОБА_1 державної соціальної грошової допомоги.

Допитана під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у скоєному визнала повністю та пояснила, що коли подала декларацію для призначення державної допомоги, не знала, що потрібно зазначати таку інформацію. Повернула борг частково в сумі 500 гривень. Не заперечує проти задоволення позову потерпілого в розмірі 25883,40 грн.

Представник потерпілого – Боброва С.А. в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 двічі зверталась до УПСЗН за призначенням державної соціальної допомоги і не вказала в декларації про доходи інформацію щодо здійснення витрат протягом 12 місяців перед зверненням. Просила задовольнити цивільній позов на суму 25883,40 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, при цьому судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною та істинною та їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали, що характеризують її особу, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 190, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України доведена і її умисні дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за ч.1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документу, який видається чи посвідчується установою і надає права, та за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_6 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченою, відповідно до ст. 12 КК України є проступками.

Обставиною, що пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України судом визнається щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи та особи обвинуваченої ОСОБА_1 , якараніше не судима, має на утриманні малолітню доньку та дитину, над якою встановлено опіку, добре характеризується за місцем проживання, її відношення до скоєного, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді штрафу.

Таке покарання, на думку суду, відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

При призначенні покарання, суд враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо судової дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також суд враховує, що передбачені інші альтернативні види покарання санкціями статей за якими обвинувачується ОСОБА_1 (арешт, обмеження волі) не можна застосувати до обвинуваченої, оскільки вона має на утриманні малолітню дитину.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно із ч. 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Оскільки Законом України № 2617-VIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набув чинності 01 липня 2020 року, внесено зміни до ст. 190 КК України, які посилюють кримінальну відповідальність та погіршують становище обвинуваченої, тому даний Закон не має зворотної дії в часі і застосовується положення ч.1 ст. 190 КК України в редакції, яка була чинною на час вчинення кримінального правопорушення, тобто до 01.07.2020 р.

Кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 190 КК України завдано майнову шкоду в розмірі 26383,40 грн., яка в ході досудового розслідування відшкодована частково, а саме, в розмірі 500,00 грн.

До початку судового розгляду представником потерпілого заявлено цивільній позов до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 25883,40 грн. Свій позов мотивували тим, що обвинувачена у результаті приховування інформації та подання документів з недостовірними відомостями незаконно отримала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям в сумі 26383,40 грн. з 01.08.2018р. по 31.07.2019р. Обвинувачена погодилась повертати борг, частково сплатила в сумі 500,00 грн.. Сума боргу в розмірі 25883,40 грн. залишилась непогашеною.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положеннями ч. 1 ст. 56 КПК України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31.03.1989 року, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Розглядаючи цивільний позов представника потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 25883,40 грн., суд виходить із наступного. Судом розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, яким потерпілому – державі Україна в особі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області було заподіяно майнову шкоду в розмірі 26383,40 грн.. Заподіяння саме вказаної шкоди було встановлено судом. Крім того, встановлено, що під час досудового розслідування завдана шкода була частково відшкодована в сумі 500,00 грн. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого у відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 25883,40 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373-374 КПК України, суд –

З а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винуватою у скоєнні кримінальних правопорушень (проступків), передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання:

-за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 гривень;

-за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 680 гривень;

-за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 510 гривень.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 680 гривень.

Цивільний позов Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області суму завданої майнової шкоди в розмірі 25883 (двадцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 40 коп.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.М. Дністрян