Рішення № 96604528, 28.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2242/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого – судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 21.12.2016 року біля 13 год. 15 хв. в Ужгородському районі, с. Барвінок, на цвинтарі «Барвінок» поряд з сектором №79 відповідачка ОСОБА_2 керувала автомобілем Volkswagen LT 28, н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, а саме недотрималась безпечного бокового інтервалу, допустила наїзд на припаркований автомобіль Hyundai І 30, н.з. НОМЕР_2 , чим завдала механічні пошкодження останньому автомобілю з матеріальними збитками на суму 18 912, 86 грн.

Зазначає, що своїми діями ОСОБА_2 вчинила правопорушення п.13.1 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП та підтверджується протоколом та схемою ДТП. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.02.2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.

Вказує, що згідно експертного дослідження №92 від 24.12.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля склав 14712, 86 грн. Окрім матеріальної шкоди, позивачу було заподіяну моральну шкоду, яка полягає у виникненні негативних емоцій і переживання, як в момент пошкодження автомобіля, так і після цього. У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов, та винести рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14712, 86 відшкодування матеріальної шкоди, 4000 грн. відшкодування моральної шкоди, 200 грн. відшкодування вартості проведених експертних досліджень, 1600 грн. витрати на захист а також сплачених позивачем судовий збір.

Суд констатує, що відповідачем ОСОБА_2 надано суду заперечення на позовну заяву в якому відповідач просила відмовити в задоволенні даного позову з огляду на наступне. На час дорожньо-транспортної пригоди, обов`язкова цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen LT 28, н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», чинний договір (поліс) №АЕ/9248365 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 24.07.2016 року. Згідно з вищевказаним полісом страховик ПАТ «НАСК «ОРАНТА» взяла на себе обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну третіх осіб в період дії строку договору з 25.07.2016 року по 24.07.2017 року включно та страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 100000 грн. Про факт дорожньо-транспортної пригоди страхувальник своєчасно повідомив страхову компанію, даний страховий випадок підпадає під дію укладеного між сторонами страхового договору, тому ПАТ «НАСК «ОРАНТА» має всі правові підстави на виплату страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_1 . Зазначає, що є не належним відповідачем.

Крім того, позивачем не надано розрахунку розміру шкоди з яких міркувань він виходив визначаючи його, не надано жодного доказу підтвердження факту завдання моральної шкоди.

Суд також констатує, що відповідачем надано до суду додатково заперечення на позовну заяву в якому відповідач вказав, що позовна заява та додані документи не підтверджують право саме ОСОБА_1 на відшкодування збитків та моральної шкоди, а також не надано належних доказів розміру матеріальних збитків та моральної шкоди. Вказує, що висновок експертного дослідження щодо матеріальних збитків було проведено без участі відповідача або його представника, експерт не попереджений про кримінальну відповідальність та відрізняються вартість матеріальних збитків.

Представник третьої особи ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надав суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, представник третьої особи вказує на те, що на момент ДТП, яка трапилась 21.12.2016 року у страхувальника ОСОБА_3 був діючий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ-9248365, строк дії якого з 25.07.2016 року по 24.07.2017 року. ОСОБА_2 22.12.2016 року звернулась у страхову компанію і письмово повідомила про дорожньо-транспортну пригоду, а від потерпілої не отримано заяви про виплату страхового відшкодування та пакету документів, які підтверджують законність отримання страхового відшкодування. Окрім того, представник третьої особи вказує на те, що згідно документів долучених позивачем до справи власником транспортного засобу Hyundai І 30, н.з. НОМЕР_2 сербська фірма прокату автомобілів MEGA TRIO RENT d.o.o. Підтверджуючого документа позивачем на право володіння на транспортний засіб Hyundai І 30, н.з. НОМЕР_2 не надано, а з наданого позивачем договору оренди на транспортний засіб НОМЕР_3 укладений між ОСОБА_1 та сербською фірмою прокату автомобілів MEGA TRIO RENT d.o.o. не вказано, що ОСОБА_1 має право на отримання страхового відшкодування у випадку ДТП та зазначає, що в даному договорі передбачено страхування, та не виключає, що власник транспортного засобу Hyundai І 30, н.з. НОМЕР_2 вже отримав страхове відшкодування по даному ДТП.

Вказує, що позивач не має повноважень на отримання відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, так як не є власником даного транспортного засобу і не має на це підтверджуючих документів і не є належним позивачем у справі. З огляду на вищевикладене, просив відмовити в задоволенні даного позову.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в останнє судове засідання не з`явилися. Однак, представник позивача надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила суд провести розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача.

Відповідачка ОСОБА_5 та представник відповідачки ОСОБА_6 в останнє судове засідання не з`явилися. Однак, представник відповідача надав суду заяву, в якій заперечив проти задоволення даного позову в повному обсязі, та просив провести розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачки.

Представник третьої особи ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Нескородяна О.М. в судове засідання не з`явилася. Однак, надала суду заяву, в якій заперечила проти задоволення даного позову в повному обсязі, та просила провести розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що 21.12.2016 року о 13 год. 15 хв. в Ужгородському районі, с. Барвінок, цвинтар «Барвінок» біля сектору №79 ОСОБА_2 керувала автомобілем Volkswagen LT 28, н.з. НОМЕР_1 , та не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, та скоїла наїзд на припаркований автомобіль Hyundai І 30, н.з. НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.02.2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, скоєного за наслідками вказаної вище події, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження, виконано судовим експертом Пчолинським Р.Ю., вартість автомобіля марки Hyundai І 30, н.з. НОМЕР_2 станом на 21.12.2016 року може становити 259811, 78 грн., вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки Hyundai І 30, н.з. НОМЕР_2 станом цін на 21.12.2016 року становить 8017, 14 грн., вартість матеріального збитку заподіяна власнику автомобіля марки Hyundai І 30, н.з. НОМЕР_2 станом цін на 21.12.2016 року становить 14712, 86 грн.

Судом встановлено, що на момент ДТП обов`язкова цивільно-правова відповідальність власника Volkswagen, н.з. НОМЕР_1 була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом №АЕ/9248365 від 24.07.2016 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно приписів ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом «Про обов`язкове страхування ці вільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно приписів ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо – транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу серії АЕ/9248365 страхова сума за шкоду, заподіяна майну становить 100 000 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, суд констатує, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 04.07.2018 року з розгляду справи №755/18006/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Згідно вимог ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно приписів ст.ст. 4, 5 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд враховує також положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі.

Надаючи правову оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу захисту, а саме пред`явлення позовної вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд виходить із того, що позивачем в цій частині обрано невірний спосіб захист порушеного права, який не призведе до його належного поновлення з тих підстав, що такий суперечить визначеній законом меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Судом встановлено та неоспорено сторонами, що позивач не зверталася до страхової компанії, у якій цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, з вимогою про виплату відшкодування на відновлення автомобіля після ДТП, а тому в задоволенні позовних вимог до відповідача слід відмовити.

Стосовно твердження представника третьої особи ПАТ «НАСК «ОРАНТА» як на підставу відмову у позові вказує про те, що позивач ОСОБА_1 жодного повідомлення та/або заяву про виплату страхового відшкодування до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не подавала, а третя особа не має права, без звернення особи, приймати рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, суд вважає за необхідним вказати на наступне.

У пункті 33.1.4 ст.33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Таким чином, обов`язок повідомлення страховика покладений саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 було повідомлено ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про настання страхового випадку, а саме дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21.12.2016 року.

Потерпілий, в силу норм ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право на отримання страхового відшкодування і не зобов`язаний повідомляти про страховий випадок страхову компанію, яка за законом повинна здійснювати страхове відшкодування, так як цей обов`язок покладено саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно вимог п.35.1 ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 36.1 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не зверталася до страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про відшкодування шкоди і за відшкодуванням звернулася безпосередньо до суду в межах строку, визначеного пп. 37.1.4 п.37.1 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим суд констатує, що у ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що у системному зв`язку зі ст. 36 вимоги пп. 37.1.4 п. 37.1 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації – не звертався ані до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ані до суду.

Однак, враховуючи те, що ОСОБА_1 впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Таким чином, суд приходить до переконання, що попереднє звернення ОСОБА_1 у випадках, передбачених законом, до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивач повинна була звернутися з вказаним позовом до страховика відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», де була застрахована її цивільно-правова відповідальність, а не до неї як фізичної особи.

Що стосується заявлених у позові вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 компенсації за спричинену внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля Hyundai І 30, н.з. НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 4000 грн., то суд вважає, що ці вимоги недоведені та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Зі змісту ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача (відповідача), причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно зі п. 5 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наведені позивачем докази не свідчать про те, що в зв`язку з діями відповідача позивач зазнав моральних страждань.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що позивачем не доведено тих обставин, на які вона посилається як на підставу позову саме до відповідача, натомість такі її доводи знайшли своє об`єктивне спростування доводами відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Щодо понесених сторонами судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 5, 22, 33, 35 – 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.979 ЦК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , мешканка АДРЕСА_2 .

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА», ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: Данко В.Й.