Рішення № 96604319, 26.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1814/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2021 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Зборовської Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Слава Олександра Вікторовича та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3754259 від 05.02.2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Слава О.В. та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3754259 від 05.02.2021 року.

Позовну заяву позивач мотивує тим, що 05.02.2021 року, приблизно о 12.00 год., рухаючись на автомобілі «ВАЗ 21091», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Капушанській в м. Ужгороді, він був зупинений працівниками патрульної поліції та під час розмови лейтенат поліції ОСОБА_2 повідомив йому, що буде виносити постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що у нього нібито немає страхового поліса. Він заперечив та пред`явив всі необхідні документи, передбачені Правилами дорожнього руху, в тому числі і поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/9076873 (діючий до 25.11.2021 року), який оформлений в страховій компанії ПрАТ «УПСК».

Позивач вказує, що електронний варіант чинного полісу ним був пред`явлений на власному телефоні через офіційний веб-сайт Моторного (транспортного) страхового бюро України. Однак, працівник поліції відмовився прийняти очевидний факт наявності полісу, жодні пояснення поліцейським взяті до уваги не були, натомість без жодних доказів та без з`ясування всіх обставин справи, лейтенантом поліції Слава О.В. необґрунтовано винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, він вимагав від нього саме в паперовому вигляді, сказав, що в електронному варіанті він не визнає.

Зазначає, що не погодившись із тим, що працівник поліції інкримінує йому правопорушення про відсутність у нього при собі страхового полісу, він розпочав відеозйомку подій. На відео працівники поліції також говорять йому, що неодноразово зупиняли його і що немає сенсу його відвозити у наркодиспансер на освідчення на стан сп`яніння, оскільки вони знають, що він був тверезий, як минулі рази. На думку позивача, це прояв особистих неприязних відносин зі сторони інспектора поліції до нього, а також порушення його прав (відмовляють йому у праві на адвоката, не надають можливості написати свої пояснення у постанові та ведуть себе зухвало та упереджено, що підтверджується на відео).

В результаті лейтенантом патрульної поліції Слава О.В. було винесено постанову ЕАН № 3754259 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в сумі 425 грн.

Зауважує, що з відеозапису вбачається, що він перед складенням оскаржуваної постанови пред`являв поліцейському поліс страхування цивільно-правової відповідальності в електронній формі, чим виконав вимоги абзацу 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».

За твердженням позивача, під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачем були порушені вимоги ст. ст. 268. 283 КУпАП. Крім того, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні підтверджуючі дані про вчинення даного правопорушення.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3754259 від 05.02.2021 року, винесену інспектором УПП в Закарпатській області лейтенантом поліції Слава О.В., про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн., та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаним позовом, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.03.2021 року від представника позивача – адвоката Холмогорова Л.В. до суду надійшло клопотання про приєднання доказів, в якому повідомила, що 11.02.2021 року за вих. № 12 нею було направлено адвокатський запит начальнику УПП в Закарпатській області ДПП про надання записів з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер екіпажу поліції, а також поліцейського, який виносив постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у м. Ужгород 05.02.2021 року, відрізок часу з 11.50 год. до 12.30 год. Згідно з отриманою відповіддю на адвокатський запит за вих. № 20аз/41/15/3-2021 від 18.02.2021 року надано все наявне відео з місця події у зазначений часовий період на цифровому носії (диску). На відеозаписі, який наданий відповідачем, відсутні будь-які докази винуватості позивача. В якості додатку до клопотання додано відповідь на адвокатський запит № 20аз/41/15/3-2021 від 18.02.2021 року разом з цифровим носієм (диском).

Позивач у судове засідання не з`явився, при цьому його представник – адвокат Холмогорова Л.В. подала до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та стягнути судові витрати.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик рекомендованими поштовими відправленнями, відзив на позовну заяву не подав, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Слава О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3754259 від 05.02.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за те, що як зазначено у тексті постанови, 05.02.2021 року, о 11.57 год., в м. Ужгород, вул. Капушанська, 160, водій керував транспортним засобом «ВАЗ 21091», номерний знак НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса, відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом в суд.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 80-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з підпунктами (а, б, ґ) пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно із пунктом 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

У відповідності до ч. 1 ст. 126 КУпАП, у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

З дослідженого відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, що міститься на компакт диску, витребуваного на адвокатський запит від УПП в Закарпатській області, вбачається, що щодо страхового полісу, то позивачем повідомлено інспектора поліції про його наявність, при цьому в момент повідомлення позивач тримав його в руці. Разом з тим, позивач повідомив про готовність пред`явлення електронного варіанту чинного полісу зі свого мобільного телефону, після чого вказав на те, що підстави пред`являти страховий поліс у паперовому варіанті відсутні.

Як свідчать матеріали справи страховий поліс позивачем оформлений та дійсний станом на момент виникнення спірних правовідносин, що підтверджується долученою позивачем до позову копією полісу № АР/9076873 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів, виданого 25.11.2020 року на ім`я позивача, забезпеченням транспортним засобом за яким є «ВАЗ 21091», номерний знак НОМЕР_1 , строк дії з 26.11.2020 року до 25.11.2021 року.

Тобто, доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідачем не надано.

Така правова оцінка наявних у справі доказів винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення узгоджується із практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 29 листопада 2018 року у справі № 524/8853/16-а.

Матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку – інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 21.01.1999 року у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довів.

Відповідачем до суду відзив на позов не подано, а також не подано доказів, які б підтверджували вчинення правопорушення позивачем.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушень, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Слава О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3754259 від 05.02.2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходиться з приписів ст. 139 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 454 грн.

Крім того, представником позивача подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме, стягнення з відповідача Департаменту патрульної поліції понесених позивачем документально підтверджених витрат на правову (правничу) допомогу у даній справі.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до оригіналів квитанції до прибуткового касового ордера № 01/21 від 08.02.2021 року та банківської квитанції № 31 від 11.03.2021 року, позивачем сплачено адвокату ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги; ордер № 1023634; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР 21/1106) кошти за надання правової (правничої) допомоги, зокрема, у розмірі 1500 грн. та 2000 грн. відповідно.

Понесені витрати підтверджуються розрахунком та актом виконаних робіт від 15.03.2021 року.

З огляду на викладене, на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позову в розмірі 454 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву – задовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Слава Олександра Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3754259 від 05.02.2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

інспектор Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції Слава Олександр Вікторович, що знаходиться за адресою: вул. Кошового, 2, м. Ужгород, Закарпатська область;

Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, що знаходиться за адресою: вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Дата складення повного рішення суду – 26 квітня 2021 року.

Головуюча А.І. Сарай