Рішення № 96603913, 12.04.2021, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1286/20

2/302/56/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

12.04.2021 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П

з участю: секретар судового засідання Куруц В.І.,

представник позивача – адвокат Гримут Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт Міжгір`ї справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д.В., ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Лазар Д.В. № 54061633 від 15.09.2020р. щодо державної реєстрації 11.09.2020р. права власності на 531/1000 частину будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 531/1000 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; стягнення солідарно з ОСОБА_2 і державного реєстратора Лазар Д.В. на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000 гривень (по 50 тисяч з кожного) ; стягнення судових витрат, –

В С Т А Н О В И В:

21.12.2020 в суд подано зазначений позов з таким обґрунтуванням вимог.

08.09.2017 ОСОБА_4 і ОСОБА_1 уклали такі договори, які посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. :

- договір дарування 531/1000 частини житлового будинку АДРЕСА_1 за № 1748;

- договір дарування земельної ділянки для обслуговування зазначеного будинку площею 0,0976 га за № 1749;

- договір позики на суму 780000 грн. за № 1751, що на день передачі коштів становило 25000 Євро за комерційним курсом АТ «Комінвестбанк» із строком повернення не пізніше 08.09.2024 суми , яка на день остаточного розрахунку повинна відповідати еквіваленту 25000 Євро за комерційним курсом АТ «Комінвестбанк»;

- договір іпотеки за № 1752, за яким : іпотекодавець ОСОБА_1 зобов`язується перед іпотекодержателем за вищезазначеним договором позики повернути суму позики до 08.09.2024 у розмірі 780000 грн, що на день передачі коштів відповідало сумі 25000 Євро за комерційним курсом АТ «Комінвестбанк»; в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 передає ОСОБА_4 531/1000 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

31.10.2017 ОСОБА_4 і ОСОБА_1 уклали додатковий договір позики до договору від 08.09.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Селехман О.А. за №2131, про таке: сума позики 310000 грн, яка на день передачі коштів відповідає сумі 10000 Євро за комерційним курсом АТ «Комінвестбанк»; строк повернення позики – не пізніше 31.10.2024; сума, що підлягає поверненню на день остаточного розрахунку повинна відповідати еквіваленту суми 10000 Євро за комерційним курсом АТ «Комінвестбанк».

На виконання умов договору ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_4 за домовленістю з ним 400 Євро безготівковим платежем. Це визнається ОСОБА_4 .

Після цього ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 , що його не влаштовують умови договору позики від 08.09.2017, бо він не бажає очікувати до 2024 року повернення позики, а тому поставив вимогу повернути всю суму. ОСОБА_1 відмовилась виконати цю вимогу, пояснивши відсутністю коштів для повернення всієї суми позики. Після цього ОСОБА_4 почав вимагати від ОСОБА_1 повернути йому подарований будинок, який був заставлений в іпотеку за договором позики, і пояснив, що бажає продати будинок, бо знайшовся покупець. ОСОБА_1 відмовилась виконувати ці вимоги з посиланням на те,що буде виконувати умови чинного договору позики. ОСОБА_4 висловився , що вчинить примусові дії щодо повернення будинку і повернення позики і після цього не виходить на зв`язок.

ОСОБА_1 за такої позиції і поведінки ОСОБА_4 була позбавлена можливості належно виконувати договори позики від 08.09.2017, від 31.10.2017, бо згідно з пунктом 2 цих договорів позика повинна була повертатись готівкою в межах міста Ужгорода за домовленістю сторін або за іншою адресою, вказаною Позикодавцем. Натомість ОСОБА_4 на той час перебував за межами України (за його повідомленням - в Іспанії), тому виконати зобов`язання в межах міста Ужгорода було неможливим.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування зазначеного житлового будинку (справа № 302/955/17). Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.04.2018 у задоволення позову ОСОБА_4 відмовлено. Це рішення залишено без змін постановами Закарпатського апеляційного суду від 07.05.2019 і Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.04.2020.

Окрім цього, ОСОБА_4 влітку 2019 звернувся до суду з позовом про розірвання вищезазначених договорів позики від 08.09.2017 № 1751 і додаткового договору позики від 31.10.2017 № 2131, а також про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 1077600 грн заборгованості за договором позики (справа № 308/4964/19).

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.10.2019 цей позов задоволено повністю і розірвано укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зазначені договори позики. Це рішення суду набрало законної сили 18.09.2020, оскільки Закарпатський апеляційний суд своєю ухвалою повернув апеляційну скаргу відповідачу.

Однак 11.09.2020 ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_2 договори, які посвідчені приватним нотаріусом Селехман О.А. за номерами 1678, 1679:

- про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.09.2017 №1751 та додатковим договором позики від 31.10.2017 № 2131;

- про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.09.2017 № 1752, який виступав забезпеченням договору позики від 08.09.20017 № 1751 та додаткового договору позики від 31.10.2017 №2131.

Позивач вважає розірваними договірні зобов`язання за договорами позики і в зв`язку з цим припиненими зобов`язання за договором іпотеки, покликаючись на положення ст.3 ч.1 закону «Про іпотеку»,статті 651 ч.2,653 ч.2 ЦК України.

У жовтні 2020 ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що будинок належить його сину ОСОБА_2 і запропонував їй звільнити це житло .

ОСОБА_1 перевірила цю інформацію і дізналась, що ОСОБА_2 є зареєстрованим власником житлового будинку АДРЕСА_1 з 11.09.2020 на підставі рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень № 54061633 від 15.09.2020, яке винесено держаним реєстратором Лазар Д.В. у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору відповідно до статей 35,36 закону «Про іпотеку».

ОСОБА_1 після набрання рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2019 законної сили повністю виконала це рішення і погасила восени 2020 заборгованість перед ОСОБА_4

04.11.2020 ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_3 договір дарування № 2015, за яким подарував останньому 531/1000 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач вважає дії ОСОБА_2 недобросовісними, бо такі вчинені з використанням так званих юридичних схем з участю його батька ОСОБА_6 , який представляв інтереси ОСОБА_4 . Позивач з цього приводу покликається на матеріали кримінального провадження ЄРДР № 120200751100000078, в якому ОСОБА_6 дав покази , що в подальшому вони мали намір переоформити право власності на спірний будинок від ОСОБА_3 на тестя ОСОБА_4 – ОСОБА_7 , мешканця села Колочава.

Позивач на обґрунтування своїх вимог просить суд застосувати положення статей 35,36 закону «Про іпотеку» щодо обов`язку іпотекодержателя надіслати іпотекодавцю вимогу про усунення порушення іпотечного зобов`язання.

Позивач посилається на те, що ні первісним іпотекодержателем ОСОБА_4 , ні його представником ОСОБА_6 , ні іпотеко держателем ОСОБА_5 , ні державним реєстратором не виконано вимоги п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затв. Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 щодо виконання положень для здійснення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки в частині подання відповідних документів від іпотеко держателя та дотримання строку державної реєстрації у разі одержання відповідних документів. Зокрема, від жодної з цих осіб ОСОБА_1 не отримала вимогу за 30 днів до дати 11.09.2020 про усунення порушень основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору. Це підтверджується відсутністю зазначених документів у переліку документів , які були надані державному реєстратору ОСОБА_8 для переоформлення права власності та змістом реєстраційної справи.

Позивач також посилається на те, що іпотекодавцем та іпотекодержателем не укладався договір щодо порядку позасудового врегулювання спору згідно з статтями 36 , 33 ч.3 закону «Про іпотеку». Окрім цього, державний реєстратор здійснила реєстрацію переоформлення права власності на підставі рішення суду , яке ще не набрало законної сили,без виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 1752 від 08.09.2017, без урахування того, що договором іпотеки було передбачено , що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язання іпотеко держатель на підставі виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно реалізує його самостійно або через третіх осіб за власним розсудом (пункт 2.8 договору іпотеки № 1752 від 08.09.2017).

Позивач також посилається на те,що відповідач ОСОБА_5 надав державному реєстратору недостовірні документи :

- роздруківку поштового відправлення трек-номер 9030000552622, бо це відправлення не вручалось ОСОБА_1 і 05.06.2020 таке було перенаправлено, цей документ не містить підпису, а копія такого не посвідчена;

- рекомендоване повідомлення трек-номер 9030000502927 з інформацією про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення є недостовірною, бо ОСОБА_1 на той час була відсутня за вказаною адресою;

- роздруківка з Viber від 17-1805.2020 не відповідає дійсності є надрукованою вручну і не посвідчені за змістом не стверджує жодних обставин;

Позивач наголошує на тому , що договір іпотеки не містив положень щодо обміну сторонами договору між собою електронними документами.

Повідомлення ОСОБА_6 про намір укласти договір купівлі-продажу іпотечного майна, який наданий державному реєстратору, не містить інформації кому він адресований (у ньому не зазначено ОСОБА_1 ), відсутні перша сторінка, а зазначені відомості про відмову ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_9 отримати зазначене повідомлення є недостовірним, бо ОСОБА_1 з цією особою не зустрічалась.

Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_5 діяв завідомо недобросовісно, бо ініціював переоформлення предмета іпотеки з ОСОБА_1 , використовуючи положення статей 35,36 закону «Про іпотеку», за відсутності необхідних документів для цього і надав державному реєстратору ОСОБА_8 документи , які не були підставою для вчинення відповідної реєстраційної зміни власника іпотечного майна на ОСОБА_10 . У зв`язку з цим позивач покликається на те, що державний реєстратор не перевірив належно зміст наданих документів вимогам закону «Про іпотеку», не виконав положень пунктів 46, 61 Порядку і без належних правових підстав здійснив державну реєстрацію зміни власника іпотечного майна, маючи достатньо підстав для відмови ОСОБА_11 в державній реєстрації права власності.

Позивач для захисту свого права посилається на застосування положень статей 386-388 ЦК України щодо витребування свого майна від особи, яка заволоділа цим майном незаконно, без відповідної правової підстави, тобто не мала права його відчужувати.

Позивач вважає , що недобросовісними та неправомірними діями відповідачів йому завдана моральна шкода, що проявилась в емоційному стресі від втрати майна (житлового будинку). Розмір цієї шкоди позивач обґрунтовує видом і характером протиправних дій відповідачів та наслідками цих дій (втрата майна у виді житла вартістю 1793430 грн). Позивач просить 100000 гривень моральної шкоди стягнути з відповідачів солідарно в рівних частках по 50000 гривень з кожного.

Процесуальні рішення суду, винесені в справі:

- згідно з ухвалою суду від 22.12.2020 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову і накладено арешт на нерухоме майно 531/1000 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . який належить гр.. ОСОБА_3 ;

- згідно з ухвалою суду від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження в справі і призначено підготовче судове засідання на 02.02.2021;

- згідно з ухвалою суду від 02.02.2021 відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про виправлення описки в ухвалі суду від22.12.2020 щодо забезпечення позову;

- згідно з ухвалою суду від 01.03.2021 відмолено в задоволенні клопотань відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про зупинення провадження в справі;

- згідно з ухвалою суду від 01.03.2021 відмолено в задоволенні заяви ОСОБА_12 в інтересах якого діяв представник адвокат Гончаров В.В. про залучення ОСОБА_12 третьою особою без самостійних вимог;

- згідно з ухвалою суду від 15.03.2021 відмолено в задоволенні заяв ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про відвід судді Кривка В.П.;

- згідно з ухвалою суду від 15.03.2021 закрито підготовче провадження в справі і призначено судовий розгляд по суті на 12.04.2021.

Процесуальні заяви та позиції сторін, інших учасників справи.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 просять відмовити в задоволенні позову повністю, вважають договори, які посвідчені приватним нотаріусом Селехман О.А. 08.09.2017, а саме : дарування земельної ділянки площею 0,0976 га в селі Колочава кадастровий номер 2122482100:01:011:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 372809321224 - № 1749; 531/1000 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , - нікчемними.

Ця позиція обґрунтовується ними у відзиві на позовну заяву таким.

Відповідачі посилаються на правочини, які були укладені позивачем ОСОБА_1 первісно з ОСОБА_4 про іпотеку житлового будинку АДРЕСА_1 , про позику коштів на це житло (найменування і реквізити відповідають викладеним у позовній заяві). Відповідачі також вказують, що позивач допустила заборгованість щодо повернення коштів, наданих у позику, у зв`язку з чим представник ОСОБА_4 адвокат Мишинчук В.В. подав повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими статтею 362 ч.1 КК України (ЄРДР 42017070000000472 від 24.11.2017). Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2018 (справа № 308/2040/18) в цьому кримінальному провадженні було встановлено , що державний реєстратор Ужгородського РКП БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_13 08.09.2017 здійснила несанкціоновану зміну в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визначивши підставу постанову про закінчення виконавчого провадження № 52212596 від 08.09.2017 державного виконавця Король Ю.М., яка не виносилась Міжгірським відділом ДВС ГТУ юстиції в Закарпатській області. За ці дії ОСОБА_13 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого статтею 362 ч.1 КК України і її звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України.

04.05.2020 ОСОБА_4 надав ОСОБА_6 довіренність, якою уповноважив його розпоряджатися, продавати, віддавати в заставу будинок АДРЕСА_1 .

17.05.2020 ОСОБА_5 по телефону в присутності ОСОБА_9 , ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_1 про його намір відчужити зазначений будинок, який належить їй на підставі договору дарування від 08.09.2017 № 1748. Цього ж дня ОСОБА_1 по Viber надіслала прохання надати їй письмове повідомлення про укладення договору купівлі-продажу. 18.05.2020 ОСОБА_6 виконав прохання позивача і надіслав таке повідомлення, а також надіслав таке повідомлення поштою рекомендованим відправленням з додатком документів. 26.05.2020 з мобільного номера, який належить ОСОБА_15 зателефонував адвокат ОСОБА_16 і повідомив , що поштове повідомлення отримувати не буде. 04.06.2020 ОСОБА_6 розмістив зміст повідомлення про наміри укласти договір купівлі-продажу житлового будинку на сторінку ОСОБА_1 в мережі Facebook. 05.06.2020 ОСОБА_6 в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 в присутності ОСОБА_9 оголошено ОСОБА_1 про наміри відчужити зазначену частину житлового будинку. ОСОБА_6 також установив, що ОСОБА_1 зареєстрована і фактично проживає в АДРЕСА_3 . 10.06.2020 ОСОБА_5 отримав повернення поштового відправлення трек-номер 9030000552622. ОСОБА_6 24.06.2020 повторно надіслав ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого нею місця проживання письмове повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу 531/1000 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить їй на підстав договору дарування від 08.09.2017 №1748. 29.06.2020 ОСОБА_6 надіслав повідомлення про наміри ОСОБА_1 Viber, а 02.07.2020 в такий же спосіб повідомив , що це повідомлення розмістить на сторінці ОСОБА_1 в мережі Facebook. 02.07.2020 працівники поштової установи в селі Колочава в присутності ОСОБА_9 повідомили ОСОБА_6 , що ОСОБА_1 відмовляється від отримання вищезазначеного поштового відправлення.

ОСОБА_2 вважає себе новим позикодавцем за договором відступленням вимог від 11.09.2020 реєстровий номер 1688, який посвідчено приватним нотаріусом Селехман О.А., про відступлення прав вимоги за договорами позики від 08.09.2017 і від 31.10.2017.

15.09.2020 за рішенням державного реєстратора індексний номер 54061633 від 15.09.2020 зареєстровано право власності на 531/1000 частини житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі вищезазначених договорів іпотеки від 08.09.2017 № 1752 і відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11.09.2020 № 1679 вартістю 110 тисяч гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13.10.2020 у виконавчому провадженні в справ № 308/4964/19 замінено стягувача ОСОБА_4 на правонаступника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До винесення цієї ухвали цей же суд у цій же справі виніс рішення від 18.10.2019 , яке набрало законної сили 18.09.2020, яким задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і вирішено :

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1077600 грн заборгованості за договором позики;

- розірвано договори позики, посвідчені приватним нотаріусом Селехман О.А. 08.09.2017 № 1751, 31.10.2017 № 2131;

- стягнуто судові витрати на правничу допомогу 20000 гривень, судовий збір 9605 гривень.

02.11.2020 ОСОБА_5 звернувся до приватного виконавця Зейкан В.Л. із заявою про примусове виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.10.2019 за виконавчим листом, виданим 30.09.2020 № 308/4964/19.

10.12.2020 на банківську картку стягувача ОСОБА_6 надійшли кошти , зазначені в рішенні суду (виконавчому листі).

З огляду на викладене ОСОБА_5 вважає, що ОСОБА_1 за договорами позики від 08.09.2017 і 31.10.2017 боргує йому 3399 Євро , що еквівалентно сумі 115905 гривень , бо цими договорами позика була визначена 35000 Євро . Натомість сума 1077600 гривень, яка зазначена в судовому рішенні для погашення (стягнення) цього боргу за комерційним курсом АТ «Комінвестбанк» згідно довідки станом на час погашення боргу, тобто 10.12.2020 становить 31601 Євро з розрахунку : 1077600 грн : 34,10 грн/Євро .

Державний реєстратор Лазар Д.В. відзив на позов не надавав.

Третя особа приватний нотаріус Селехман О.А. пояснень , заперечень на позов не надавав.

Встановлені судом обставини.

Сторони , по суті посилаються на одні і ті ж обставини та правочини, рішення державного реєстратора , судові рішення , що стосуються договору дарування , позики, іпотеки, їх укладення , реєстрації та виконання з приводу переходу права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , - які зазначені в позовній заяві і відзиві на позов. Ці обставини не оспорюються, окрім того , що відповідачі вважають договір дарування житлового будинку (зазначеної частини) і земельної ділянки для його обслуговування , які укладені між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 без зазначення обґрунтувань цієї позиції.

Предметом спору в розглядуваній справі є визнання протиправним і скасування державної реєстрації переходу права власності на зазначене нерухоме майно від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і витребування цього майна від нового власника ОСОБА_3 . а також стягнення моральної шкоди, завданої протиправним позбавленням права власності.

Оцінивши встановлені обставини, доводи сторін, подані в справу докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.04.2018 (справа № 302/955/17), яке залишено без змін постановами Закарпатського апеляційного суду від 07.05.2019, Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.04.2020 відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування 531/1000 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який укладено між ним і ОСОБА_1 08.09.2017 і посвідчено приватним нотаріусом Селехман О.А. за № 1748. Отже, зазначений договір є дійсним. Також є дійсним і договір дарування земельної ділянки ,що обслуговує цей житловий будинок, який укладений ОСОБА_4 і ОСОБА_1 08.09.2017 і посвідчений приватним нотаріусом Селехман О.А. за № 1749. Тому заперечення дійсності цих правочинів і з посиланням на їх нікчемність з боку відповідачів є неспроможним.

Суд вважає , що відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_6 протиправно оформили право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_2 і в подальшому за ОСОБА_3 на підставі вищезазначених договорів відступлення прав за договорами іпотеки та позики з огляду на таке.

Відповідачу і його довірителю було достовірно відомо про винесення Ужгородським міськрайонним судом рішення від 18.10.2019 про розірвання договорів позики , які укладались між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , а також про те, що станом на час винесення рішення державним реєстратором Лазар Д.Є. , яке оспорюється , це судове рішення не набрало законної сили. Адже 11.09.2020 (день винесення рішення державним реєстратором Лазар Д.В. ) ОСОБА_4 і ОСОБА_2 саме у приватного нотаріуса Селехман О.А. уклали і посвідчили договори відступлення прав вимоги за договорами позики та іпотеки , які укладались ОСОБА_4 і ОСОБА_1 08.9.2017.

З обставин справи і доданих доказів видно , що відповідач ОСОБА_2 , державний реєстратор Лазар Д.В. не дотримали належно всіх вимог положень статей 35, 36 закону «Про іпотеку» та пункт 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою КМУ №1121 від 25.12.2015, а саме здійснили переоформлення права власності на нерухоме майно в іпотеці на підставі недостатніх і неналежних документів, зокрема належного підтвердження про надсилання достовірної вимоги ,здійснення виконавчого напису на виконання п.2.8 договору іпотеки.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2019 справа 3 205/578/14-ц висловлено правову позиці. Про те, що визначена у ч.1 статті 35 закону «Про іпотеку» процедура подання іпотеко держателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотеко держателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору.

Отже, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 проведена державним реєстратором Лазар Л.В. з порушенням положень законодавства . Таке є підставою для скасування рішення державного реєстратора за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 справа № 306/1224/16-ц, від 24.04.2019 справа № 521/18393/16-ц.

Оскільки право власності ОСОБА_1 на зазначений житловий будинок вибуло поза її волею у протиправний спосіб слід визнати неправомірним і переоформлення права власності від ОСОБА_17 за договором дарування на ОСОБА_3 , тобто витребувати це нерухоме майно від добросовісного набувача. Такий висновок суду ґрунтується на положеннях статей 321 ч.1, 328 ч.1 , 346, 386 ч.2, 387 , 388 ч.2 ЦК України, за якими власник має право витребувати своє майно від особи , яка незаконно , без відповідної підстави заволоділа ним, а також якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужити. Ці вимоги позивача є віндикаційним позовом і до них суд застосовує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 справа № 183/1617/16, за яким захист права позивача на власність слід здійснити внесенням запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Дії відповідачів щодо позбавлення права власності позивача є , по суті протиправними, мають ознаки недобросовісності. Ці дії нанесли моральних страждань позивачу ,що проявились у переживаннях за втрату житла, необхідності докладати значних зусиль для відновлення свого права і пов`язаними з цим емоційними переживаннями та хвилюваннями . стресовими ситуаціями. Зазначене дає підстави застосувати положення статей 15 ч.1 . 16 ч.2 п.9, 23 ч.1 ЦК України , за якими особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав.

Як видно з обставин справи ініціатором протиправних дій та особою , яка мала інтерес щодо заволодіння майном позивача в протиправний спосіб був саме відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв ОСОБА_6 . Саме ці особи подавали документи державному реєстратору. Отже, відповідальність за цими позовними вимогами має нести відповідач ОСОБА_18 . Розмір моральної шкоди в сумі 50000 гривень є обґрунтованим . Цей розмір суд не вважає завищеним, бо він не перевищує 4 % від суми позики. Натомість позивач за рішенням суду, після набрання ним законної сили, в короткий термін повністю повернула одноразово всю суму заборгованості за договором позики.

Суд вважає , що вимоги стягнути з державного реєстратора ОСОБА_8 моральну шкоду є неправильними і підлягають відхиленню, бо цей державний реєстратор є працівником органу місцевого самоврядування Тячівської міської ради Закарпатської області, а тому відповідно до положень статті закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ці вимоги слід було поставити перед цим органом як юридичною особою. яка надає послуги з питань державної реєстрації нерухомого майна.

У відповідності до ч.7 статті 158 ЦПК України захід забезпечення у вигляді накладеного арешту на зазначену частину житлового будинку підлягає залишенню в дії протягом 90 днів з дня набрання цим рішенням законної сили, бо вмотивованого клопотання про скасування такого заходу від учасників справи не надходило. Натомість суд задовольнив позовні вимоги.

Судові витрати у виді судового збору , сплачені позивачем за сукупністю позовних вимог і ціною позову за подання позову і заяви про забезпечення позову в сумі 12771 грн 20 коп. підлягають стягненню з належного відповідача ОСОБА_2 в користь позивача.

Судові витрати у виді витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10000 гривень є належно підтвердженими , поданими відповідно до положень ЦПК України з підтвердженням сплати в адвокатське об`єднання. Ці витрати підлягають поверненню відповідачем ОСОБА_5 в користь позивача ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Лазар Діани Василівни №54061633 від 15.09.2020р. щодо державної реєстрації 11.09.2020р. права власності на 531/1000 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 38180750) за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 від 09.2017, РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_4 .

Витребувати від ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , - 531/1000 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 гривень з ОСОБА_8 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 12771 грн 20 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн., всього стягнути: 22771 грн. 20 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області відповідно до положень п.15.5 розділу УІІ «Перехідні Положення «ЦПК України».

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст.273 ЦПК України.

Повне рішення складено 22.04.2021р.

Суддя: В. П. Кривка