Рішення № 96602950, 22.04.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/888/21

Провадження №2/265/672/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського А. М., за участю секретаря судових засідань Онищук О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності “Дорожнє підприємство “Алькор” про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності “Дорожнє підприємство “Алькор” (далі - ТОВ “ДП “Алькор”) про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він згідно трудового договору починаючи з жовтня по грудень 2019 року працював в ТОВ “ДП “Алькор”. За грудень 2019 року йому було нараховано зарплатню у розмірі 20869 гривень, після чого, як вбачається з позову він звільнився. Факт нарахування та невиплати з боку ТОВ “ДП “Алькор” заробітної плати підтверджується відсутністю доказів її виплати та довідкою за формою ОК-5 з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, де зазначені суми нарахованих, але не виплачених заробітних плат. Оскільки заборгованість по заробітній платі відповідач позивачеві не виплачує, не визнаючи факт наявності заборгованості загалом, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі склала 20869 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 19 лютого 2021 року позов прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про місце, день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступне.

На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, останній посилався виключно на єдиний наявний у нього та наданий у розпорядження суду доказ: довідку форми ОК-5.

Оцінюючи наданий позивачем ОСОБА_1 доказ суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.21 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Правління ПФУ №10-1 від 18 червня 2014 року затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Положенням визначено форми надання інформації з Реєстру (п.6 розділу 5 Положення).

Так, довідка форми ОК-5 це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб. Довідка містить дані щодо суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків. В довідці містяться відомості про всі місця роботи застрахованої особи за певний період та наводиться інформація про суму заробітку за кожний місяць окремо за кожним місцем роботи, про кількість днів страхового стажу та робиться позначка про сплату страхових внесків. Вона формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, та використовується для призначення (перерахунку) пенсії, а також при нарахуванні лікарняних.

Як вбачається з довідки форми ОК-5, протягом трудової діяльності ОСОБА_1 в ТОВ “ДП “Алькор” йому належним чином нараховувалась заробітна плата з жовтня по грудень 2019 року, з якої утримувалися податки, які перераховані до державного бюджету.. При цьому суду не надано будь-яких відомостей (доказів) з боку позивача про підставу та дату розірвання трудового договору, таких посилань також не міститься в самому позові так само не надано жодного доказу про наявність трудових відносин між сторонами, їх правову природу тощо.

Оцінюючи наданий документ суд приходить до переконання, що зазначена довідка форми ОК-5 не є документом первинного бухгалтерського чи іншого фінансового обліку, оскільки не містить в собі будь-яких необхідні реквізити, що надавали б суду підстави визнати його документом: реквізити підприємства, дати, вихідні номери, підписи керівника підприємства чи головного бухгалтера, а є лише зведеною інформацією з Реєстру застрахованих осіб, яка з огляду на її характер не містить в собі даних, які б свідчили про те, що роботодавець нараховану заробітну плату не виплачував працівникові, чи допускав прострочення її виплати.

Відтак, на переконання суду, наданий позивачем доказ не підтверджує наявність перед ним заборгованості з виплати заробітної плати в зазначеному в позовній заяві розмірі, за переконанням суду вказаний доказ не може замінити собою належний та допустимий доказ щодо предмету доказування.

Ухвалюючи по справі рішення суд враховує частину першу статті 94 КЗпП України, приписи якої узгоджуються із частиною першою статті 1 Закону України “Про оплату праці”, визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції “Про захист заробітної плати" №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін “заробітна плата” означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 зазначено, що поняття “заробітна плата” і “оплата праці”, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Аналогічна норма міститься в статті 30 Закону України “Про оплату праці”, яка доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.47 КЗпП України на власнику або уповноваженому ним органі лежить обов`язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів в цілому, у тому числі розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, що стосуються, зокрема грошових вимог - обґрунтованість, правильність розрахунку, доведеність розміру, наявність доказів, що їх підтверджують.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

За змістом положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Відповідно до статей 77,78 ЦПК України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного Фонду України форми ОК-5 протягом трудової діяльності ОСОБА_1 в ТОВ “ДП “Алькор” йому належним чином нараховувалась заробітна плата з жовтня по грудень 2019 року, з якої утримувалися податки, які перераховані до бюджету інших відомостей вказана довідка не містить.

Отже, встановивши, що ТОВ “ДП “Алькор” здійснювало нарахування заробітної плати ОСОБА_1 суд позбавлений можливості встановити факт невиконання відповідачем зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо виплати заробітної плати при його звільненні. При цьому суд також враховує що позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження взагалі наявності трудових відносин, часу та обставин їх припинення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність доказів, наданих позивачем, а також їх достатність і взаємний зв`язок між собою, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі слід відмовити, оскільки позивачем поза розумним сумнівом не доведено належними та допустимими доказами наявність перед ним заборгованості по заробітній платі з боку ТОВ “ДП “Алькор”, а надана позивачем довідка форми ОК-5 є неналежним доказом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору за пред`явлення позову на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, ухвалення рішення на користь відповідача та не пред`явлення вимог про відшкодування понесених відповідачем процесуальних витрат по справі, а тому судовий збір по справі слід покласти на рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 12, 49, 76, 78, 81, 102, 133, 141, 185, 188, 210, 265, 266, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальності “Дорожнє підприємство “Алькор” (місто Киъв, вулиця Олеся Гончара, буд.35, офіс 413 код ЄДРПОУ 39507877) про стягнення заборгованості по заробітній платі — відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua/sud0538/.

Вступна та резолютивна частини рішення складено та проголошена 22 квітня 2021 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 28 квітня 2021 року.

Суддя А.М. Вайновський