Рішення № 96602927, 28.04.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/1369/21

Провадження №2/265/737/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

при секретарі – Дрьомовій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/1369/21 за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що відповідно до норм Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», Постанови Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» власник (наймач) квартир зобов`язаний щомісячно здійснювати плату за житлово-комунальні послуги, у тому числі послуги з теплопостачання. За особовим рахунком по АДРЕСА_1 опалювальна площа приміщення складає 55,50 кв. м. Натомість через несплату за користування тепловою енергією відповідачами за період з 1 квітня 2012 року по 1 лютого 2021 року утворилась заборгованість на суму 96876,03 грн. При цьому протягом вказаного періоду позивачем надавались відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, від яких споживачі не відмовлялись та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів. Відповідно до ст. 625 ЦК через несвоєчасне виконання зобов`язання щодо сплати спожитих послуг відповідачі мають сплатити на користь позивача 3% річних в сумі 9448,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 28709,10 грн. На підставі переліченого просив суд стягнути солідарно з відповідачів загальну суму боргу в розмірі 135034,04 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.

В подальшому представник позивача уточнив позовні вимоги шляхом їх збільшення, внаслідок чого просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за надані послуги в розмірі 102965,38 грн., 3% річних в розмірі 9941,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 31460,40 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.

Від відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до суду надійшов відзив, за яким, не погоджуючись із заявленими вимогами та розрахунками позивача, останні посилались на незаконне пред`явлення до них вимог за період, що виходить за межі трирічного строку позовної давності. На підставі переліченого вони просили суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, відмовивши позивачу в позові поза межами строку позовної давності за основним боргом, а також щодо боргу з сум інфляційних втрат та 3% річних. Таким чином вважали, що з них підлягає стягненню борг лише за період встановлений ст. 257, 260 ЦК України.

Представник позивача, Коляда Ю. Г., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилась, надавши заяву з проханням вирішити спір у її відсутність, задовольнивши при цьому повністю уточнені нею позовні вимоги.

Відповідачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в судове засідання за невідомих суду причин не з`явились повторно, будучи про час та місце розгляду справи повідомленими належним чином, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності.

За ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином суд, розглянувши справу за відсутності учасників процесу, дослідивши надані письмові докази, дійшов висновку про можливість часткового задоволення поданого позову, виходячи з наступного вмотивування.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов`язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) та ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання;

На підставі п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, опалювана площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об`єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.

Згідно особового рахунку ККП «Маріупольтепломережа» № 404765 та доданого до нього розрахунку, вбачається, що опалювальна площа кв. АДРЕСА_2 складає 55,50 кв. м.

За інформацією Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 11 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані по АДРЕСА_1 щонайменше з 2008 року.

Як вбачається з розрахунку ККП «Маріупольтепломережа» заборгованість відповідачів з наданої останнім опалення та гарячого водопостачання по АДРЕСА_1 за період з 1 квітня 2012 року по 1 квітня 2021 року становить 102965,38 грн.

Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується: рішеннями Виконавчого комітету Маріупольської міської ради «Про вартість послуг з опалення та гарячого водопостачання, які надаються населенню» від 22 грудня 2010 року та «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів ККП ММР» від 30 січня 2019 року, а також Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 17 жовтня 2014 року та від 31 березня 2015 року, до якої були внесені зміни постановами від 11 червня 2015 року, від 9 червня 2016 року, 28 грудня 2017 року.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що розмір несплачених відповідачами послуг з гарячого водопостачання та централізованого опалення підтверджено відповідними тарифами та розрахунком представників ККП «Маріупольтепломережа» за особовим рахунком по АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 лютого 2021 року та відомостями від 1 березня 2021 року з ККП «Міське бюро технічної інвентаризації – Маріупольська нерухомість» вбачається, що кв. АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності, бо не належить на праві власності жодній фізичній особі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Суд зауважує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Натомість за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 64 ЖК члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Аналізуючи наведені норми загального цивільного законодавства та спеціального в сфері житлово-комунальних послуг, суд робить висновок, що наймач та зареєстровані разом із таким споживачем особи несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

На підставі ч. 1, 4 ст. 543 та ч. 1 ст. 544 ЦК у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Отже, на підставі наведеного обґрунтування суд зазначає, що зареєстровані у житловому приміщенні особи несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати спожитої теплової енергії.

Оскільки суд встановив, що по АДРЕСА_1 зареєстровані за спірний період були всі чотири відповідача по справі, то відповідно усі вони несуть солідарний обов`язок з погашення боргу з теплової енергії перед позивачем.

Суд натомість зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 1, 5 ст. 261 ЦК перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачі зобов`язані щомісячно сплачувати послуги позивача з надання теплової енергії по АДРЕСА_1 .

Отже, перебіг позовної давності щодо оплати послуг з надання теплової енергії обчислюється в такому випадку з дня настання строку виконання зобов`язання споживачами в частині проведення чергового щомісячного платежу.

При цьому суд зазначає, що в судовому засіданні не було встановлено доказів переривання строку позовної давності за вказаним спором.

Натомість, представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідачів 26 лютого 2021 року, тобто поза межами строку позовної давності щодо вимог, які стосуються періоду нарахувань з 1 квітня 2012 року по 1 лютого 2018 року відповідно.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У своєму відзиві відповідачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заявили клопотання про застосування до вказаного спору наслідків пропуску строків позовної давності, через що заявлені ККП «Маріупольтепломережа» позовні вимоги до усіх відповідачів підлягають задоволенню саме в межах строків позовної давності, тобто у межах трирічного періоду, який обраховується, враховуючи уточнені позовні вимоги, з 1 лютого 2018 року по 1 квітня 2021 року.

З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ККП «Маріупольтепломережа» до усіх відповідачів підлягають задоволенню в межах строку позовної давності щодо вимог з оплати послуг за надання теплової енергії, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмово просили застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Отже, суд встановив, що за період з 1 лютого 2018 року по 1 квітня 2021 року відповідачі заборгували позивачу з наданих послуг з теплової енергії по АДРЕСА_1 у загальному розмірі 56079,87 грн. (102965,38 – 46885,51 = 56079,87).

Суд також зазначає, що за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.

На підставі ст. 266 ЦК України зі збігом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, якими в даному випадку є вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат постачальника послуг.

Суд зауважує, що внаслідок невиконання боржниками грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц.

Так за розрахунками представників позивача вбачається, що 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК за період прострочення погашення заборгованості за користування послугами з надання теплової енергії по АДРЕСА_1 для споживачів становить заборгованість за період з 1 квітня 2012 року по 1 квітня 2021 року перед ККП «Маріупольтепломережа» з 3% річних в розмірі 9941,60 грн. та з інфляційних втрат в розмірі 31460,40 грн.

Натомість, суд зазначає, що оскільки судом було прийнято рішення про необхідність задоволення заявлених позовних вимог до відповідачів саме у межах строку позовної давності, то на підставі наданого суду представником позивача розрахунку боргу відповідачів за період з 1 лютого 2018 року по 1 квітня 2021 року судом було встановлено суму заборгованості за такий період, що дорівнює 56079,87 грн., а також визначено заборгованість за кожен з місяців вказаного періоду, починаючи з 1 лютого 2018 року по квітень 2021 року.

Зважаючи на встановлені судом суми боргу за кожен місяць зазначеного періоду, суд на підставі визначеного індексу інфляції за такий період, починаючи з наступного дня наявності такої щомісячної заборгованості та до 1 квітня 2021 року розрахував суми інфляційних втрат позивача відповідно до долучених до справи розрахунків суду, з яких вбачається, що інфляційні втрати ККП «Маріупольтепломережа» за ч. 2 ст. 625 ЦК становили за відповідні щомісячні несплати відповідачів за: лютий 2018 року – 590.69 грн., березень 2018 року – 550.83 грн., квітень 2018 року – 301.65 грн., жовтень 2018 року – 56.48 грн., листопад 2018 року – 443.84 грн., грудень 2018 року – 434.46 грн., січень 2019 року – 411.13 грн., лютий 2019 року – 434.73 грн., березень 2019 року – 385.13 грн., квітень 2019 року – 213 грн., жовтень 2019 року – 59.83 грн., листопад 2019 року – 246.50 грн., грудень 2019 року – 213.15 грн., січень 2020 року – 247.48 грн., лютий 2020 року – 233.34 грн., березень 2020 року – 177.46 грн., квітень 2020 року – 106.10 грн., жовтень 2020 року – 58.40 грн., листопад 2020 року – 118.96 грн., грудень 2020 року – 136.65 грн., січень 2021 року – 88.96 грн., що загалом складає – 5508,77 грн.

Також судом було обраховано 3% річних за ст. 625 ЦК відповідно до долучених до справи судових розрахунків на підставі встановленого боргу за кожен місяць спірного періоду, починаючи з наступного дня наявності такої щомісячної заборгованості та до 1 квітня 2021 року, з огляду на що вбачається наступний розмір 3% річних за відповідні щомісячні несплати відповідачів за: лютий 2018 року – 259.07 грн., березень 2018 року – 250.48 грн., квітень 2018 року – 140.14 грн., жовтень 2018 року – 26.42 грн., листопад 2018 року – 200.52 грн., грудень 2018 року – 210.91 грн., січень 2019 року – 208.88 грн., лютий 2019 року – 222.99 грн., березень 2019 року – 206.42 грн., квітень 2019 року – 121.39 грн., жовтень 2019 року – 27.16 грн., листопад 2019 року – 105.41 грн., грудень 2019 року – 86.36 грн., січень 2020 року – 95.75 грн., лютий 2020 року – 81.17 грн., березень 2020 року – 62.75 грн., квітень 2020 року – 38.33 грн., жовтень 2020 року – 11.48 грн., листопад 2020 року – 23.89 грн., грудень 2020 року – 25.24 грн., січень 2021 року – 16.13 грн., лютий 2021 року – 8.45 грн., що загалом складає – 2429,34 грн.

Таким чином на підставі наведених розрахунків, враховуючи, що відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем, то за період з 1 лютого 2018 року по 1 квітня 2021 року вони повинні нести солідарний обов`язок з погашення боргу з наданої теплової енергії в сумі 56079,87 грн., а також з боргу з 3% річних в сумі 5508,77 грн. та з боргу з інфляційних втрат в сумі 2429,34 грн.

З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов ККП «Маріупольтепломережа» до відповідачів підлягає частковому задоволенню відповідно до наведених судом розрахунків боргу у межах строку позовної давності.

Згідно із ст. 141 ЦПК суд стягує на користь ККП «Маріупольтепломережа» з відповідачів також витрати позивача зі сплати судового збору відповідно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Оскільки сума судового збору була сплачена позивачем у розмірі 2270 грн., то враховуючи, що вимоги позивача до відповідачів судом були задоволенні частково в сумі 64017,98 грн. (56079,87 + 5508,77 + 2429,34 = 64017,98), то з відповідачів в рівних частках підлягають стягненню судові витрати позивача в розмірі відповідно 1006,60 грн. (64017,98 / 144367,38 х 2270 = 1006,60), тобто по 251,65 грн. з кожного відповідача (1006,60 / 4 = 251,65).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, –

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» на р/р НОМЕР_1 в AT «ПУМБ», МФО 334851, заборгованість за користування тепловою енергією за період з 1 лютого 2018 року по 1 квітня 2021 року в розмірі 56079,87 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» на р/р НОМЕР_2 в AT «ПУМБ», МФО 334851, заборгованість з 3% річних в сумі 2429,34 грн. та з інфляційних витрат в сумі 5508,77 грн.

В задоволенні решти заявлених вимог – відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» на р/р НОМЕР_2 в AT «ПУМБ», МФО 334851, витрати зі сплати судового збору в сумі 1006,60 грн., тобто по 251,65 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 28 квітня 2021 року.

Позивач: Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа», ЄДРПОУ: 33760279, юридична адреса: вул. Гризодубової 1, м. Маріуполь.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Суддя