Рішення № 96602423, 15.04.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/2038/21

Провадження № 2/234/2099/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Каліберда А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області цивільну справу № 234/2038/21 за позовом

ОСОБА_1

до

Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, -

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що він з 03.11.1980 р. працював обрубником фасонного лиття на наждаках та вручну в обрубному цеху Виробничого об`єднання «Новокраматорський машинобудівний завод». 21.05.1981 р. йому був встановлений ІІ розряд обрубника фасонного лиття на наждаках та вручну.

Наказом від 16.01.1991 р. № 25 Виробниче об`єднання «Новокраматорський машинобудівний завод» реорганізовано в орендне об`єднання «Новокраматорський машинобудівний завод».

30.04.1993 р. його було переведено всередені обрубного цеху гідрочистильником ІІІ розряду, 28.10.1993 р. переведено всередині обрубного цеху чистильником метала, виробів та деталей ІІІ розряду, а 06.01.1994 р. – в цех слюсарем складальником зборки ІІІ розряду.

Орендне об`єднання «Новокраматорський машинобудівний завод» реорганізовано в Закрите акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод».

30.12.2005 р. його було звільнено у зв`язку із виходом на пенсію за віком на пільгових умовах.

На теперішній час Закрите акціонерне товаристо «Новокраматорський машинобудівний завод» перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод».

Він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «НКМЗ» 25 років 6 місяців 10 днів, де працював в умовах впливу дії шкідливих чинників 12 років 6 місяців 27 днів, що підтверджується копією трудової книжки та актом форми П-4 від 12.04.2001 р.

Відповідно до акту № 50 від 19.09.2002 р. з ним стався нещасний випадок на виробництві, за наслідками якого він майже втратив третій та четвертий палець правої кісті руки. Цей нещасний випадок визнано пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до висновку лікарсько – експертної комісії від 08.06.2005 р. № 7905 його було обстежено в другому терапевтичному відділенні з 12.05.2005 р. по 03.06.2005 р., діагноз – хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, друга стадія, помірне протягом. Легенева недостатність першої степені. Захворювання професійне первісно. Вібраційна хвороба першої-другої степені, периферійний ангіодістанічний синдром з акроспазмами. Хронічна двостороння нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху. Захворювання професійне повторне. Супутні: хронічна мікробна екзема кистей у стані клінічної ремісії.

За час роботи на ПрАТ «НКМЗ» зі шкідливими та небезпечними умовами праці, він отримав професійне захворювання, яке йому вперше було встановлено в 1995 р. та вдруге 12.04.2001 р., у зв`язку із чим, він змушений був звільнитись у зв`язку із виходом на пенсію за віком на пільгових умовах.

У зв`язку із погіршенням (втратою) здоров`я йому з 02.03.1995 р. була встановлена втрата працездатності 40%, він періодично змушений знаходитись на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів.

Починаючи з 1990 р. він неодноразово стаціонарно проходив курси лікування, його визнавали хворим та встановили професійне захворювання.

22.08.2005 р. обласна медико – соціальна (експертна) комісія у м. Донецьку вдруге визнала його захворювання професійним з 65% втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності.

У зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням він зазнав значних фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Стан його здоров`я є невідновним, внаслідок чого він отримав психологічну травму. Внаслідок такого захворювання змінився його життєвий уклад, життя зазнало суттєвих змін: він частково втратив працездатність, обмежений під час вибору міста праці, час від часу відчуває фізичну біль у грудях, суглобах, дуже погано спить, ночами стогне від нестерпного болю. Його стан здоров`я дуже незадовільний, він не витримує тривалих фізичних навантажень. Він не може вести нормальний спосіб життя, у нього порушилась душевна рівновага, зв`язки з оточуючими, стало неможливим продовжувати активний спосіб життя, хвороба позбавила його можливостей реалізації своїх звичок та бажань, порушились нормальні зв`язки у сім`ї. Він доставляє багато труднощів своїм близьким, яким потрібна не тільки моральна, а і матеріальна підтримка. Після звільнення йому була призначена мізерна пенсія по інвалідності, він не мав можливості допомогти своїм дітям, які на той час продовжували навчання. Після звільнення він бажав працевлаштуватись на легкий труд, але у зв`язку із медичними обстеженнями він не знайшов постійного місця роботи. Працедавці, під різними приводами, відмовляють у працевлаштуванні, дізнавшись про його хворобу.

Моральна шкода, яка заподіяна йому, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час.

Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» моральну шкоду, заподіяну внаслідок професійного захворювання на виробництві, у розмірі 80 000 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 23.02.2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, зазначив, що саме трудова діяльність на ПрАТ «НКМЗ» призвела до втрати його працездатності, сам факт отримання ним професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків свідчить про завдання йому моральних страждань.

Представник відповідача ПрАТ «НКМЗ» Кравченко О.М. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, також надав відзив на позов, в якому зазначив, що необхідно з`ясувати, коли виникли правовідносини сторін, їх тривалість, коли заподіяна моральна шкода, в позовній заяві позивач зазначає, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності та встановлення інвалідності, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, але така думка є помилковою і спростовується тим, що у ч. 6 ст. 153 КЗпП України передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці», роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу.

Дотримуючись вищенаведених норм закону, відповідач одержав від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл №069.03.14.37.10.1на початок робіт на виконання підвищеної небезпеки та дозвіл № 1686.11.30-29.51.1 на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці», під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на які має право працівник, закріплені в ст. 7 Закону України «Про охорону праці», а саме, працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці у підвищеному розмірі.

На виконання ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував позивача ОСОБА_1 під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказом про прийняття на роботу. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодилився.

Крім того, відповідач неухильно забезпечував надання позивачам пільг та компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, закріплені Колективним договором, а саме: надавав щорічну додаткову відпустку, здійснював доплати за несприятливі умови праці, надавав одноразову допомогу за вислугу років, безоплатно проводив видачу молока та інших різнозначних продуктів, з забезпечував безоплатним харчуванням, хоча безкоштовне харчування обрубників не передбачене законодавством.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації, гарантовані законом.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах; несприятливій атмосфері в сім`ї; зміни його життєвого укладу; порушенні зв`язків з оточуючими, неможливості продовжувати активний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання, а також фізичному болю та стражданнях. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин він не наводять та не додає до позовної заяви.

Також, твердження ОСОБА_1 про проблеми під час працевлаштування не відповідають дійсності, оскільки 30.12.2005 р. він був звільнений не у зв`язку із хворобою, а за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на пільгових умовах. Проте, 15.05.2006 р. він повторно був прийнятий на роботу до ПрАТ «НКМЗ».

Скарги ОСОБА_1 на адресу відповідача у зв`язку із невеликим розміром грошових коштів , які йому виплачуються як пенсіонеру у зв`язку із виходом на пенсію за віком на пільгових умовах, також є безпідставними.

Зазначені позивачем наявні у нього хвороби не є професійними, однак мають також значний негативний вплив на організм людини, можуть приводити до душевних хвилювань, нервових зривів, фізичного болю та страждань. Цей негативний вплив тісно пов`язаний із впливом, який на позивача завдають професійні захворювання, тому їх важко розділити.

Крім того, позивач ОСОБА_1 отримав право на відшкодування шкоди 22.08.2005 р., тобто з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

У постанові Великої палати ВС від 20.11.2019 р. по справі 210/3177/17 визначено щодо застосування незворотності дії в часі законів та інших нормативно – правових актів під час вирішення спорів про виплату Фондом соціального страхування України моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку або професійних захворювань. Визначено, що відповідно до п.п. «е» п.1 ч. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі- Закон) у редакції, чинній до 20.03.2007 р., у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Положеннями п. 1 абц. 3 п. 5, п. 9, абц. 3 п. 10, п. 11 розділу І Закону, який набрав чинності 20.03.2007р., скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону.

Проте, Конституційний суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо правові відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди, у тому числі моральної, настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Частинами 1, 3 ст. Закону у редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі ст. 21 Закону. Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадить страхова виплата за моральну шкоду.

Вважає, що відсутні правові підстави для визнання належним відповідачем у справі ПрАТ «НКМЗ», оскільки право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату професійної працездатності ОСОБА_1 виникло у нього у 2005 р. Тобто це право виникло до набрання чинності Закону, а том моральну шкоду позивачу повинна виплачувати та особа, на яку покладено такі обов`язки законодавством, що діяло на той час.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання представник третьої особи ОСОБА_3 не з`явилась, була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи, надала суду пояснення, в яких зазначила, що потерпілий на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку в Краматорському відділенні з 2003 р. За висновком МСЕК від 17.01.2003 р. потерпілому ОСОБА_1 встановлена стійка втрата працездатності 40% безстроково.

Постановою Краматорського міського відділення Фонду від 18.08.2003 р. позивачу ОСОБА_1 була призначена щомісячна страхова виплата у сумі 744,93 грн. Неодноразово ця виплата підлягала перерахуванню відповідно до законодавства.

За висновком останнього МСЕК від 22.08.2005 р. ОСОБА_1 встановлена стійка втрата працездатності 65%, у тому числі 15% по трудовому каліцтву та 3 група інвалідності безстроково внаслідок професійного захворювання.

Постановою Краматорського відділення ВД ФСС НВВ та ПЗ від 16.09.2005 р. ОСОБА_4 призначено страхову виплату у розмірі 1181,08 грн. Згідно останньої постанови цю виплату перераховано у розмірі 8093,88 грн.

Постановами Краматорського міського відділення потерпілому на виробництві ОСОБА_1 призначалось фінансування на медичну та соціальну допомогу та санаторно -курортне лікування.

За таких обставин вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілого не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.11.1980 р. працював обрубником фасонного лиття на наждаках та вручну в обрубному цеху Виробничого об`єднання «Новокраматорський машинобудівний завод». 21.05.1981 р. йому був встановлений ІІ розряд обрубника фасонного лиття на наждаках та вручну. 30.04.1993 р. його було переведено всередині обрубного цеху гідрочистильником ІІІ розряду, 28.10.1993 р. переведено всередині обрубного цеху чистильником метала, виробів та деталей ІІІ розряду, а 06.01.1994 р. – в цех слюсарем складальником зборки ІІІ розряду, де він і працював до 30.12.2005 р., що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 .

Як видно з наказу «Про відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку із пошкодження здоров`я на виробництві» № 47 від 21.08.1995 р. в.о. правління – генерального директора ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», позивач ОСОБА_1 , працюючи на ЗАТ «НКМЗ», внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, отримав ушкодження здоров`я та за висновком МСЕК від 22.05.1995 р. йому встановлена втрата професійної працездатності з 02.03.1995 р. на 40%. У зв`язку з чим, він має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, щомісячно з зазначенням розрахунків.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12.04.2001 р., комісією проведено розслідування випадку хронічного захворювання ОСОБА_1 , якому встановлений діагноз: хронічна двостороння нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху. За висновками комісії професійне захворювання виникло у позивача ОСОБА_1 у зв`язку з роботою в умовах взаємодії шуму.

Крім того, відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві № 50 від 19.09.2002 р. 13.09.2002 р. з позивачем ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він майже втратив третій та четвертий палець правої кісті руки.

12.02.2003 р. санітарним лікарем ОГП Краматорської СЕС була складена санітарно – гігієнічна характеристика робочого місця ОСОБА_1 , з якої вбачається, що в період роботи обрубщиком фасонного лиття на наждаках та вручну, ОСОБА_1 піддавався взаємодії підвищених рівнів шуму, вібрації, висока запиленість і перепади температури. В період роботи газорезчиком цеху 16 ОСОБА_1 піддавався взаємодії шуму, пилу, окислів марганцу, азоту, вуглеводу при виконанні робіт.

Як видно з висновку лікувально - експертної комісії від 08.06.2005 р. ОСОБА_1 був встановлений діагноз основний: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, друга стадія. Легенева недостатність першого ступеня. Захворювання професійне первічне. Вібраційна хвороба першого – другого ступеня, переферичний ангіодистонічний синдром з акроспазмами. Хронічна двостороння нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху. Захворювання професійне повторне. Діагноз похідний: хронічна мікробна екзема кистей в стадії клінічної ремісії.

Згідно із довідкою обласної профілактичної медико – санітарної експертної комісії від 05.07.2004 р. серії МСЕ № 067913, ОСОБА_1 повторно встановлено 3 групу інвалідності, причиною зазначено профзахворювання.

22.08.2005 р. обласна профпатологічна медико – соціальна експертна комісія м. Донецька визначила за сукупністю ступінь втрати професійної працездатності 65 (шістдесят п`ять)% з 12.08.2005 р. безстроково з потребою у медикаментозному лікуванні, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії ДОН-04 № 045248.

Також встановлено, що з 18.08.2003 р. позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Краматорському міському відділенні управління ВД Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Постановою Краматорського міського відділення Фонду від 18.08.2003 р. позивачу ОСОБА_1 була призначена щомісячна страхова виплата у сумі 744,93 грн. Неодноразово ця виплата підлягала перерахуванню відповідно до законодавства.

Постановою Краматорського відділення ВД ФСС НВВ та ПЗ від 16.09.2005 р. ОСОБА_4 призначено страхову виплату у розмірі 1181,08 грн. Згідно останньої постанови цю виплату перераховано у розмірі 8093,88 грн.

Постановами Краматорського міського відділення потерпілому на виробництві ОСОБА_1 призначалось фінансування на медичну та соціальну допомогу та санаторно -курортне лікування.

З виписок з медичних карт вбачається, що позивач ОСОБА_1 неодноразово проходив клінічні обстеження і знаходився на лікуванні у медичних установах м. Краматорська та м. Донецька та проходив курси лікування від професійних захворювань: виписка № 5632/1017 із медичної картки, виданої міською лікарнею № 3 м. Краматорська про проходження лікування з 25.07.2005 р. по 12.08.2005 р.; виписка із медичної картки, виданої КЛПУ ОКБПЗ м. Донецька про проходження лікування з 12.05.2005 р. по 03.06.2005 р.; виписка із медичної картки, виданої ОКБПЗ №2 про проходження лікування з 16.03.1998 р. по 25.03.1998 р.; виписка із медичної картки, виданої ОКБПЗ №2 про проходження лікування з 13.03.2001 р. по 27.03.2001 р.; виписка із медичної картки, виданої ОКБПЗ №2 про проходження лікування з 01.04.2002 р. по 12.04.2002 р.; виписка із медичної картки, виданої ОКБПЗ м. Донецька про проходження лікування з 15.03.2000 р. по 28.03.2000 р.; виписка із медичної картки, виданої обласною клінічною лікарнею профзахворювань м. Донецька про проходження лікування з 10.01.1995 р. по 27.01.2005 р.; виписка із медичної картки, виданої пульмонологічним відділенням Донецького обласного клінічного територіального медичного об`єднання про проходження лікування з 24.02.2004 р. по 10.03.2004 р.; виписка із медичної картки, виданої ОКБПЗ м. Донецька про проходження лікування з 13.11.1990 р. по 27.11.1990 р.; виписка із медичної картки, виданої Обласним шкірно – венерологічним диспансером про проходження лікування з 21.07.2003 р. по 30.07.2003 р.; виписка із медичної картки, виданої поліклінікою міської лікарні № 3 м. Краматорська про проходження лікування з 05.05.2006 р. по 15.05.2006 р.; виписка із медичної картки, виданої ОКБПЗ м. Донецька про проходження лікування з 25.03.2003 р. по 04.04.2003 р.; виписка із медичної картки, виданої терапевтичним відділенням № 2 міської лікарні №3 м. Краматорська про проходження лікування з 18.12.2004 р. по 06.01.2005 р.; виписка із медичної картки, виданої стаціонаром міської лікарні №3 м. Краматорська про проходження лікування з 10.11.2003 р. по 26.11.2003 р. та з 27.11.2003 р. по 28.11.2003 р.; виписка із медичної картки, виданої стаціонаром міської лікарні № 3 м. Краматорська про проходження лікування з 05.12.2002 р. по 25.12.2002 р., з 26.12.2002 р. по 28.12.2002 р.; виписка із медичної картки, виданої стаціонаром міської лікарні № 3 м. Краматорська про проходження лікування з 03.02.2004 р. по 13.02.2004 р.; виписка із медичної картки, виданої ОКБПЗ м. Донецька про проходження лікування з 14.05.2004 р. по 02.06.2004 р.

Як видно з наданих представником ПрАТ «НКМЗ» документів, територіальним управлінням Держнадзорохоронпраці по Донецькій області Державного комітету України по нагляду за охороною праці надано дозвіл № 069.03.14.37.10.1 Закритому акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на початок роботи підприємства по заготівлі, переробки, в тому числі металургійної, металобрухту кольорових та чорних металів, з 07 лютого 2003 року, а Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду надав дозвіл № 1686.11.30-29.51.1 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 01.06.2007 року по 01.06.2012 р.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 , працюючи на ПрАТ «НКМЗ», внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, отримав ушкодження здоров`я та за висновком МСЕК від 22.05.1995 р. йому встановлена втрата професійної працездатності з 02.03.1995 р. на 40%. У зв`язку з чим, він мав право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, щомісячно, тобто встановлена до 01.01.2004 р., до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Крім того, суд вважає, що відповідальність за моральну шкоду, завдану позивачу професійним захворюванням на виробництві, що було встановлено МСЕК 22.05.1995 р., не може бути покладена на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі Закону № 1105-ХІV з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час встановлення втрати професійної працездатності), виплату Фондом соціального страхування від нещасних випадків грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням на виробництві не передбачено і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем, з яким позивач перебував у трудових відносинах, відповідно до ст. 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2020 р. у справі № 210/2271/19.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 отримав право на відшкодування шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві 22.08.2005 р. та що, така шкода повинна відшкодовуватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Крім того, суд вважає помилковим посилання представника відповідача на правову позицію Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2019 р. по справі № 210/3177/17 при вирішенні спірних правовідносин по даній справі.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.

Як було встановлено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2020 р. у справі № 210/2271/19, необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди.

Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, ч. 1 ст. 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Судом встановлено, що позивач отримав професійне захворювання під час виконання трудових обов`язків в ПрАТ «НКМЗ», а тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

Вказаний висновок суду узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності позивача ОСОБА_1 – 65 %, що позивач є інвалідом 3 групи, тривалість його лікування, характер та обсяг душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості, та вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди з ПрАТ «НКМЗ» на користь позивача ОСОБА_1 у сумі 65 000 грн., що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач був обізнаний про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 158 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача про виключення з числа доказів епікризу Міського шкірно – венерологічного диспансеру м. Костянтинівки від 21.08.2004 р., епікризу Міського шкірно – венерологічного диспансеру м. Костянтинівки від 22.04.2005 р. та виписки з історії хвороби № 1/4851 від 01.08.2003 р., як таких, що не стосуються предмету доказування, оскільки з висновку лікувально - експертної комісії від 08.06.2005 р. вбачається, що ОСОБА_1 був встановлений діагноз основний: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, друга стадія. Легенева недостатність першого ступеня. Захворювання професійне первічне. Вібраційна хвороба першого – другого ступеня, переферичний ангіодистонічний синдром з акроспазмами. Хронічна двостороння нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху. Захворювання професійне повторне. Діагноз похідний: хронічна мікробна екзема кистей в стадії клінічної ремісії, а тому зазначені письмові докази суд вважає такими, що стосуються предмету доказування.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 735,48 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 65 000 грн. 00 коп. (шістдесят п`ять тисяч грн 00 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь Держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 735 грн. 48 коп. (сімсот тридцять п`ять грн. 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений суддею 26.04.2021

Суддя Краматорського міського суду А. О. Михальченко