Рішення № 96602298, 16.03.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15447/20

Провадження № 2/234/1389/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Фоміної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Давіденко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську Донецької області в порядку спрощеного провадження цивільну справу №234/15447/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомогита середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомогита середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, який мотивував тим, що до 07.02.2020 року він ОСОБА_2 працював в ПрАТ «СКМЗ». Остання займана посада на зазначеному підприємстві - токар-розточувальник 4 розряду. Наказом № 12 від 07.02.2020 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власника законодавства про працю ч.3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні ОСОБА_1 була видана трудова книжка, але не були проведені розрахунки при звільненні. ПрАТ «СКМЗ» не виплатило ОСОБА_1 заробітну плату за попередні місяці роботи та вихідну допомогу в розмірі трьохмісячного середнього заробітку. Неодноразові звернення до відповідача з вимогою виплатити заробітну плату, результату не дали, що змушує позивача звернутись до суду. Просить стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі у сумі 15300,00 грн., вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою судді від 16.11.2020 року по справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою судді від 19.01.2021 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про витребування доказів.

12.02.2021 року представник ПрАТ «СКМЗ», через канцелярію суду надав витребувані судом докази та письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 15190,87 грн. відповідачем не заперечуються. Зауважує, що до вказаної суми нарахувань при звільненні включено вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку у загальній сумі 18473,09 грн. (без утримання обов`язкових податків і зборів), що підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за лютий 2020 року. При обчисленні розміру середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, підлягає застосуванню формула, за якою розмір середнього заробітку визначається шляхом множення середньоденного заробітку (обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100) на кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно із графіком роботи підприємства. Таку правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17.07.2019 року по справі № 639/4820/16-ц. Так, Верховний Суд зазначає, що при здійснені розрахунку належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, визначається період затримки виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, що відповідає вимогам закону, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільнені, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник.

Позивач звільнився 07.02.2020, остаточного розрахунку із Позивачем до цього часу не здійснено. Причиною затримки здійснення розрахунку із Позивачем (як і з іншими звільненими працівниками ПрАТ «СКМЗ») є тяжке фінансове становище підприємства, що виникло внаслідок збігу низки об`єктивних причин, серед яких: економічний спад та стрімке зниження цін на металургійну продукцію на світових ринках у 2019 - 2020 роках (що суттєво обмежило купівельну спроможність контрагентів ПрАТ «СКМЗ») загострення епідеміологічної ситуації у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, вжиття відповідних карантинних заходів тощо. При цьому, запровадженим на ПрАТ «СКМЗ» графіком роботи, встановлено, що у структурному підрозділі, де працював позивач, у лютому 2020 року, у період з дня наступного після звільнення Позивача (08.02.2020) до 29.02.2020 робочими були 9 днів; у березні 2020 року - 21 день; у квітні 2020 року - 21 день; у травні 2020 року - 6 днів; у червні 2020 року - 8 днів; у липні 2020 року- 10 днів; у серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2020 року - 44 дні. Усього з моменту звільнення Позивача до кінця 2020 року на підприємстві було 119 робочих днів. Зазначене випливає з: наказів ПрАТ «СКМЗ»: №391 від 26.11.2019 (згідно якого у лютому 2020 року було встановлено 24 годинний робочий тиждень із 8 годинним робочим днем), №49 від 02.03.2020 (згідно якого у травні 2020 року встановлені додаткові неоплачувані робочі дні на підприємстві, зокрема, додатково 9 днів); наказу №59А від 18.03.2020 (відповідно до якого, починаючи з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень), наказу №134 від 30.06.2020 (згідно якого на весь період карантину встановлено неповний 2 денний робочий тиждень); постановами Кабінету Міністрів України про запровадження та подовження карантину. Крім того, наказом № 169 від 30.10.2020, у січні 2021 року на ПрАТ «СКМЗ» було встановлено 9 додаткових неоплачуваних вихідних днів, тому у січні 2021 року на підприємстві було 4 робочих дні, а у лютому 2021 року має бути 8 робочих днів.Також представником відповідача надано заяву про застосування принципу співмірності заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, але представник позивача адвокат Лозовий І.О. надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду пояснення щодо належності доказів, які приведені вище.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 працював на Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод», остання займана посада - токар-розточувальник 4 розряду. Згідно Наказу №12 від 07.02.2020 року позивач був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю, що підтверджується копією трудової книжки.

З довідки про заборгованість по заробітній платі № 3 станом на 20.01.2021, яка надана відповідачем, суд вбачає, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка становить 15190,87 грн. (після утримання податків, сборів та інших обов`язкових платежів).

Отже станом на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі не виплачена та становить в сумі 15190,87 грн.

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 15190,87 грн., що не заперечується відповідачем у поясненнях на позов, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 15190,87 грн. підлягають задоволенню.

Щодо виплати відповідачем вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата працівника складається з: основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Законодавством встановлено, що виплата розрахункових при звільненні складається з таких сум, як: заробітна плата; вихідна допомога при звільненні — за умови, що вона передбачена (ст. 44 КЗпП); компенсація за невикористані відпустки; інші виплати — наприклад, додаткові гарантії, передбачені колективним договором.

Вихідна допомога — це гарантована державою компенсація працівнику, який звільняється, якщо ініціатором звільнення виступає роботодавець. Право та умови виплати вихідної допомоги при звільненні закріплені у статті 44 КЗпП. Цією ж статтею чітко визначено перелік ситуацій, у разі настання яких виплачується така допомога, та розмір виплат.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України виплата вихідної допомоги проводиться разом з усіма іншими сумами, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, якщо працівник в день звільнення не працював.

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі № 3 станом на 20.01.2021, суд вбачає, що ПрАТ «СКМЗ» нараховано до виплати за лютий 2020 року 21890,25 грн. (до утримання податків, сборів та інших обов`язкових платежів). Це нарахування складається з: оплати відрядникам, доплати до мінімальної зарплати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, допомоги за лікарняним листом.

Отже, вихідна допомога, яку просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , вже врахована при нарахуванні сум, належних ОСОБА_1 при звільненні. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вихідної допомоги при звільненні задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 12.11.2020 року по день ухвалення рішення, суд приходить до наступного.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 295,28 грн., утримано податків, сборів – 57,58 грн., середньоденна заробітна плата до сплати – 237,70 грн.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача підтверджується бухгалтерською довідкою, яка є належним та допустимим доказом.

Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.

Крім того, діючим законодавством не передбачена можливість розрахунку середньої заробітної плати для стягнення в подяку ст. 117 КЗпП України з урахуванням режиму роботи підприємства.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 295 грн. 28 коп. та робочі дні з дати, наступної після дня звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення у кількості 85, тому розмір середньої заробітної плати для стягнення в подяку ст. 117 КЗпП України складає 25098,80 грн. (295,28 х 85).

Проте, вказана сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку з ОСОБА_1 є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед ним.

Суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 15190,87 грн., що дорівнюється заборгованості по заробітній платі позивача за вказаний період прострочення її виплати. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.

Принцип співмірності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі 711/4010/13-ці від 18 березня 2020 року, висновки якого у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають застосовуватися судами до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сто-рони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати су-дових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша части-на компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міні-стрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)

Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звіль-нений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної пла-ти, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «СКМЗ» у сумі 840,80 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, який був сплачений останнім за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 44, 47, 115, 116, КЗпП України, ст.ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 :

заборгованість по заробітній в сумі 15190,87 грн. (п`ятнадцять тисяч сто дев`яносто гривень 87 копійок),

середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 15190,87 грн. (п`ятнадцять тисяч сто дев`яносто гривень 87 копійок),

судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Краматорського міського суду Ю. В. Фоміна