Ухвала суду № 96601928, 23.04.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/45/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2021 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача Пустовойт Т.В., судді Іванченко А.М., присяжних: Філонової С.А., Шкільняк З.О., Челпан Е.В., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників Лосякової Т.І., Коновалової В.В., Сукач О.В., Оснач Л.О., Мудрик О.М., потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представників потерпілих Пишневської Н.І., Ходової Я.О., Резниченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобом відеофіксації в режимі відеоконференції питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 під вартою, клопотань щодо запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 16.03.2021 року строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_1 продовжено до 29.04.2021 року включно.

Прокурор Сластін М.С. звернувся до суду клопотаннями про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилаючись на обвинувачення у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, вина у вчиненні яких підтверджується у повному обсязі сукупністю зібраних доказів, а санкції статей за які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Мотивував, що обвинувачені мають можливість переховуватись від суду, можуть знищити речі та документи, продовжити незаконно впливати на потерпілих та свідків, які на теперішній момент не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, та, з урахуванням даних, що характеризують особи винних, є достатні підстави вважати, що ризики передбачені ст.177 КПК України наявні й застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить їх запобіганню.

Представники потерпілих підтримали позицію прокурора, вважаючи ризики наведені стороною обвинувачення продовжують існувати, обвинуваченими неодноразово допускалися порушення покладених обов`язків.

Захисники Оснач Л.О. та Сукач О.В., яких підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи, що воно аналогічне попереднім та нічим не обумовлено. Наведені стороною обвинувачення ризики не підтверджені відповідними доказами, а тому підстав для його задоволення немає. Оскільки відсутні факти порушень ОСОБА_3 покладених на нього судом обов`язків, деякий час він взагалі перебував без запобіжного заходу, при цьому продовжував дотримуватись раніше встановлених на нього судом обмежень. На теперішній момент судом вже обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту, клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протирічить процесуальним вимогам та не може бути задоволено. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 посилався на потребу вільного пересування у зв`язку із виконанням функцій директора фірми «Діметра А» та весняно-польових робіт належних йому земель у Мангушському та Нікольських районах.

Захисник Мудрик О.М. та її підзахисний ОСОБА_2 щодо запобіжного заходу обвинуваченого залишили вирішення питання на розсуд суду.

Захисник Коновалова В.В. наполягала на зміні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який у виді домашнього арешту, посилаючись на практику ЄСПЛ та на те, що її підзахисний притягується до кримінальної відповідальності вперше, досить тривалий час знаходиться під вартою, має міцні соціальні зв`язки, місце постійного проживання у м.Курахове Донецької області, неодноразово під час судових засідань повідомляв про наявність складного поранення, відтак наміру переховуватися від суду не має, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має можливості, вчиняти інше кримінальне правопорушення останній не збирається.

Захисник Лосякова Т.І. та обвинувачений ОСОБА_1 , просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вказуючи на аналогічність попереднім клопотанням, які також не підтверджувались стороною обвинувачення жодним доказом, а отже підстав для його задоволення не вбачається, у зв`язку з чим вважали можливим залишити відносно обвинуваченого раніше обраний запобіжний захід.

Вислухавши учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

При вирішенні даного питання суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, зареєстрований в Херсонській області, постійне мешкання за місцем судового слідства відсутнє, будучі військовослужбовцем має навики поводження зі зброєю, характеризується як особа, агресивна, така, що зловживає спиртними напоями та раніше притягалась до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 також інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, не має місця реєстрації та постійного місця проживання в Україні, міцних соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, будучі військовослужбовцем має навички поводження зі зброєю, судово-психіатричною експертизою характеризується негативно, як зухвала, агресивна людина, схильна до брехні та психопатоподібних, не адекватних проявів у поведінці.

По справі триває судове провадження, не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який, у зв`язку з чим суд, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_8 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Доказів які б спростовували вищевказані ризики та надавали можливість змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м`який суд не вбачає.

Щодо доводів захисника Коновалової В.В. про зміну її підзахисному запобіжного заходу, вони вже розглядались судом та було прийнято відповідне рішення.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо запобіжного заходу обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , для позбавлення особи свободи суд повинен вмотивовувати свої рішення про тримання її під вартою іншими підставами, які в даному кримінальному провадженні прокурор не наводить, щоразу посилаючись на обставини, які були актуальними на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу. Такі підстави мають бути чітко зазначені стороною обвинувачення, а доводи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними»

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

З урахуванням викладеного та наявності встановлених вже судом відносно обвинуваченого ОСОБА_1 позитивних характеристик, військових досягнень, постійного місця проживання, відсутність судимостей, міцні соціальні зв`язки, має дружину, котра страждає онкозахворюванням, неповнолітню дитину. Обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується, пенсійного віку, відсутні судимості, має сім`ю, дружину, яка також є пенсіонеркою та інвалідом, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, постійне місця проживання, займається підприємницькою діяльністю, надає волонтерську допомогу в зоні АТО, що виражає його спосіб громадського життя, страждає на ряд захворювань серця.

По справі триває судове провадження, не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, не досліджені матеріали справи.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Суд враховує наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, разом з тим наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, не може превалювати над правом особи на життя та здоров`я.

Оцінюючи сукупність вищевикладених обставин, суд вважає необхідним продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на них обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що необхідно для належної поведінки останніх та їх можливості здійснювати своє право на працю, та утримувати сім`ї.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначений запобіжний захід як домашній арешт з певними обмеженнями забезпечить дотримання останніми процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотань сторони обвинувачення щодо запобіжних заходів.

Оскільки посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на потребу вільного пересування у зв,язку із виконанням функцій директора фірми «Діметра А» та весняно-польових робіт належних йому земель у Мангушському та Нікольських районах не підтверджені належними доказами, суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194,199, ст.331 КПК України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, -

У Х В А Л И В :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 22.06.2021 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 22.06.2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 19-00 години до 07-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з м.Бердянську Запорізької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 22.06.2021 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському РВП ГУНП в Запорізькій області.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 22-00 години до 06-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з смт.Мангуш Мангушського району Донецької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 22.06.2021 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Відділу поліції № 4 (смт. Мангуш) МРУП ГУНП в Донецькій області.

В задоволенні клопотань прокурора - відмовити.

Повний текст ухвали суду оголошено о 16-50 годин 26 квітня 2021 року.

На ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко

Присяжні: С.А. Філонова

З.О. Шкільняк

Е.В. Челпан