Рішення № 96601600, 22.04.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№263/6523/19

№2/263/86/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Моторіній В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6373 від 10.07.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № MRXRRX01440638 від 16.05.2007 року у розмірі 132636,20 грн. а також вирішити питання судових витрат у справі.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 16.05.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №MRXRRX01440638.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 2764,80 грн., строком користування 12 місяців, з 16.05.2007 року по 15.05.2008 року включно, зі сплатою встановлених відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,00% річних на залишок заборгованості за кредитом. За отримані грошові кошти ОСОБА_1 був придбаний мобільний телефон. Але у листопаді 2007 року кредит був повністю погашений. У березні 2019 року ОСОБА_1 стало відомо,що у Центральному відділі державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебуває виконавче провадження №55147371 з примусового виконання виконавчого напису №6373 від 10.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ«ПриватБанк» заборгованості у розмірі 132636,20 грн.

Позивач вважає виконавчий напис №6373 від 10.07.2017 року таким, який вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, оскільки нотаріусом при його вчиненні не було перевірено безспірність заборгованості за кредитним договором та нормами діючого законодавства взагалі не передбачено вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, а також поза межами трирічного строку позовної давності.

Позивач та його представник – адвокат Ігнатенко С.В. надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду пояснення, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу у відсутність їх представника.

Треті особи в судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку із розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.05.2007 року ОСОБА_1 підписала заяву позичальника №MRXRRX01440638, якою було укладено з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № MRXRRX01440638, на підставі якого позивач отримала строковий кредит у сумі 2764,80 грн., строком користування 12 місяців, з 16.05.2007 року по 15.05.2008 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

10.07.2017 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6373, яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість за вищенаведеним договором у сумі 132636, 20 грн , яка утворилася за період з 16.05.2007 року по 16.05.2017 року, тобто за строк - десять років.

Загальна сума грошових вимог станом на 16.05.2017 року складає: залишок заборгованості за кредитом – 2764,80 грн; залишок заборгованості за відсотками – 47904,96 грн; комісія – 474,18 грн; пеня – 72319,11 грн; штраф – 6173,15 грн, в сумі 129636,20 грн, а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3000,00 грн, а всього - 132636,20 гривень.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 ( далі – Порядок).

У відповідності зі ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.1, 3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п.2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. оспорюваного виконавчого напису 10.07.2017 року норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Нотаріально посвідченого договору між банком та позивачем укладено не було. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладені положення законодавства, на думку суду, вбачається, що нотаріус не мав повноважень на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі в силу відсутності у нього таких повноважень.

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.

До аналогічного висновку у аналогічному спору прийшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у постанові від 01.09.2020 року №201/4198/17.

Матеріали справи не мітять даних про те, що повідомлення було надіслано боржнику, так і було отримане останнім.

Докази в розрізі положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем також не надано.

З метою перевірки додержання перелічених норм діючого законодавства щодо безспірності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №MRXRRX01440638 від 16.05.2007р при вчиненні нотаріусом спірного виконавчого напису №6373 від 10.07.2017 року, на підставі ухвали суду від 04.11.2020 року АТ КБ«ПриватБанк» було зобов`язано надати суду завірені належним чином копії документів, на підставі яких нотаріус пересвідчився, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, зазначені у написі, є безспірними та на підставі яких нотаріусом було вчинено спірний виконавчий напис. Вказана ухвала суду неодноразово спрямовувалась на адресу АТ КБ«ПриватБанк», про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, проте такі документи нотаріусом надані не були, як і не було зазначено поважних причин невиконання вказаної ухвали суду.

Таким чином, нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами, враховуючи, що договір було укладено на строк 12 місяців , з 16.05.2007 року по 15.05.2008 року, здійснив виконавчий напис на правочині, на підставі якого законодавство не дає можливості вчинення такої нотаріальної дії.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і прядок одержання процентів встановлюються договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок сформульований у постанові Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).

У даному випадку сума заборгованості за тілом кредиту, як слідує із інформації, викладеній у виконавчому написі становить 2764,80 грн, а строк повернення грошових коштів за кредитним договором визначений сторонами кредитного договору №MRXRRX01440638 - до 15.05.2008 року включно. З наведеного слід дійти до висновку, що з 16.05.2008 року право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.

У виконавчому написі зазначено місце проживання боржника: АДРЕСА_1 входять до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який є Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» № 1275 від 02 грудня 2015 року.

В той же час, згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Статтею першою вказаного Закону, у свою чергу, визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За таких обставин враховуючи, що станом на час судового розгляду цієї справи відповідний Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий, а зареєстрованим та фактичним місцем проживання позивача є населені пункти, які входять до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року, суд доходить переконання, що оскаржуваний позивачем виконавчий напис в частині стягнення з неї штрафів за період з 16.05.2007 року по 16.05.2017 року у розмірі 6173,15 грн і пені у розмірі 72319,11 грн, разом 78492,26 грн. не є безспірним.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень. Своїми правами, визначеними ст.ст.43, 84 ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України не заявляв.

З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані у даній справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та доцільності визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 10.07.2017 року №6373 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №MRXRRX01440638 від 16.05.2007р. таким, що не підлягає виконанню.

До того ж, керуючись ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, якими закріплено правило, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 768 грн. 40 коп. і витрат на професійну допомогу у сумі 3100 грн., які підтверджені документально.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-89, 133, 137, 141, 258, 263-265, 270-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6373 від 10.07.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про стягнення з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованості за кредитним договором №MRXRRX01440638 від 16.05.2007 р. у загальному розмірі 132636,20 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3100 (три тисячі сто) гривень, а всього 3868 (три тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.О. Ковтуненко