Ухвала суду № 96601469, 01.04.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3862/21

Провадження №1-кс/263/2041/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області Шевченко О.А., за участю секретаря Ковальової О.Р., прокурора Яхно В.А., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Пономарьова Р.О., розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Донецькій області Шаленого В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050690000025 від 15.01.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129, ч. 1ст. 125, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 127 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Донецькій області Шалений В.І. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050690000025 від 15.01.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129, ч. 1ст. 125, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 127 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.01.2021 приблизно о 02.10 годин, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 знаходились біля будинку АДРЕСА_1 , де в них виник умисел на незаконне позбавлення волі людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або таке, що супроводжувалось заподіянням йому фізичних страждань, із застосуванням зброї за наступних обставин :

Так ОСОБА_1 , діючи разом із раніше знайомим ОСОБА_2 для спільного вчинення злочину за попередньої домовленості між собою, чітко розуміючи дії один одного для досягнення злочинного результату, направленого на позбавлення волі людини, приїхали на автомобілі до місця мешкання потерпілого ОСОБА_3 , розташованого за вищевказаною адресою з метою вирішення з ним особистих питань.

ОСОБА_1 , домігшись того, що потерпілий ОСОБА_3 самостійно покинув місце свого мешкання для мирної розмови з ним, користуючись фізичною та чисельною перевагою, заручившись підтримкою ОСОБА_2 , знаючи, що потерпілий один та не зможе чинити їм опір, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, порушуючи основні права, свободи та інші загальнолюдські цінності, які повинна мати кожна людина і які закріплені в Конституції України, а саме на повагу гідності громадянина, права на фізичну свободу та особисту недоторканість, погрожуючи йому словесно, а також предметом, зовні схожим на пістолет, примусив потерпілого ОСОБА_3 сісти на переднє пасажирське сидіння свого автомобіля, марки «Toyota Rav 4», д/н НОМЕР_1 .

Далі ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне утримання потерпілого ОСОБА_3 у власному автомобілі, погрожуючи йому предметом, зовні схожим на пістолет, фактично використовуючи його для психологічного тиску на нього, демонструючи його та дуло якого направив на ОСОБА_3 , привівши предмет, схожий на пістолет, у бойове положення, тим самим склав враження у потерпілого про реальну загрозу його здоров`ю та життю в разі невиконання його умов та створив реальну загрозу загибелі потерпілого.

В подальшому ОСОБА_1 , подолавши волю потерпілого до супротиву, заручившись підтримкою ОСОБА_2 , зобов`язав ОСОБА_3 перебувати в його автомобілі, при цьому ОСОБА_1 почав рух в невідомому напрямку, позбавивши потерпілого можливості залишити салон автомобіля.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по черзі, діючи як співвиконавці, групою осіб, синхронно, змушуючи потерпілого ОСОБА_3 розказати про події, які їх цікавлять, застосували до останнього фізичне насильство у виді нанесення йому не менше десяти ударів кулаками рук по голові та обличчю скоєні кожним окремо, що призвело до заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, що супроводжувались заподіянням йому фізичних страждань та сильного фізичного болю.

Через деякий час ОСОБА_1 зупинив автомобіль в безлюдному місці та діючи спільно групою осіб з ОСОБА_2 , використовуючи для залякування потерпілого безлюдне місце, використовуючи спосіб погрози застосування зброї, демонструючи предмет, схожий на пістолет, націлив його на ОСОБА_3 та став погрожувати вчиненням вбивства потерпілого, чим вияв ззовні намір позбавити його життя, створюючи умови реальної загрози загибелі потерпілого, які ОСОБА_3 сприйняв реально. При цьому ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , позбавивши потерпілого законного права на свободу, розуміючи свою безкарність, продовжили свій злочин, діючи способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, при цьому ОСОБА_1 продовжив погрожувати ОСОБА_3 зброєю, вимагаючи зізнатися у причетності до скоєння правопорушення відносно його брата, а ОСОБА_2 в цей час завдавав удару рукою в область обличчя зліва, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження. Від дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у ОСОБА_3 склалося враження про реальне загрозу загибелі.

Не отримавши бажаного результату внаслідок застосування насильства до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 наказав потерпілому залізти до багажного відділення вищевказаного автомобіля, та проти його волі відвіз до місця мешкання свого родича ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_1 , діючи спільно із ОСОБА_2 , не надаючи можливості потерпілому ОСОБА_3 самостійно покинути місце конфлікту, утримуючи його насильно в принизливому для нього стані, стоячи на колінах перед ОСОБА_4 , примусили його просити вибачення за злочин, який він не скоював, при цьому супроводжували свої протиправні дії відносно потерпілого заподіянням йому фізичних страждань, завдаючи йому по черзі тілесні ушкодження у вигляді ударів по обличчю та тулубу.

Своїми спільними умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: синців повік обох очей, підборіддя, правої вушної раковини, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Через деякий час потерпілий ОСОБА_3 скористався тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відволіклися, та з місця вчинення злочину втік.

Таким чином ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме незаконному позбавленні волі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або таке, що супроводжувалось заподіянням йому фізичних страждань із застосуванням зброї.

Крім цього, за вищевказаних обставин, під час незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_3 , можливості вільно пересуватись та самостійно залишити салон транспортного засобу, ОСОБА_1 , діючи спільно групою осіб з ОСОБА_2 , привезли потерпілого на одну з вулиць с. Роя до приватного сектору та використовуючи для залякування потерпілого безлюдне місце, стали погрожувати вчиненням вбивства потерпілому ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_1 , використовуючи спосіб погрози застосування зброї, демонструючи предмет, схожий на пістолет, націлив його на ОСОБА_3 та став погрожувати вчиненням вбивства потерпілого, а ОСОБА_2 в цей час завдавав удару рукою в область обличчя зліва, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, чим виявили ззовні намір позбавити його життя, створюючи умови реальної загрози загибелі потерпілого, які ОСОБА_3 сприйняв реально. При цьому ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , позбавивши потерпілого законного права на свободу, розуміючи свою безкарність, продовжили свій злочин, діючи способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, при цьому ОСОБА_1 продовжив погрожувати ОСОБА_3 зброєю, вимагаючи зізнатися у причетності до скоєння правопорушення відносно його брата, а ОСОБА_2 в цей час знаходився поруч з потерпілим, не даваючи йому свободи дій. Від дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у ОСОБА_3 склалося враження про реальне загрозу загибелі.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, тобто погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, вчинене групою осіб.

Крім цього, за вищевказаних обставин, під час незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_3 , ОСОБА_1 спільно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , подолавши волю потерпілого до супротиву, зобов`язав ОСОБА_3 перебувати в його автомобілі, при цьому ОСОБА_1 почав рух в невідомому напрямку, позбавивши потерпілого можливості залишити салон автомобіля.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по черзі, діючи як співвиконавці, за попередньою змовою групою осіб, синхронно, змушуючи потерпілого ОСОБА_3 розказати про події стосовно нанесення тілесних ушкоджень брату ОСОБА_1 – ОСОБА_4 та визнання вини потерпілого у їх спричиненні, з метою покарати потерпілого за невизнання своєї провини у злочині, якого він не скоював, стали завдавати йому побої, що виразилось у нанесенні не менше десяти ударів кулаками рук по голові та обличчю скоєні кожним окремо, що призвело до заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та супроводжувались заподіянням йому фізичних страждань, сильного фізичного болю та моральних страждань.

Через деякий час ОСОБА_1 зупинив автомобіль в безлюдному місці та діючи спільно групою осіб з ОСОБА_2 , використовуючи для залякування потерпілого безлюдне місце, використовуючи спосіб погрози застосування зброї, демонструючи предмет, схожий на пістолет, націлив його на ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_1 спільно групою осіб з ОСОБА_2 , позбавивши потерпілого законного права на свободу, розуміючи свою безкарність, продовжили свій злочин, діючи способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, продовжив погрожувати ОСОБА_3 зброєю, вимагаючи зізнатися у причетності до скоєння правопорушення відносно його брата, а ОСОБА_2 в цей час завдавав удару рукою в область обличчя зліва, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження та завдавши сильного фізичного болю та морального страждання.

Не отримавши бажаного результату внаслідок застосування насильства до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 наказав потерпілому залізти до багажного відділення вищевказаного автомобіля, та проти його волі відвіз до місця мешкання свого родича ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_1 , діючи спільно із ОСОБА_2 , не надаючи можливості потерпілому ОСОБА_3 самостійно покинути місце конфлікту, утримуючи його насильно в принизливому для нього стані, стоячи на колінах перед ОСОБА_4 , примусили його просити вибачення за злочин, який він не скоював, при цьому супроводжували свої протиправні дії відносно потерпілого заподіянням йому фізичних страждань, завдаючи йому по черзі побої у вигляді ударів по обличчю та тулубу, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження, сильний фізичний біль та моральні страждання.

Своїми спільними умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: синців повік обох очей, підборіддя, правої вушної раковини, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

26.03.2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 127 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_1 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Наявність ризиків у підозрюваного ОСОБА_1 дають слідству достатні підстави вважати, що останній у разі обрання стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може здійснити певні дії, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як являючись власником фермерського господарства має певний вплив на громадськість та має певні зв`язки серед посадовців різних правоохоронних органів які можуть сприяти в незаконному перетину кордону як в контрольованої частині України та так і в непідконтрольній частині, також перебуваючи на свободі буде здійснювати вплив на потерпілого шляхом шантажу в закриті іншого провадження де той виступає особою відносно якої здійснюється перевірка щодо злочину скоєного відносного його родича, або іншим фізичним способом в тому числі за допомогою сторонніх осіб яких він може спонукати до цього що вказує на зухвалість та розуміння безкарності під час скоєння правопорушення так як діяв відкрито а також впливати на свідків які вже допитані по справі змушуючи їх змінити покази на його користь так як всіх знає особисто.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, просив задовольнити, оскільки на теперішній час існують ризики, передбаченні ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від органів досудового слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків події.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Пономарьов Р.О. заперечували проти задоволення клопотання про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходи у виді тримання під вартою, просили застосувати відносно нього цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей, його дружина не працевлаштована та також перебуває на його утриманні.

Вивчивши клопотання прокурора та матеріали додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що беруть участь у його розгляді, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Враховуючи наведені обставини, дослідивши матеріали справи та беручи до уваги, що відповідно до ст.12 КК України, один зі злочинів, у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_1 є тяжким злочином, за яке санкцією статті КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, З,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки підозрюваного, та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях від 26 липня 2001 р. у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97, від 26 червня 1991 р. «Летельє проти Франції» №12369/86 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Окрім того, суд погодився, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту (рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Ямрозі проти Польщі» № 6093/04, рішення від 10 лютого 2011 року у справі « Плєшков проти України» № 37789/05).

Тобто із зазначеної практики Європейського суду з прав людини вбачається суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

У зв`язку з цим суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не достатні для запобігання вищевказаному ризику, передбаченому ст.177 КПК України, тому обрання відносно підозрюваного іншого запобіжного заходу неможливе.

У відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд з урахуванням вищезазначених обставин визначає розмір застави в розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені КПК.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 177-178, 183, 193-194 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Донецькій області Шаленого В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050690000025 від 15.01.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129, ч. 1ст. 125, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 127 КК України - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів, тобто по 26.05.2021 року.

Визначити розмір застави в сумі 109450,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати на виклики до слідчого, прокурора або суду;

-не відлучатись із населеного пункту, де він фактично мешкає: АДРЕСА_3 ;

-здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Вручити копію ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя О.А.Шевченко