Ухвала суду № 96601211, 23.04.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

23.04.2021 227/1587/21

УХВАЛА

23 квітня 2021 року м. Добропілля

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Хандурін В.В., розглянувши клопотання представника заявника ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , подану в її інтересах представником заявника – адвокатом Чеботаєвим Андрієм Миколайовичем, заінтересована особа Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в якому просив звільнити від сплати судового збору ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що вона мешкає на тимчасово окупованій території і там же помер її чоловік.

Вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження судовий збір сплачується у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту клопотання вбачається, що представник заявника, посилаючись на вимоги п. 21 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» вважає, що ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору, так як вона знаходиться на тимчасово окупованій території.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники – у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Із змісту вказаної норми випливає, що у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру заявники мають пільги виключно тоді, коли такі обставини призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Із поданого клопотання не вбачається виникнення у заявника обставин, що дають право на пільги щодо сплати судового збору відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведене, суд вважає, що посилання в клопотанні та те, що особа перебуває та проживає на тимчасово окупованій території не тягне автоматичного звільнення від сплати судового збору та є необґрунтованим, оскільки заявник до зазначеної категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору, не відноситься.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення Суду від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland")). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення Суду від 20.02.2014 року у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia")).

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року № 10, відповідно до ст.8 Закону № 3674-VІ та ст.82 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При розгляді клопотання про звільнення від сплати судового збору підстав для його задоволення не вбачається, у зв`язку з чим слід відмовити у задоволенні клопотання представника заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику заявника ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Хандурін