Рішення № 96600753, 27.04.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 223/261/17

Номер провадження № 2/220/9/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року смт. Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.,

за участю секретаря - Демішева А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Новосілка Донецька область цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСББ "Рассвет-Вугледар", про розподіл спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Єгорівська сільська рада Волноваського району Донецької області, про розподіл спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вугледарського міського суду Донецької області з позовом про розподіл двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , як спільного майна подружжя, та визнання за ним та відповідачкою права власності на 1/2 частину цієї квартири. 18.05.2017 року ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області позов прийнято в провадження та призначено розгляд справи. 06.11.2017 року відповідачка звернулася до суду з зустрічним позовом до позивача про розподіл: будинку АДРЕСА_2 ; автомобілю ВАЗ д.н. НОМЕР_1 та майна, яке знаходиться у домоволодінні АДРЕСА_2 . 11.12.2017 року позивач доповнив вимоги свого первісного позову та просив суд, крім квартири, поділити майно яке знаходиться у цій квартирі за адресою: б. АДРЕСА_3 . 22.03.2018 року за клопотанням представників позивача та відповідача Вугледарським міським судом Донецької області ухвалено про проведення експертиз для оцінки майна про розподіл якого заявлено сторонами та на час проведення експертиз провадження у справі було зупинене.

26.06.2018 року за розпорядженням голови Вугледарського міського суду Донецької області, дана цивільна справа була передана до Великоновосілківського районного суду в зв`язку з неможливістю утворення складу суду для розгляду.

Ухвалою від 06.07.2018 року зазначена цивільна справа була прийнята в своє провадження суддею Великоновосілківського районного суду Донецької області Яненко Г.М. та у зв`язку з зупиненням провадження по справі до закінчення проведення експертизи, провадження у справі залишилося зупиненим.

29.03.2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 . Згідно заяви на даний час між сторонами розв`язані спірні питання щодо поділу майна у позасудовий спосіб, а тому позивач ОСОБА_1 просив його позовні вимоги залишити без розгляду.

З матеріалів справи також вбачається, що призначені Вугледарським міським судом Донецької області будівельно-технічні та товарознавчі експертизи не проведені, відомостей щодо ініціювання продовження їх проведення зі сторони ОСОБА_2 до суду не надані.

В судове засідання сторони не з`явилися проте ними подані письмові клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність, при цьому ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги щодо розподілу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а відповідач просила вирішити справу на розсуд суду.

Суд дослідивши клопотання сторін, матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05.10.2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, шлюб було розірвано в судовому порядку, що підтверджується копією рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 20.04.2017 року.

Як випливає з позовної заяви сторони не дійшли згоди щодо розподілу спільного майна.

Вперше звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя визнавши за ним і відповідачкою майнове право за кожним на 1\2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі – продажу 925 від 19.05.2006 року, зареєстроване право власності на 1/1 частку квартири за адресою: б. АДРЕСА_1 .

Доказів придбання квартири одноосібно, за власні кошти, жодною зі сторін не наведено.

Тобто, зазначену квартиру придбано ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу майно, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб .

Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

В судовому засіданні встановлено, що спірна квартира придбана сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, враховуючи вимоги ст. ст. 60-63 СК України, суд приходить до висновку, що зазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя позивача та відповідача, а тому сторони у справі мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання зазначеним майном, яке належить їм у рівних частках.

Сторонами при заявлявленні вимоги про визнання майнового права на перелік побутового майна, описаного як у первісній позовній заяві так і у зустрічному позові, не надано будь яких документів в доказ того, що це майно придбано у період існування шлюбу та придбано на спільні кошти сторін.

Крім того ОСОБА_1 заявлено, що домоволодіння АДРЕСА_2 , про поділ якого просить ОСОБА_2 , не підлягає розподілу так як перешло йому у спадок після померлого батька. Проти зазначеної обставини відповідач ОСОБА_2 не заперечила.

Відносно автомобіля ВАЗ д.н. НОМЕР_1 сторонами також не наведено жодного доказу на користь того, що автомобіль належить позивачеві ОСОБА_1 , а ним заявлено, що автомобілем він володіє з 2019 року, тобто у власність автомобіль набуто після розірвання шлюбу.

Експертні дослідження призначені судом за клопотаннями сторін не були проведені у зв`язку з невиконанням сторонами відповідних клопотань експерта та несплати вартості експертних досліджень.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів.

На підставі ст. 103 ЦПК України за клопотанням позивача сторін, ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 22.03.2018 року було призначено судову будівельно – технічну експертизу, для встановлення вартості спірного майна.

Відповідно до положень ст. 103 ЦПК України для призначення експертизи у справі необхідна сукупність певних умов, зокрема, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд; питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом; учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта; у разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну; питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Судом у зазначеній справі призначено експертизу, так як без проведення експертизи не можливо визначити вартості спірного майна. Крім того, на проведенні даної експертизи наполягали позивач та представник позивача у справі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Аналізуючи дану статтю слід зазначити, що судова експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об`єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Окрім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 116 ЦПК України призначення експертизи є способом забезпечення доказів.

Проте, експертиза щодо визначення вартості майна проведена не була, у зв`язку з несплатною вартості експерти та не надання додаткових матеріалів, необхідних при проведенні експертизи.

Суд зазначає, що питання про призначення експертизи було вирішено за клопотанням сторін, ухвалою суду обов`язок зі сплати вартості експертизи було покладено на сторони пропорційно заявленому, відтак сторони були обізнані про необхідність сплати вартості експертизи та надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Отже, з урахуванням того, що одним з принципів цивільного судочинства, є змагальність сторін та з врахуванням інтересів як позивача, так і відповідача, судом було вжиті заходи для визначення вартості спірного майна, проте сторонами не виконані вимоги по проведенню, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що сторони не скористалися правом довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилалися як на підставу своїх вимог.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до остаточного висновку, що позовні вимоги позовної заяви та зустрічного позову, на підставі наданих сторонами доказів задоволені бути не можуть, крім вимог у частині поділу квартири АДРЕСА_1 , визнаної судом як спільне майно подружжя.

Клопотань про розподіл судових витрат сторонами не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 103, 116, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 19, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71, 72, 150, 155, 157, 159 СК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСББ "Рассвет-Вугледар", про розподіл спільного майна подружжя і визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення та побутового майна, що знаходиться у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 - задовольнити частково.

Визнати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 45,0 м.кв., житловою площею - 29,5 м.кв., об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 ).

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 ) право спільної часткової власності по 1/2 частині двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 45,0 м.кв., житловою площею - 29,5 м.кв. за кожним .

У задоволенні решти вимог первісного позову та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Єгорівська сільська рада Волноваського району Донецької області, про розподіл спільного майна подружжя – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.М. Яненко