Ухвала суду № 96595357, 28.04.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1362/21

Номер провадження 1-кс/504/418/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 рокусмт.Доброслав

Слідчий суддя Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши матеріали клопотання дізнавача СД Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджено з прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021163330000142 від 21.04.2021 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2021 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшло клопотання дізнавача про арешт майна.

Дізнавач у своєму клопотанні просить накласти арешт на: 58 крабів; саморобний спис; 1 пара рибальських чобіт; сачок; із забороною власнику, чи іншим особам розпоряджатись будь-яким чином цим майном та використовувати його для запобігання їх зникнення, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Розгляд даного клопотання провести в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення власника майна та його представника, що є необхідним з метою забезпечення арешту майна

В судовому засіданні прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання, просила суд його задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у ньому.

Дізнавач СД Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, слідчий суддя приходить до наступного.

Як вбачається з клопотання, сектором дізнання ВП №1 Одеського РУП №2 ГУ НП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021163330000142 від 21.04.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

21.04.2021 року у нічний період часу невстановлена особа перебуваючи на узбережжі Чорного моря, що в межах смт. Чорноморське Одеського району Одеської області, без передбаченого законом дозволу та в заборонений час, здійснювала незаконний вилов водних живих ресурсів, а саме крабів, чим заподіяла істотну шкоду.

В ході досудового розслідування та при проведені першочергових слідчих дій було здійснено огляд місця події за адресою: Одеська область Лиманський район смт. Чорноморське, узбережжя Чорного моря а також вилучено 58 крабів, саморобний спис, 1 пару рибальських чобіт та сачок.

Приймаючи до уваги що вказані 58 крабів, саморобний спис, 1 пара рибальських чобіт та сачок визнані та приєднані до кримінального провадження у якості речових доказів , згідно ст. 170 ч.2 п.1 (збереження речових доказів), виникла необхідність в арешті вказаного майна.

Саморобний пристрій, 1 (одна) пара рибальський чобіт та сачок були передані на відповідне зберігання в камеру збереження речових доказів у Відділі поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області.

58 одиниць крабів в подальшому передано на зберігання у відповідних умовах ТОВ «КЛЕСТ»,(ЄДРПОУ 38849377) в особі директора ОСОБА_6 .

Дізнавач зазначає, що з метою виконання завдання арешту та вирішення завдань кримінального провадження виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані речі.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Таким чином, з огляду на викладене, перед слідчим суддею доведено існування підстав вважати, що обумовлені дізнавачем речі є доказами в рамках даного кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про наявність у слідчого судді підстав для застосування в рамках заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зазначеної у клопотанні особи, пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремої особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

В свою чергу, метою накладення арешту майна є необхідність забезпечення збереження речового доказу (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), яке, крім того, в подальшому буде використовуватися при проведенні відповідних процесуальних дій з ним (експертиз, оглядів тощо).

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі відповідають категорії речових доказів. Відтак, оскільки вилучені речі можуть використовуватися як докази, зокрема, на підтвердження причетності осіб до вчинення кримінального проступку за обставинами даного кримінального провадження (причетність якого на теперішній час перевіряється).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального проступку тощо, зважаючи на те, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.1ст.98 КПК Українита може бути використано як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає, що клопотання дізнавача про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання дізнавача СД Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджено з прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021163330000142 від 21.04.2021 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на: 58 крабів; саморобний спис; 1 пара рибальських чобіт; сачок; із забороною власнику, чи іншим особам розпоряджатись будь-яким чином цим майном та використовувати його для запобігання їх зникнення, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Ухвала слідчого судді про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Виконання ухвали покласти на дізнавача СД Відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1