Рішення № 96594417, 23.04.2021, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4499/20

Провадження № 2/484/293/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді – Мельничук О.В.

при секретарі – Голубковій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську Миколаївської області справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вердикт Капітал", треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, Акціонерне товариство "Альфа-Банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 р. до суду надійшов вказаний позов, який був мотивований тим,що позивач в жовтні 2020 р. отримала постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В.№63198515 від 05.10.2020 р., стягнення по якому проводимлось на підставі виконавчого напису №956 від 14.09.2020 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т. І. Останній вчинено по виконанню кредитного договору між позивачкою та АТ «Альфа-Банк» №500961453 від 06.10.2014 р. і загальна сумма боргу 68636,65 грн. Дійсно позивач в 2014 р.отримала кредит у АТ «Альфа-Банк» по договору №500961453. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.08.2015 р. з позивачки на користь АТ «Альфа-Банк» по договору №500961453 були стягнені 58778,21 грн. На підставі цього рішення судом було видано виконавчий лист на підставі котрого Первомайським ДВС було відкрито виконавче провадження, яке було закінчено 05.12.2017 р. в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 сплатила повністю борг, а тому викладене в виконавчому написі є неправдивим та незаконним. Крім того в виконавчому написі в розділі «прострочена заборгованість за суммою кредиту» стоїть цифра «0,00», а далі на відсутню заборгованість відповідач нарахував борг та відсотки. Також в переліку документів які повинні бути надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису вказано 2 документи: кредитний договір та завірена стягувачем виписка з розрахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, але на запит до приватного виконавця, з вимогою надати документи, на підставі яких було відкрито виконавче провадження та винесено виконавчий напис, булого договору. Таким чином є спір по суммі боргу, а вимога по виконавчому напису – безспірність.

Позивач та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, але останній надав заяву в якій позов підтримав повністю і просив його задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі, а справу просить слухати у його відсутність.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про розгляд справи була повідомлений належним чином, відзиву із запереченнями по суті позову не надав, заяви про відкладення розгляду справи не надав.

Треті особи в судове засідання повторно не з`явились, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином, заперечення по суті позову не надали, заяви про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ст. 81 ч.1 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 06.10.2014 р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір №500961453, згідно умов якого позивачка отримала кредит в сумі 47433,77грн. на строк до 07.10.2019 р. зі сплатою 15,99% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом(а.с.6). Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.08.2015 р. з позивачки на користь АТ «Альфа-Банк» по договору №500961453 було стягнуто 58778,21 грн. заборгованностиі станом 07.06.2015р.(а.с.12) Первомайським міськрайонним відділом ДВС 09.12.2016 р. було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного рішення суду( а.с.9), а 05.12.2017 р. закінчено виконавче провадження т.я. здійснено фактичне виконання рішення(а.с.10).

14.09.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т. І., вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №956, яким нотаріусом стягнуто з позивача на користь ТОВ "Вердикт Капітал", заборгованість за кредитним договором №500961453 від 06.10.2014 р., строк платежу якого настав, за період з 16.01.2019 року по 11.03.2020р. у розмірі: 68135,65 грн, в тому числі 37456,77грн. – прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 24279,88 грн. - строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 6400 грн.- строкова заборгованість за штрафами та пенями Також стягнута плата за вчинення виконавчого напису в сумі 500грн.(а.с.5)

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 вказаного Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнана незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня 22 лютого 2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. 14.09.2020року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до зазначеного кредитного договору, укладеного між позивачем та АТ «Альфа-Банк» у простій письмовій формі.

Крім того, згідно вимог п.п.2.3 п.2 глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Докази про отримання позивачем такої повідомлення вимоги про наявність заборгованості суду не надані.

Враховуючи наведене, подану нотаріусу заборгованість позивача перед відповідачем не можна вважати безспірною, тому спірний виконавчий напис належить визнати таким, що не підлягає виконанню.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Згідно ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-3 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За матеріалами цивільної справи позивачем було сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 82, 263, 265, 272-273, 280-281, 289, 354-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №956 від 14.09.2020 року вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" за кредитним договором № 500961453 від 06.10.2014 року та плати за вчинення виконавчого напису в сумі 68636,65 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 840,80 грн.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України повні відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" місце знаходження: Кудрявський Узвіз, 5-б м. Київ, ЄДРПОУ 36799749;

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. На заочне рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 23.04.2021 р.

Суддя: