Рішення № 96593666, 19.04.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27287/20

Провадження № 2-а/127/450/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Антонюка В.В.,

за участі: секретаря Горденко Г.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Чернілевської Р.В.,

представників відповідача - Мукомел А.П., Свистун С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови. Позовна заява мотивована тим, що Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Свистуна С. Л. від 23 листопада 2020 року №02/038 - ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, використовує земельну ділянку, площею 0,0111 га., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0007 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в межах нормативної прибережної захисної смуги водного об`єкта, які огороджені бетонним парканом з хвірткою, стовпчиками та сіткою. Дані земельні ділянки використовуються за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади про їх передачу у власність або надання у користування та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. Цією ж постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ст. 53, 53-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 255,00 гривень.

Вважаючи постанову відповідача незаконною, а також такою, що суттєво порушує норми чинного законодавства та його конституційні права, ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати як незаконну постанову, а справу про адміністративне правопорушення провадженням закрити.

Ухвалою суду від 07 грудня 2020 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 20 січня 2021 року.

20 січня 2021 року за клопотанням представника позивача, ухвалою суду замінено неналежного відповідача - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Свистуна Станіслава Леонідовича на належного - Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області .

09.02.2021 року на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву, в якому сторона відповідача не погоджується із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, такими що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам Закону. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі

17.02.2021 року представник позивача подала відповідь на відзив разом із письмовими доказами .

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Чернілевська Р.В., підтримали заявлені вимоги в повному обсязі за обставин, викладених у позовній заяві та запереченнях на відзив. Додатково позивач пояснив, що він є власником житлових будинків з господарськими спорудами розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

За будинком по АДРЕСА_1 , на правах постійного користування закріплена земельна ділянка, площею 750,0 кв.м. на підставі рішення Вінницької міської ради народних депутатів №202 від 28.06.1991 року. 09 жовтня 2007 року ним було придбано у ОСОБА_2 згаданий житловий будинок, внаслідок чого до нього перейшло право постійного користування ділянкою, загальною площею 750,0 кв.м. у відповідності до ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України. За користування землею він постійно сплачував земельний податок, в тому числі і у 2020 році. Вважає, що має належним чином підтверджене право користування ділянкою, а саме рішення органу місцевого самоврядування.

Земельна ділянка під будинком по АДРЕСА_2 , площею 690,0 кв.м. приватизована. А земельна ділянка, площею 353, 0 кв.м. ним використовувалась на підставі договору оренди, який дійсно закінчився в 2017 році. У зв`язку з тим, що договір оренди на новий строк укладеним не був, відносно даної ділянки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 26.10.2020 року було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., який ним було сплачено 05.11.2020 року.

Також позивач зазначив, що жодних дій, які заборонені статтями 61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України він на жодній з ділянок не вчиняв.

Просив задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Представники Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Мукомел А. та ОСОБА_3 позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві. Наголошували на тому, що зі сторони Інспекції було дотримано процедури щодо розгляду справи відповідно до вимог ст.279 та 280 КУпАП. Звертали увагу суду на те, що доказами у справі є протокол про адміністративне правопорушення і він є предметом оцінки в якості доказу вчинення такого порушення. Доказів непричетності до скоєння правопорушення позивач, на думку представників відповідача, не надав. Крім того, зазначили, що рішення Вінницької міської ради є лише первинним документом, а право власності на земельну ділянку підтверджується державним Актом про право власності на землю, якого у позивача немає.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

На адресу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області надійшов Лист від директора Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради з приводу того, що ОСОБА_1 використовує комунальні земельні ділянки площею 0,0449 га, із них:

-площею 0,0111 га. із земель водного фонду, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності рішення Вінницької міської ради про передачу її у власність або надання у користування (оренду) і за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки;

-площею 0,0331 га по АДРЕСА_2 , за рахунок земельної ділянки, площею 0,0353 га. (кадастровий номер 0510136600:02:098:0030), яка перебувала у його користуванні на підставі договору оренди, зареєстрованого у ВРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №010700100239 від 24.07.2007;

-площею 0,0007 га. із земель водного фонду, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за відсутності рішення Вінницької міської ради про передачу її у власність або надання у користування (оренду) і за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

До Листа надано Акт обстеження земельної ділянки №3 від 15.10.2020 року з додатками та копія Вимоги від 20.10.2020 року.

Метою направлення даного листа було здійснення Відповідачем державного контролю за додержанням законодавства про охорону земель.

Досліджений в судовому засіданні Додаток до Акту обстеження №3 являє собою План-схему земельних ділянок. Ділянки, які є предметом дослідження позначені як ділянка 4/1, площею 0,0007 га та ділянка 4/2, площею 0,0111 га. Експлікація земель містить відомості про розмір ділянки, яка має обмеження на використання за кодом «05.02», тобто ділянка в межах прибережно - захисної смуги. Загальною площею земельних ділянок в межах прибережно - захисної смуги зазначена ділянка, площею 0,0111 га., а не 0,0118 га.

З даного письмового доказу вбачається, що лише ділянка позначена під АДРЕСА_3 знаходиться в межах прибережно - захисної смуги. Ділянка площею 0, 0007 га., такого обмеження на використання не має, тобто не є землями водного фонду і на її використання не поширюються відповідні обмеження.

10.11.2020 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кравчуком В.Ф. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Свистуном С.Л. проведено натурне обстеження земельних ділянок, які використовує позивач та складено Акт обстеження земельної ділянки.

Згідно Акта, проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 з необхідністю встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки, площею 0,0118 га. із земель водного фонду. Результати обстеження зазначені наступні: ОСОБА_1 самовільно використовує земельні ділянки площею 0,0111 га та 0,0007 га на території м. Вінниці в межах нормативної прибережно - захисної смуги річки Південний Буг, без відповідного рішення про передачу її у власність або надання у користування (оренду) і за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Також, 10.11.2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення за №012206, відповідно до якого ОСОБА_1 допустив порушення ст. 61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України та ст.211 Земельного кодексу України, ст.110 Водного кодексу України, відповідальність за що передбачена ст.53, ст. 53-1 КУпАП.

Під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, останній подавав письмові Заперечення та копії доказів, які надані до позовної заяви. Доводи тотожні доводам, викладеним у позові.

23.11.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Свистуном С.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53, ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн., яку вручено позивачу у день її складання.

Норми права, які застосовував суд та аргументи сторін .

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Статтею 53 КУпАП передбачена відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

Статтею 53-1 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, наслідком чого є накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одночасно одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладаються в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України N 2 від 06.03.2008 року).

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Що стосується використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0111 га по АДРЕСА_1 , то судом встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку від 09.10.2007 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. Право власності на будинок зареєстровано за позивачем 11.10.2007 року, про що надано копію реєстраційного посвідчення.

За даним житловим будинком закріплена земельна ділянка площею 750,00 кв.м. на підставі рішення Вінницької міської ради народних депутатів №202 від 28.06.1991 року.

Як вбачається із Акту від 05 червня 1991 року про відвід земельної ділянки під забудову, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , має площу 750,0 кв.м, з проїздом до городу, шириною 2 метри та довжиною 55 метрів.

Відповідно до ст.377 ЦК України, (в редакції на час придбання житлового будинку), до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника.

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, (в редакції на час придбання житлового будинку) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, на тих самих умовах і втому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, з набуттям права власності на житловий будинок в силу імперативних приписів ч.1, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 набув право користування земельною ділянкою, площею 750 кв.м.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм, власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована у тому ж обсязі і на тих же умовах, що існували у попереднього власника.

Згідно відповіді Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області вбачається, що ОСОБА_1 , сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою, площею 750,0 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що земельна ділянка площею 0,0111 га., що розташована по АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 на підставі рішення Вінницької міської ради народних депутатів №202 від 28.06.1991 року на правах постійного користування. Наявність зазначеного рішення та вчинених правочинів щодо житлового будинку, не дає підстав для кваліфікації дій позивача як самовільне зайняття земельної ділянки, тобто наявності в діянні позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Також досліджений в судовому засіданні протокол, Акт обстеження земельної ділянки №3 з додатком, Акт обстеження земельної ділянки не містять будь-яких доказів щодо використання земельної ділянки позивачем з порушенням норм ст.61 Земельного кодексу та ст.89 Водного кодексу.

Що ж стосується використання ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0007 га. по АДРЕСА_2 , то суд звертає увагу на те, що досліджений в судовому засіданні Акт №3 обстеження земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади від 15.10.2020 року містить інформацію про те, що земельна ділянка площею 0,0007 га., знаходиться в межах прибережної захисної смуги. Додаток до зазначеного Акту, а саме План-схема земельної ділянки містить інформацію про експлікацію угідь, яка не позначає спірну ділянку видом цільового призначення – земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Згідно зі ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних та фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, влаштування звалищ сміття, миття та обслуговування транспортних засобів і техніки тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Як вбачається з листа Верховного суду України стосовно застосування земельного законодавства щодо прибережної захисної смуги, який направлений 04.11.2013 року Апеляційним судом Черкаської області Головам судів Черкаської області за вих. N ВІ-547/13-вх, вбачається наступне: "… на основі аналізу статей 60 61 ЗК України, та ст.88, 89 ВК України ВСУ дійшов висновку, що прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих об`єктів від забруднення й засмічення та збереження їх водності… Аналізуючи пункт "г" частини другої ст. 61 ЗК України, пункт 4 ч. 2 ст. 89 ВК України, Верховний Суд з`ясував, що призначенням усіх норм є забезпечення охорони вод, а не врегулювання містобудівної діяльності.

Представниками відповідача не надано копію рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, яким віднесено спірні ділянки до тієї чи іншої категорії земель. Тому належного доказу, що спірні ділянки віднесені до водного фонду, стороною відповідача не надано. А наявні в досліджених доказах суперечності тлумачаться на користь позивача.

Протокол про адміністративне правопорушення, Акт обстеження земельної ділянки №3 з Додатком, Акт обстеження земельної ділянки не містять будь-яких фактичних обставин щодо використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 з порушенням норм ст.61 Земельного кодексу та ст.89 Водного кодексу

Отже, Протокол про вчинення адміністративного правопорушення та оскаржувана позивачем Постанова не містять вказівки про факт вчинення позивачем дій, заборонених нормами ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України. Мотивувальна частина постанови містить вказівку про використання ним ділянок без відповідного рішення про передачу її у власність або надання у користування і за відсутності вчиненого правочину щодо таких ділянок, хоча відповідне рішення позивачем надано як до суду, так і надавалось ним відповідачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постанова має змістовні суперечності між встановленими інспектором обставинами та ознаками адміністративного правопорушення за вчинення якого позивача притягають до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор констатує вчинення ОСОБА_1 самовільне зайняття земельної ділянки – використання без відповідного рішення про передачу у власність або надання її в користування, тобто адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП, проте особа притягається до адміністративної відповідальності та піддається штрафу в тому числі за ст. 53 КУпАП тобто за порушення правил використання земель, склад якого взагалі не було встановлено інспектором в складених ним акті перевірки, протоколі та постанові про накладення адміністративного стягнення N 02/038.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як слідує із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судові витрати, відповідно до вимог ст.139 КАС України підлягають компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 19,20,61,120 ЗК України,ст. 377 ЦК України, ст. 89 ВК України, ст.ст. 36, 53,53-1, 251, 280, 286 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 241, 250, 256, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Свистуна Станіслава Леонідовича № 02/038 від 23 листопада 2020 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53, ст.53-1 КпАП України – скасувати, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 37979894, адреса місця знаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19.

Повний текст рішення виготовлено 28.04.2021 року.

Суддя: