Ухвала суду № 96593057, 28.04.2021, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/627/21 Провадження № 1-м/724/3/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

за участю:

секретаря судового засідання: Рижака П.С.

прокурора: Федорка М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотин, Чернівецької області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, поданого в порядку ст. 606 КПК України, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2021 року завідувач сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Чернівецькій області відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лунга І. звернулася до суду з клопотанням про приведення вироку Російської Федерації, Пролетарського районного суду міста Тули від 15.05.2019 року у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що 15 лютого 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 540/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, пунктів 7, 8, 12 Розділу ХІІ Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 року № 2599/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 22.08.2019 року за № 956/33927, та на підставі запиту Міністерстві юстиції Російської Федерації від 29.10.2020 року за № 06-123449/20.

Вказує, що ОСОБА_1 засуджено вироком Пролетарського районного суду міста Тули від 15.05.2019 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. Г ч. 4 ст. 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Тульській області»; кінець відбування строку покарання – 11.06.2028 року.

З посиланням на вимоги ч. 3 ст. 609, ч. 1 ст. 610 КПК України, просить суд визначити за КК України, правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Пролетарського районного суду м. Тули від 15.05.2019 року, а також визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 згідно з КК України.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, однак у поданому клопотанні просить здійснювати розгляд справи без його участі, при цьому його участь якого згідно з ч.1 ст.610 КПК України не є обов`язковою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Суд дослідивши надані документи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню за наступних підстав.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом b) частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті органи держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 конвенції.

Пунктами а), d) статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Пролетарського районного суду міста Тули Російської Федерації від 15 травня 2019 року до покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації. Строк відбуття покарання обчислено з 15 травня 2019 року, також в строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислено період тримання під вартою з 12 грудня 2018 року до 14 травня 2019 року.

В теперішній час засуджений відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Тульській області»; кінець відбуття строку покарання – 11 червня 2028 року.

Відповідно до характеристики із місця відбування покарання, засуджений ОСОБА_1 зарекомендував себе з незадовільної сторони.

При цьому, засуджений ОСОБА_1 особисто виявив бажання продовжити подальше відбування покарання за місцем проживання та реєстрації в Україні, що підтверджується заявою останнього.

Останньою відомою адресою його проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Згідно вимог ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов: a) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; b) якщо рішення є остаточним; c) якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання впродовж якнайменш шести місяців або якщо їй винесено вирок до ув`язнення на невизначений строк; d) якщо на передачу згодна засуджена особа або, коли з врахуванням її віку або фізичного чи психічного стану одна із двох держав вважає це за необхідне, - законний представник засудженої особи; e) якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; f) якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України відповідають ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України, а саме якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Визначаючи статтю закону України про кримінальну відповідальність якою передбачена відповідальність за кримінальний злочин, вчинений засудженим ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Діяння ОСОБА_1 за вироком Пролетарського районного суду м. Тули від 15 травня 2019 року кваліфікуються за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації - (замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі).

Частина 3 ст. 30 КК РФ передбачає замах на вчинення злочину, відповідно до якого визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо направлені на скоєння злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця по незалежним від цієї особи обставинам.

Злочин за ст. 228.1 ч. 4 п. «г» КК РФ (незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) карається позбавленням волі на строк від 10 до 20 років з позбавленням права займати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 20 років або без такого та з штрафом в розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до п`яти років чи без такого.

Так, із вироку Пролетарського районного суду м. Тули від 15 травня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 мав на меті збути наркотичний засіб метадон (фенадон) у розмірі 382,5 грам, що у відповідності Наказу Міністерства юстиції України від 01.08.2000 року № 188 Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обіг становить особливо великий розмір, однак із причин, що не залежали від його волі, не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як в ході проведеного огляду в нього було вилучено вищевказаний наркотичний засіб.

Таким чином, відповідно до Кримінального кодексу України, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, як незакінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів вчинений за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років.

При цьому ч. 3 ст. 68 КК України передбачає, що за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

За такою вимогою Закону України про кримінальну відповідальність в цьому випадку передбачений максимальний строк покарання у вигляді позбавлення волі тривалістю в (12Х 2/3) – 8 років.

Вирішуючи питання про розмір покарання, яке слід визначити ОСОБА_1 , суд враховує, що під час приведення у відповідність вироку суду іноземної держави із законодавством України, за приписами ч. 4 ст. 610 КПК та наведених норм міжнародного законодавства суди держави виконання вироку повинні дотримуватись тривалості призначеного вироком іноземної держави покарання, із врахуванням граничних строків покарання визначених національним законодавством, у зв`язку з чим вважає за доцільне визначити максимальний строк покарання у виді позбавлення волі, який передбачає закон України про кримінальну відповідальність.

На підставі вищевикладеного, з врахуванням ч.3 ст. 68 КК України, суд вважає за можливе вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

У відповідно до ст. 72 КК України, строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 слід рахувати з 15 травня 2019 року, але зарахувати у цей строк період його попереднього ув`язнення з 12 грудня 2018 року по 14 травня 2019 року включно.

Керуючись вимогами ст. 610 КПК Украйни, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, поданого в порядку ст. 606 КПК України – задовольнити.

Вирок Пролетарського районного суду міста Тули Російської Федерації від 15 травня 2019 року, відносно ОСОБА_1 , якого визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 30, пунктом «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федераціїта призначено покарання у виді 9 (дев`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженим у відповідності із законодавством України за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 15 травня 2019 року.Зарахувати у строк відбування покарання строк тримання його під вартою (з 12 грудня 2018 року по 14 травня 2019 року включно).

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Крім того, Міністерству юстиції України направити також копію ухвали суду для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором – до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання її копії.

Суддя: Л. Л. Гураль