Рішення № 96590656, 28.04.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/293/21

2-а/189/18/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чорної О.В., за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №781187 від 26.02.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне ДПО18 №781187 від 26.02.2021 року, винесену інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Маляровим С.О. відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., справу закрити.

Позов мотивований наступним.

26.02.2021 року позивач керував транспортним засобом у складі тягача марки MAN TGХ 28.540 (номерний знак НОМЕР_1 ), з напівпричепом марки TAD CLASSIC 40-3 (номерний знак НОМЕР_2 ).

26.02.2021 року, о 08:30 годині, на 159 км а/д М-29, Новомосковський район, Дніпропетровська область, ТЗ був зупинений інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Маляровим С.О., який виніс відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №781187 від 26.02.2021 року.

Відповідно до постанови позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП України. Як зазначено у постанові, позивач керував авто MAN д.н.з НОМЕР_1 , з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 на якому перевозив негабаритний вантаж шириною 2,7 м. при цьому не були увімкнені проблискові маячки оранжевого кольору, чим порушив постанову 30 КМУ України; на позивача накладений штраф у розмірі 510,00 (п`ятсот десять) гривень.

Позивач з винесеним рішенням не погоджується, вважає складену відносно нього постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

Посилається на Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами згідно яких рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Позивач у своєму позові зазначає, що на момент перевезення вантажу та зупинки його працівниками поліції на ТЗ був наявний та працював проблисковий маячок, який розташований на кабіні ТЗ, незважаючи на те, що габарити вантажу не перевищували нормативно встановлені.

Представник відповідача Марченко А. надав суду письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Свою позицію мотивував тим, що 26.02.2021 року позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, оскільки він перевозив великогабаритний вантаж без увімкнених проблискових маячків оранжевого кольору. Факт вчинення позивачем даного адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатами якої винесена оскаржувана постанова. Також, представник відповідача у відзиві зазначає, що відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати не підтверджені належними документальними доказами.

Суд, дослідивши надані письмові докази, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

26.02.2021 року, о 08:30 годині, на 159 км а/д М-29, Новомосковський район, Дніпропетровська область, інспектор взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Маляров С.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 №781187 від 26.02.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 керував авто MAN д.н.з НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 , на якому перевозив негабаритний вантаж шириною 2,7 м. при цьому не були увімкнені проблискові маячки оранжевого кольору, чим порушив постанову 30 КМУ України; дії позивача кваліфіковані за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП; накладений штраф у розмірі 510,00 гривень (копія постанови, а. с. 5).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка. Дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Підставою для звільнення від відповідальності є наявність у суб`єкта правопорушення дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, згідно п. 2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно до п. 17-18 Правил великогабаритні та великовагові транспортні засоби повинні бути укомплектовані не менш як одним проблисковим маячком оранжевого кольору з автономним живленням. Проблисковий маячок оранжевого кольору встановлюється на транспортному засобі чи на вантажі згідно із вимогами стандартів. Кріплення маячка повинне бути надійним (з урахуванням усіх режимів руху і гальмування) і забезпечувати вільне його бачення усіма учасниками руху.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, визначені в ст. 251 КУпАП.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції надав суду диск з відеозаписом, який начебто підтверджує вину позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні.

Дослідивши вказане відео, судом встановлено, що відео триває всього чотири секунди та на ньому зафіксована тільки задня частина напівпричепа марки TAD з номерним знаком НОМЕР_2 . Відомості, які б прямо вказували на те, що позивач дійсно рухався без увімкнених проблискових маячків оранжевого кольору, на відеозаписі не зафіксовані, встановити факт руху без увімкнених проблискових маячків ТЗ на відеозаписі, який триває 4 секунди не вбачається можливим.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

У даному випадку постанова про адміністративне правопорушення серія ДПО18 №781187 від 26.02.2021 року не містить будь-яких посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено вказаний відеозапис, а тому він не може вважатися належним доказом.

Окрім цього, відповідно до правової позиції Верховного Суду, у справі №216/5226/16-а від 18.07.2019 року, доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Як зазначалося вище, фактичні дані стосовно обставин вчиненого адміністративного правопорушення, досліджуваний відеозапис, фактично не містить.

Також, позивач у позові стверджує, що ТЗ мав проблисковий маячок оранжевого кольору, який був розташований на кабіні транспортного засобу та працював під час руху, тоді як відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу відсутності такого маячка.

Таким чином, факт порушення Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами належними та допустимими доказами відповідачами не доведений, отже, в суду немає підстав вважати, що позивач порушив закон.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши повно, всебічно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини у справі, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, на обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4966 Сидоренко Альони Сергіївни; копію договору №05 про надання правничої допомоги; копія рахунку-фактури №05 від 03.03.2021 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 03.03.2021 року; копії акту виконаних робіт №1 за договором №05 про надання правничої допомоги від 03.03.2021 року; детальний опис (надання послуг), виконаних адвокатом під час виконання умов договору №05 про надання правничої допомоги від 03.03.2021 року.

З п. 3 копії договору №05 про надання правничої допомоги від 03.03.2021 року вбачається, що сторони договору дійшли згоди між собою та домовилися, що вартість послуг за договором становить 1150,00 грн. (а. с. 10-11).

Отже розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Грошові кошти у розмірі 1150,00 грн. передані адвокату Сидоренко А.С., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 03.03.2021 року.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу в сумі 1150,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а отже співмірними з наданими правовими послугами, а тому суд приходить до висновку, що необхідно відшкодувати ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1150,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 9, 72-77, 90, 241-242, 244-246, 250- 251, 255, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №781187 від 26.02.2021 року - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №781187 від 26.02.2021 року, винесену інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Маляровим С.О. відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 (п`ятсот десять) гривень.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 від 26.02.2021 року – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 1150,00 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят гривень 00 копійок), з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (р/р 35217001092745, МФО 820172, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 295 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений 28.04.2021 року.

Суддя О.В. Чорна