Ухвала суду № 96590643, 28.04.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/502/21

1-кс/189/86/21

У Х В А Л А

28.04.2021 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Слідчий суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасники судового засідання: прокурор ОСОБА_3 , представник третьої особи, стосовно майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046540000032 від 15 квітня 2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

встановив:

До суду надійшло клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046540000032 від 15 квітня 2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яким дізнавач просить накласти арешт із забороною на відчуження, користування і розпорядження на зазначене у клопотанні майно, а саме: чотири алюмінієві вироби, що являють собою основу секції стільців, які перебувають на балансі опорної школи КЗО «Навчальний виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 «Покровський ліцей».

Клопотання мотивоване тим, що 14.04.2021 року до ЧЧ відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт від працівника поліції ОСОБА_6 , що в ході розгляду звернення ОСОБА_7 встановлений факт крадіжки майна із приміщення НВК «Покровський ліцей» шляхом вільного доступу. Сума збитків встановлюється.

15.04.2021 року за даним фактом зареєстровано кримінальне провадження за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

20.04.2021 року під час проведення огляду предметів поруч з територією приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі письмової заяви ОСОБА_8 про добровільну видачу було оглянуто чотири алюмінієві вироби, що являють собою основу секції стільців довжиною 55 см кожна, шириною 27 см кожна, товщиною алюмінію 3 см кожна, вагою 3,08 кг кожна, загальною вагою 12, 235 кг, які опечатані бірками з підписами понятих і учасників огляду та вилучено до відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Дізнавач зазначає, що вилучені предмети мають безпосереднє значення та пов`язані з вчиненим кримінальним правопорушенням, визнані речовими доказами у справі у зв`язку з тим, що вони є предметом вчинення злочину, слугують прямим підтвердженням вчинення кримінального правопорушення та долучені в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

Дізнавач посилається на ст. ст. 84, 98, ч. 2 ст. 170 КПК а також на ч. 7 ст. 237 КПК України відповідно до якої речі, вилучені в ході проведення огляду вважаються тимчасово вилученим майном і ч. 5 ст. 171 КПК України, яка передбачає необхідність повернення тимчасово вилученого майна у разі не накладення на нього арешту судом саме тій особі, у якої воно було вилучено, а такою особою у даному провадженні є ОСОБА_8 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив задовольнити.

Представник третьої особи, стосовно майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 поклався на розсуд суду, пояснивши, що він не є фаховим юристом і не може мати певну позицію у справі, оскільки не може надати оцінку доводам дізнавача і прокурора.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається, у тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. ч. 10,11 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).

Як вже зазначалося, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинні бути зазначені підстава і мета накладення арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

У клопотанні дізнавач посилається на те, що ч. 5 ст. 171 КПК України передбачає необхідність повернення тимчасово вилученого майна у разі не накладення на нього арешту судом саме тій особі, у якої воно було вилучено, а такою особою у даному провадженні є ОСОБА_8 , який, за поясненнями прокурора в судовому засіданні, є потенційним підозрюваним, що тягне за собою ризики втрати безпосереднього предмету самого злочину, який є речовим доказом у справі. Слідчий суддянаголошує натому,що ч.5ст.171КПК Українипередбачає наступне:у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як вбачається з матеріалів поданого клопотання, згідно протоколу огляду предметів від 20.04.2021 року, під час огляду виявлено і вилучено алюмінієвий виріб, який являє собою основу секції стільця, має довжину 55см, ширину 27 см, товщина алюмінію 3 см, вага виробу 3,08 кг. Всього оглянуто 4 ідентичних алюмінієвих вироби, що мають довжину 55см, ширину 27 см, товщина алюмінію 3 см, загальна вага виробів 12,235 кг (а. с. 22-23).

Даний огляд не проводився на підставі ухвали слідчого судді за правилами ст. 235 КПК, отже, посилання слідчого на цю норму закону в контексті необхідності повернення вилученого майна особі, у якої вилучене майно, є безпідставним.

Згідно матеріалів клопотання добросовісним власником майна є КЗО «Навчальний виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 «Покровський ліцей», який постановою дізнавача від 16.04.2021 року визнаний потерпілою особою, і який надав довідку, що крісло для актового залу (4-х місне) інвентарний номер №11361103 знаходиться на матеріальному обліку НВК, вартість секції складає 1245,60 грн. (а. с. 13).

Постановою дізнавача від 20.04.2021 року чотири алюмінієві вироби, що являють собою основу секції стільців визнані речовими доказами і передані на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області (а. с. 24).

Як вже зазначалося, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинні бути зазначені підстава і мета накладення арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

У клопотанні, в порушення вимог ст. 171 КПК України не зазначено мети накладення арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, наявності ризиків, а також жодним чином не обґрунтована розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не зазначені наслідки арешту майна для третьої особи (власника майна), зокрема щодо покладання кримінальної відповідальності за ст. 388 КПК України.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. ч. 10,11 ст. 170 КПК України).

Жодних поясненьі доказівщодо того,що незастосуванняарештупризведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна дізнавачем не надано.

На час розгляду клопотання жодній особі не вручене повідомлення про підозру.

Жодних слідчих дій, які планує провести орган досудового розслідування з даним майном дізнавач у клопотанні і прокурор в судовому засіданні не навів.

У судовому засіданні прокурор також не довів суду з яких підстав просить обрати найбільш обтяжливий спосіб арешту майна, включаючи заборону на право користування ним законним власником.

Враховуючи встановлені обставини та їх правове регулювання, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046540000032 від 15 квітня 2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення

Слідчий суддя ОСОБА_1 .