Ухвала суду № 96590549, 24.04.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1796/21

№ 1-кп/183/1054/21

24 квітня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Кривцуна С.О.,

перекладача Довгополової К.І.,

захисників Опари С.В., Бондаренка Є.Є., Каракая В.М., Степанова І.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040000000714 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Армавір Республіка Вірменія, громадянина Вірменії, проживаючого в Республіці Вірменія,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чадир-Лунга Республіки Молдова, громадянина Молдови, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця сел. Таромське Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Суми, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

23 квітня 2021 року в провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області на новий розгляд з Дніпровського апеляційного суду надійшов вищевказаний обвинувальний акт.

Відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, які було продовжено ухвалами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року по 23 квітня 2021 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

23 квітня 2021 року прокурор через канцелярію суду подав клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор подані клопотання підтримав, вважав за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строк раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, кожному на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжних заходів стосовно обвинувачених не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинувачених необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Каракай В.М. заперечував проти продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим просив суд відмовити прокурору в задоволенні даного клопотання, посилаючись на порушення прокурором положень КПК України щодо вручення обвинуваченому такого клопотання та матеріалів, якими обґрунтовуються вимоги, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_2 погодився з думкою свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Степанов І.В. посилаючись на брак наданого йому часу на ознайомлення з клопотанням та доданими до нього матеріалами не висловив свою думку з приводу поданого прокурором клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко Є.Є., вважаючи за неможливе розглядати клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу його підзахисному у вигляді тримання під вартою, не висловив свою позицію з приводу поданого прокурором клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі підтримав свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат Опара С.В., підтримуючи позицію захисника Бондаренка Є.Є., вважав за неможливе розглядати клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про необхідність продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто умисного корисливого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання ОСОБА_1 винуватим обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду провадження, ОСОБА_1 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті про наявність у ОСОБА_1 соціальних зв`язків, оскільки останній одружений, проте судом також враховується і те, що, ОСОБА_1 є громадянином Республіки Вірменія, проживає на території Республіки Вірменія та не має постійного місця мешкання на території України, підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб та наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, суспільно-корисною працею не займається, обвинувачується у вчиненні корисливого злочину, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі корисливі злочини.

До того ж, обставини кримінального правопорушення описані в обвинувальному акті, свідчить про те, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного клопотання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_1 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення), та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Стороною захисту будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто умисного корисливого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_2 винуватим останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_2 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_2 має місце реєстрації та проживання, а також наявності у нього соціальних зв`язків, оскільки останній одружений та має на утриманні малолітню дитину. Разом з тим, суд враховує те, що ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова, а також те, що на момент розгляду клопотання підтверджень наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, суспільно-корисною працею не займається, обвинувачується у вчиненні корисливого злочину, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі корисливі злочини.

До того ж, обставини кримінального правопорушення описані в обвинувальному акті, свідчить про те, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_2 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_2 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення), та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Стороною захисту будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_2 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, тобто умисного корисливого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, та ч. 1 ст. 263 КК України, який в силу вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_3 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_3 має місце реєстрації та проживання та наявності у нього соціальних зв`язків, оскільки останній одружений. Разом з тим, суд враховує те, що на момент розгляду клопотання підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб та наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, суспільно-корисною працею не займається, обвинувачується, у тому числі, у вчиненні корисливого злочину, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі корисливі злочини.

До того ж, обставини кримінальних правопорушень описаних в обвинувальному акті, свідчить про те, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_3 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення), та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину).

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Стороною захисту будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Доводи сторони захисту на порушення прокурором положень КПК України щодо надання обвинуваченому клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження строку дії запобіжного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Як пояснив в судовому засіданні прокурор, що не заперечувалося й сторонами, ним вживалися заходи щодо вручення обвинуваченим клопотань о 15.20 год., однак останні відмовилися їх отримувати, та повторно о 22.30 годині, втім обвинувачені в присутності захисників також відмовилися в їх отриманні. Твердження сторони захисту, що таке намагання вручення клопотань обвинуваченим було процесуально не витримано, оскільки відбувалося під час розгляду заяви про відвід головуючого судді, є необґрунтованими і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Водночас, частиною 1 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 надійшов до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з Дніпровського апеляційного суду 23.04.2021 року, в той час як строк дії запобіжних заходів, обраних обвинуваченим спливає цього ж дня о 24.00 годині. В цей день о 15.16 год., 15.18 год. та 15.19 год. прокурором подано через канцелярію суду клопотання про продовження строку запобіжних заходів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що в свою чергу вказує на порушення вимог ч. ч. 1, 2 ст. 199 КПК України. Разом з тим, таке порушення з огляду на його характер та обставини даної справи не може бути визнано судом як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення за результатами розгляду клопотань про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 21 червня 2021 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 21 червня 2021 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 21 червня 2021 року включно.

Повний текст ухвали складено і оголошено 28 квітня 2021 року о 16 годині 00 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя О.І. Гузоватий