Рішення № 96590509, 28.04.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2673/21

Провадження № 2-а/0182/33/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.04.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Багрової А.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Снєгульської В.М.,

представника позивача – Сузанського Ф.В.

відповідача – ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката Дятлова А.М., що діє на підставі доручення для надання безоплатної правової допомоги від 27.04.2021 року №004-0071324.

Перекладача – Старущенко Л.С.

розглянув у місті Нікополі справу за адміністративним позовом Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання з метою видворення за межі території України.

Заяви по суті справи.

Нікопольський РВ ГУ ДМС України звернувся до Нікопольського міськрайонного суду з адміністративним позовом про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що в ході проведення цільових профілактичних заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, Нікопольським РВ ГУ ДМС України сумісно з працівниками Управління міграційної поліції ГУНП у Дніпропетровській області виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на території України нелегально.

Так, встановлено, що 08.08.2014 року ОСОБА_1 прибув в Україну через КПП «Гоптівка». Після закінчення граничного терміну законного перебування на території України відповідач не звертався до компетентних органів з питання легалізації свого перебування в Україні та клопотанням про продовження строку такого перебування. У той же час, у встановлений законодавством строк ОСОБА_1 територію України не покинув, від виїзду ухилявся, тобто перейшов на нелегальне становище. У зв`язку з цим, 06.04.2019 року Нікопольським РВ УМВС складено протокол про адміністративне порушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України» та постановою від 06.04.2019 року накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1700 грн.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, Рішенням № 4 Нікопольського РВ ГУДМС від 06.04.2019 року, з яким відповідач ознайомлений та не оскаржував, ОСОБА_1 зобов`язано залишити територію України у термін до 26.04.2019 року. Зазначене рішення до теперішнього часу не виконується відповідачем без поважних причин, а, отже, він знаходиться на території України незаконно та в нелегальному становищі.

Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суб`єкта владних повноважень від 06.04.2019 року, до теперішнього часу знаходиться на території України, позивач вимушений звертатися до суду та просить затримати і помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців, громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, вирішити питання негайного виконання рішення суду.

Від відповідача відзиву на позов не надходило.

У судовому засіданні представник позивача на позові наполягав, відповідач просить суд не приймати рішення про його затримання, оскільки він на даний час має кошти, має паспорт для виїзду з України, проживає з цивільною дружиною, яка йому допоможе придбати квиток для виїзду протягом трьох-п`яти днів. Представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки відповідач має можливість залишити територію України без його затримання.

Процесуальні дії по справі.

27.04.2021 року позов залишено без руху.

28.04.2021 року поновлено процесуальний строк для звернення до суду, відкрито провадження по справі.

Судом встановлено.

Відповідно до паспорту СТ № 3831700, виданого Ізбосканським РВ УМВС Андижанської області 30.04.2012 року, дійсного до 23.12.2025 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізбоксан та є громадянином Узбекистану (а.с. 11).

08.08.2014 року він прибув в Україну через пункт пропуску «Гоптівка» (а.с. 15).

06.04.2019 відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 106271 за ч. 1 ст. 203 КУпАП та т.в.о. заступника начальника Нікопольського РВ ГУДМС України у Дніпропетровській області застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., що підтверджується постановою серії ПН МДМ № 106271 від 06.04.2019 (а.с. 9-10).

06.04.2019 року Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 4 про примусове повернення за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 та зобов`язано його залишити територію України у термін до 26.04.2019 року; застосовано заборону щодо подальшого в`їзду в Україну терміном на три роки до 06.04.2022 року (а.с.12-13).

Згідно пункту 14 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземці або особи без громадянства, які законно прибули в Україну, aлe після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно частини першої статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Отже, затримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні є можливим якщо відносно такої особи подано адміністративний позов про примусове видворення і зібраними у справі доказами підтверджуються обставини, що така особа ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.

В матеріалах розглядуваної адміністративної справи наявні докази того, що відносно відповідача уповноваженим органом було прийнято рішення про його примусове повернення в країну походження 06.04.2019 року, однак відповідач не виконав це рішення через відсутність коштів, складні життєві обставини, тобто добровільно не виконав вимоги у визначений у зазначеному рішенні строк.

При цьому, суд зазначає, що відсутність коштів та постійного місця роботи у відповідача є обставиною, що унеможливлювала добровільне виконання рішення про примусове повернення з України у визначений уповноваженим органом строк. Сама по собі обставина відсутності відповідача за адресою: м. Нікополь, вул. Трубченка,1 кім. 316 не свідчить про ухилення від добровільного виконання рішення уповноваженого органу про примусове повернення з України.

Суд звертає увагу на те, що станом на сьогоднішній день (28.04.2021 року) матеріали даної справи не містять доказів існування процедури примусового видворення відповідача на виконання відповідного рішення суду про примусове видворення.

Окрім зазначеного матеріали справи не містять будь-яких доказів або обґрунтованих доводів позивача з яких би вбачалось, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або що існує ризик його втечі, або відсутності в нього документа, що дає право на виїзд з України.

Навпаки, в судовому засіданні встановлено, що відповідач має дійсний паспорт, що дає право на виїзд з України, бажає покинути Україну та має можливість придбати квиток.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 р. N 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. "f" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод затримання виправдане лише доти, поки провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Якщо така процедура не здійснюється ретельно, затримання за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод перестає бути законним.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини затримання особи є таким серйозним запобіжним заходом, застосування якого є виправданим лише в ситуації, коли інші, менш жорсткі заходи, були розглянуті і визнані недостатніми для захисту індивідуальних чи суспільних інтересів, що могли б виправдати утримання особи під вартою. Позбавлення свободи повинно бути необхідним в конкретних обставинах .

Як уже зазначалось судом вище, станом на сьогоднішній день (28.04.2021 року) матеріали даної справи не містять доказів існування процедури примусового видворення відповідача на виконання відповідного рішення суду про примусове видворення.

Окрім зазначеного, матеріали справи не містять будь-яких доказів або обґрунтованих доводів позивача з яких би вбачалось, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або що існує ризик його втечі, або відсутності в нього документа, що дає право на виїзд з України, а доводи відповідача про можливість і бажання на даний час покинути територію України позивачем не спростовані.

Суд вважає, що затримання особи-відповідача зважаючи на серйозність заходу та з огляду на встановлені судом фактичні обставини не є цілком виправданими та належними, оскільки в даному випадку можливе застосування інших, менш суворих заходів, які будуть достатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що доводи позивача про необхідність затримання відповідача з метою забезпечення його примусового видворення є безпідставними та необґрунтованими належними доказами, а тому з метою недопущення порушення справ і свобод відповідача, суд вважає, що позовні вимоги про затримання громадянина Узбекистану ОСОБА_1 з метою забезпечення видворення за межі України не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 19 статті 289 КАСУ, за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Отже, судові витрати, відповідно дост. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 19, 46, 77, 132, 139, 243, 250, 257, 259, 271, 289, 294 КАС України суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання з метою видворення за межі території України відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення проголошено 28.04.2021 року.

Учасники справи :

позивач – Нікопольський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України, код ЄДРПОУ 37806243, адреса: 53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Микитинська, 5;

представник позивача – ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ізбосканським РВ УМВС Андижанської області 30.04.2012 року, адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Успенський,28/2.

Суддя: А. Г. Багрова