Ухвала суду № 96590016, 26.04.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 756/2131/20

Провадження № 2-з/210/37/21

У Х В А Л А

іменем України

"26" квітня 2021 р.суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Літвіненко Н.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Севеко» про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія СЕВЕКО», ТОВ «Торговий дім «Севеко» про відшкодування шкоди.

Ухвалою суду від 12.05.2020 р. прийнято справу до свого провадження та призначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 16.09.2020 р. вирішено перейти від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження в цивільній справі та розпочато підготовче провадження.

06 квітня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, в якому заявник просить суд:

- забезпечити позов шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозову Олександру Миколайовичу проводити будь-які дії з примусового виконання за виконавчим листом №2/214/1180/15, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про визнання припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Компанія: СЕВЕКО» (код ЄДРПОУ 35928398) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 379 000 гривень.

Предметом спору по даній справі є невизнання ТОВ «Компанія СЕВЕКО» (код 35928398) зустрічної вимоги від 09 лютого 2018 року до первісного кредитора проти вимоги нового кредитора про зарахування зустрічних вимог відповідно до ст. 601, 603 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що ТОВ «Компанія СЕВЕКО» (код 35928398) виступає новим кредитором ОСОБА_1 на підставі укладеного між ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» (код 33575077) та ТОВ «Компанія СЕВЕКО» (код 35928398) договору від 08 листопада 2016 року про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2 379 000 гривень.

Проте, ОСОБА_1 є кредитором в зобов`язанні ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» (код 33575077) в сплаті вартості частини майна товариства на суму 5 495 600,00 гривень, та одночасно є боржником іншого зобов`язання, в якому ОСОБА_1 не повернула ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» безпідставно отримані грошові кошти на суму 2 379 000 гривень.

Після отримання повідомлення про заміну кредитора в зобов`язані, відповідно до ст. 603 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 направила новому кредитору свою зустрічну вимогу від 09 лютого 2018 року про зарахування зустрічних однорідних зобов`язань, що існували на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора.

Проте, новий кредитор ТОВ «Компанія СЕВЕКО» (код 35928398) не визнає зустрічної вимоги ОСОБА_1 до первісного кредитора та за заявою до приватного виконавця проводить примусове виконання виконавчого листа № 2/214/1180/15 від 07.11.2016 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення заборгованості на суму 2 379 000 гривень.

Наразі приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем проводяться виконавчі дії з примусового виконання судового рішення відповідно до винесених ним постанов, а саме:

-постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57398327 від 09.10.2018

року,

- постанова про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 238265,40 грн. від 09.10.2018 року;

- постанова про арешт майна боржника від 09.10.2018 року.

Позивач зазначає, що існує реальна загроза того, що поки вона буде відстоювати свої порушені права в судовому процесі, буде безпідставно і остаточно стягнуто з неї кошти з доходів та майна, оскільки у разі задоволення позовних вимог, її зобов`язання перед відповідачами будуть вважатися припиненими, тому вимушена звернутись до суду з вищевказаною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

При розгляді заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачені види забезпечення позову. Зокрема, в порядку ст.150 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, тощо.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Захід забезпечення позову є хоча і тимчасовим, але суттєвим обмеженням прав певних осіб, яке застосовується наперед, до визнання особи, якої стосується захід забезпечення, відповідальною за порушення прав заявника та до встановлення судом дійсної наявності порушення права заявника. Тому захід забезпечення позову має бути найменш обтяжливим, і крім його співмірності має бути дійсно необхідним і таким, що є єдиною найбільш доцільною можливістю запобігти неможливості виконання рішення про задоволення позову.

Аналізуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, зазначена Позивачем вимога у заяві про забезпечення позову не відноситься то тих заходів забезпечення позову, які не можна застосовувати відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України. За таких обставин суд доходить до висновку, що є всі підстави вважати, що в разі незадоволення вимог щодо забезпечення позову в разі задоволення вимог позивача існує реальна загроза безпідставного стягнення коштів з ОСОБА_1 .

Беручи до уваги вимоги Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, постанова №9 від 22 грудня 2006р.

Також, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Суд дослідивши фактичні обставини справи дійшов висновку що заявлений Позивачем спосіб забезпечення позову є допустимим та таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та позовної заяви, судом встановлено, що 09.10.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. відкрито виконавче провадження за №57398327 за виконавчим листом №214/9128/14-ц виданим 07.11.2016 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий Дім Севеко» грошових коштів в загальній сумі 2 379 000,00 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 654,00 грн.

Крім того, ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21.11.2016 р. у цивільній справі 214/9128/14-ц замінено стягувача ТОВ «Торговий Дім Севеко» у виконавчому провадженні на його правонаступника ТОВ «КОМПАНІЯ СЕВЕКО».

Крім того, 09.10.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. в рамках виконавчого провадження №57398327 винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 2 620 919,4 грн.

Крім того, 10.10.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. в рамках виконавчого провадження №57398327 винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: накласти арешт на нерухоме майно: - садовий будинок, загальна площа 392,2 кв.м., за адресою м. Київ, « АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 8000000000:78:422:0017, площа 0,1 га, цільове призначення: для ведення підсобного сільського господарства, для ведення садівництва, що розташована за адресою м. Київ, « АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 2 620 919,4 грн.

З огляду на викладене, задля збереження майнового стану позивача та з огляду на строки встановлені Цивільним процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, що може завдати матеріальних та інших збитків останній, суд вважає за доцільне забезпечити позов шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозову Олександру Миколайовичу проводити будь-які дії з примусового виконання за виконавчим листом №2/214/1180/15, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу для запобігання заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам працівникам позивача до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Суд зазначає, що ухвала, якою вживаються заходи забезпечення позову жодним чином не встановлює законність чи протиправність дій сторін у справі.

У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.

Наведене, на думку суду, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше вирішення справи.

Як передбачено положеннями ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18,149-150,153,154,157,260,261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову – задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозову Олександру Миколайовичу проводити будь-які дії з примусового виконання за виконавчим листом №2/214/1180/15, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: Н. А. Літвіненко