Рішення № 96583761, 08.02.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/169/21

Справа №754/8305/18

РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2021 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Оверченко Д.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи Терещенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, -

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 липня 2016 року він разом з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року (справа № 754/1025/18-ц).

Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що тривалий час ОСОБА_3 перешкоджає йому спілкуватись з сином. Він намагався примиритись з позивачем та урегулювати питання щодо спілкування із сином, проте його дії не привели до позитивних наслідків.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , просив суд визначити спосіб участі у спілкуванні та вихованні з сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином: першу та третю суботу і неділю кожного місяця з 10.00 год до 16.00 год в присутності матері або без присутності за її згодою, у день народження сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , щороку з 10.00 год. до 12.00 год.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У липні 2018 року від ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що позовні вимоги не визнає. Відповідач не проживає за місцем своєї реєстрації та постійно змінює своє місце проживання. Відповідач є внутрішньо переміщеною особою, може вивезти дитину на окуповану територію України.

29 листопада 2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на позов, у якій зазначено, що доводи відповідача є необґрунтовані, позов не спростовують.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

Вислухавши пояснення учасників справи, судом встановлено наступне.

15 липня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року (справа №754/1025/18-ц) (а. с. 12-14).

Від шлюбу у сторін у справі народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).

Відповідно до характеристики товариства з обмеженою відповідальністю «ЕпіцентрК» ОСОБА_1 з 23 листопада 2017 року працює на посаді продавця, за час роботи виявив себе як відповідальний співробітник (а. с. 15)

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позовом, норми сімейного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі -ЕСПЛ) як джерело права.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Hunt v. Ukraine» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Статтею 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у цивільній справі №754/8305/18 від 08 лютого 2021 року №102102/38-815, у випадку встановлення судом фактів безпідставного чинення перешкод матір`ю у спілкуванні малолітньою дитино, вважає, що такі перешкоди мають бути усунені у запропонований ними спосіб: першу неділю кожного місяця з 10.00 год до 13.00 год у присутності матері дитини, наступний день після дня народження сина ІНФОРМАЦІЯ_3 з 11.00 год до 13.00 год в присутності матері.

Враховуючи обставини справи та вказані норми права, у зв`язку з наявністю спору між батьками та неможливістю самостійно дійти згоди у вихованні сина, суд вважає за доцільним проводити побачення дитини з батьком у порядку, запропонованому органом опіки та піклування, як такий, що відповідає найкращим інтересам дитини.

Крім того, із запропонованим висновком органу опіки та піклування погодились сторони у справі.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі частини першої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн 80 коп.

Керуючись статтями 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні та вихованні з малолітнім сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного графіку зустрічей з сином в першу неділю кожного місяця з 10-00 год. до 13-00год. в присутності матері та на наступний день після дня народження сина ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 11-00год. до 13-00 год. в присутності матері.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ - 37501695, місцезнаходження - м. Київ, пр. Маяковського, 21-Г.

Суддя