Рішення № 96583329, 20.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11706/20

Провадження № 2/752/2530/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

в червні 2020 року представник позивача ТОВ «Теплопостачсервіс» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за централізоване опалення у розмірі 8745,15 грн., 3% річних - 348,82 грн., інфляційні витрати - 733,35 грн.; а також судовий збір в сумі 2102,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 в зазначеному будинку, та є споживачем послуг з централізованого опалення, які постачає позивач. Однак, відповідач в повному обсязі не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого, у останньоїо, утворилась заборгованість, яка складається із: заборгованості за централізоване опалення за період із квітня 2017 р. по квітень 2020 р. в розмірі 8745,15 грн., на які позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд стягнути зазначену заборгованість із відповідача на користь позивача в примусовому порядку, а також судовий збір.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2020 року, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В липні 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що жодних договорів між сторонами укладено не було, та позивачем не доведено розмір заборгованості.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2020 року, було вирішено перейти від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2021 року, клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було задоволено, було вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2021 року, справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві, та письмових поясненнях. Одночасно вказав, що відповідачем сплачувались кошти за житлово-комунальні послуги, про що свідчать копії рахунків та квитанцій, однак, деякі оплати, здійснені відповідачем відсутні в розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а відтак сума боргу не доведена, що є підставою для відмови в позові.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .

ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01.07.2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення, який надає ці послуги та нараховує плану за них, згідно затверджених тарифів.

Між сторонами не було укладено договір про надання послуг із централізованого опалення, однак, останній є типовим, а тому він є договором приєднання.

Згідно із ч. 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач отримує послуги з централізованого опалення, однак, умови типового договору своєчасно та в повному обсязі не виконує, та доказів неналежного надання послуг та/або не отримання послуг матеріали справи не містять.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно із п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Згідно із п. 30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Згідно із п. 5) ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним те, що відповідач має сплачувати на користь позивача кошти за послуги із централізованого опалення, які надаються позивачем.

Разом з тим, позивачем в обґрунтування розміру позову надано суду довідку від 20.05.2020 року про нарахування та сплату коштів за централізоване опалення за період із квітня 2017 р. по квітень 2021 р., відповідно до якої позивач вказує на те, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка складається із: заборгованості за централізоване опалення в розмірі 8745,15 грн., на які позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

Однак, в ході розгляду справи стороною відповідача були надані копії рахунків та квитанцій, які свідчать про часткову сплату відповідачем коштів за послуги, однак, деякі із цих платежів в довідці-розрахунку, наданого суду позивачем, - відсутні.

Крім того, після надання стороною відповідача копій квитанцій, позивачем було надано суду інформацію про нарахування за централізоване опалення коштів та розшифровку розрахунку про нарахування коштів відповідачу за централізоване опалення, однак, і зазначені документи не містили дані про деякі оплати відповідачем нарахованих сум коштів за послуги із централізованого опалення.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження нарахованої суми боргу відповідача, стороною позивача в ході розгляду справи суду надано не було.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок заборгованості, інформацію про нарахування коштів та розшифровку розрахунку боргу, надані позивачем, та копії квитанцій про оплату послуг, надані відповідачем, судом було встановлено, що в розрахунку відсутні деякі суми платежів, які були здійснені відповідачем, а тому в даному випадку стороною позивача не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності у відповідача саме такої заборгованості, про яку зазначає позивач.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача в силу ст. 12, 81 ЦПК України не було доведено належними та достатніми доказами розмір заборгованості, який було пред`явлено до стягнення, та заперечення відповідача в цій частині є слушними, а тому суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за централізоване опалення слід відмовити за недоведеністю.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про недоведеність первісних вимог позову в частині розміру нарахованої суми заборгованості, а відтак в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних слід також відмовити, оскільки вони є похідними від первісних.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 66, 67, 68, 156, 162 ЖК України, ст.ст. ст.ст. 11, 15, 16, 264, 267, 360, 382, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 263-266, 273, 280-282 ЦПКУкраїни, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - відмовити.

Судові витрати залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Чередніченко