Рішення № 96582429, 28.04.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/870/21

Провадження № 2-а/645/33/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Горпинич О.В..,

за участю секретаря Іванії К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Фрунзенського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ПП УПП в Кіровоградській області ДПП Шарова Дениса Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови поліцейського ПП УПП в Кіровоградській області ДПП Шарова Дениса Васильовича, серії ЕАН №3727931 від 30.01.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, посилаючись на те, що зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Так, у позовній заяві посилається, на те що не порушував жодних вимог ПДР України, а складена постанова не відповідає вимогам чинного законодавства. Також наголошував, що при складанні оскаржуваної постанови йому не були роз`яснені його права та не було запропоновано надати пояснення з приводу обставин справи. Вважає, що розгляд справи поліцейським носив формальний характер.

Ухвалою суду від 19.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 19.03.2021 року задоволено клопотання позивача та залучено у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.

05.04.2021 року до суду надійшов відзив відповідача – інспектора взводу №2 роти 3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Шарова Д.В., в якому останній категорично заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, на підтвердження своєї позиції надав диски з відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудних боді камер, на яких зафіксовано момент вчинення адміністративного правопорушення та процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення.

22.04.2021 року від представник позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечувала щодо належності доказів, наданих відповідачем разом із відзивом. Так наголошувала на тому, що на відеозаписі в момент здійснення обгону не можливо ідентифікувати автомобіль, який його здійснив. Крім того, зазначала, що також неможливо встановити чи був здійснений обгін іншого транспортного засобу. Також представником позивача наголошувалось на тому, що вказаний відрізок шляху не є перехрестям, оскільки є виїздом із прилеглої території, окрім цього неможливо встановити чи існував дорожній знак на момент складання оскаржуваної постанови. Крім того, вказувала, що надані відеозаписи є неналежними доказами у справі, оскільки не засвідчені електронним цифровим підписом відповідача та характеристики записуючих приладів не відображені у постанові про накладення адміністративного стягнення. На підставі вказаного просила позов задовольнити.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, в матеріалах справи міститься заява представник позивача, в якій вона просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що 30.01.2021 року він керував транспортним засобом Volkswagen Caravelle д.н.з. НОМЕР_1 по автомобільній дорозі М12 749 км.

30.01.2021 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП за порушення п.14.6а Правил дорожнього руху України.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п.14.6.а Правил дорожнього руху України, обгін заборонено на перехресті.

Згідно п. 1.10 ПДР, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

З оглянутого відеозапису відеореєстратора патрульного автомобіля вбачається, що в перед місцем здійснення ОСОБА_1 обгону вантажного транспортного засобу встановлений дорожній знак 1.23.1, а саме попереджувальний знак «Прилягання з правого боку».

На знакові зображення прилягань відповідає реальній конфігурації перехрестя.

Попереджувальний знак установлюється поза населеними пунктами на відстані 150–300 м, у населених пунктах — на відстані 50–100 м до початку небезпечної ділянки.

Попереджувальні знаки інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду.

З наданого відеозапису також вбачається, що всупереч вимогам дорожнього знаку 1.23.1 позивачем був здійснений обгін іншого транспортного засобу на перехресті вказаних доріг, після чого його було зупинено екіпажем патрульної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

До відзиву на позовну заяву відповідач додав диски з відеозаписами, на які є посилання в постанові про адміністративне правопорушення, на яких підтверджується факт скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .

Позивачем не доведено, що вказані відеозаписи є неналежними та не допустимими. Крім того, їх допустимість також не викликає сумнівів у суду.

З метою всебічного та об`єктивного дослідження обставин у справі, судом переглянуто відеозапис подій, зроблених 30.01.2021 року за допомогою відеореєстраторів та нагрудних боді камер, який наданий представником відповідача разом із відзивом.

Таким чином з відеозапису встановлено, що позивач порушив вимоги п. 14.6а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.

З досліджених відеозаписів, судом встановлено, що при розгляді справи інспектором дотримано вимоги ст.ст. 278, 279, 280 КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст.ст. 222, 258 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення на місці його вчинення та накладати адміністративні стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП.

Крім того, з відеозаписів також вбачається, що інспектором було надано ОСОБА_1 право надати свої пояснення, заперечення тощо, на що останній надав свою відмову.

На відеозаписі також вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує, що здійснив обгін вантажного автомобілю, однак заперечує факт його здійснення саме на перехресті.

Посилання позивача на відсутність у постанові доказів вчинення правопорушення спростовується змістом самої постанови, в пункті 7 якої наявне посилання на відео-докази.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а висловлено правову позицію, згідно якої у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Підсумовуючи викладене, встановлено, що позивачем не спростовано факт порушення п. 14.6.а ПДР України і відповідно вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. А відповідачем підтверджено правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, оцінюючі надані сторонами докази в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача встановив наявність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності повністю відповідає нормам ст. ст. 222, 258, 251, 252, 288 КУпАП.

У ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яка відповідно до вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду підлягає застосуванню при поданні позовів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, визначено, що ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 2270 грн. 00 коп.

Відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, становить 454 грн. 00 коп. (2270,00 х 0,2).

За приписами ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи із вимог статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, ці витрати несе позивач. Оскільки при подачі позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір, то у відповідності до вищевикладеного, такі витрати залишаються за позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не підтверджені зібраними у справі доказами, є необґрунтованими, та у зв`язку з чим, не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 73, 77, 122, 241-246, 255, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського ПП УПП в Кіровоградській області ДПП Шарова Дениса Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому законом порядку протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлено 28.04.2021 року

Суддя Горпинич О.В.