Рішення № 96582341, 27.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/1065/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення позачергової четвертої сесії восьмого скликання Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 135/4-VIII від 20.01.2021 «Про відмову громадянам на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Березнянської селищної ради за межами населеного пункту смт. Березна».

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з посиланням на підстави, що не передбачені Земельним кодексом України.

Відповідач подав відзив на позов в якому зазначив, що рішенням четвертої сесії восьмого скликання Березнянської селищної ради Чернігівської області від 20.01.2021 № 117/4-VIII було вирішено зарезервувати земельну ділянку кадастровий номер 7423055300:04:000:0094 площею 3,1094 га для розширення існуючого сміттєзвалища твердих побутових відходів, тому позов ОСОБА_1 вважає таким що суперечить інтересам Березнянської територіальної громади та просить відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Березнянської селищної ради Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Чернігівського району на території Березнянської селищної ради (частина земельної ділянки з кадастровим номером 7423055300:04:000:0094).

До вказаної заяви позивачем було додано копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 8, 10).

Рішенням четвертої сесії восьмого скликання Березнянської селищної ради від 20.01.2021 № 135/4-VIII було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за межами смт. Березна Чернігівського району Чернігівської області, у зв`язку з тим, що земельна ділянка, з кадастровим номером 7423055300:04:000:0094 площею 3,1094 внесена в перелік земель, які пропонуються для розширення Березнянського сміттєзвалища (а.с. 9).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпними.

За встановленими обставинами, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, за межами смт. Березна Чернігівського району Чернігівської області, у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 7423055300:04:000:0094 площею 3,1094 внесена в перелік земель, які пропонуються для розширення Березнянського сміттєзвалища.

Отже, при розгляді заяви позивача та прийняття рішення, відповідач послався на підстави, не передбачені Земельним кодексом України.

Згідно позиції Верховного Суду у справах № 21-358а13, № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

В силу вимог частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з підстав, що не передбачені законодавством, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення четвертої сесії восьмого скликання Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 20.01.2021 № 135/4-VIII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом у цій справі суду надано: ордер на надання правової допомоги серії ЧН № 118260 від 12.02.2021, копію договору про надання правової допомоги № 2/21 від 21.01.2021, квитанцію № 291226 від 12.02.2021 на суму 7000,00 грн. (а.с. 11, 12, 13).

Водночас, вказаний договір про надання правової допомоги не містить інформації щодо видів робіт, їх об`єму та вартості в частині, що стосується розгляду даної справи, а також відсутня інформація про загальну вартість наданої професійної правничої допомоги в сумі 7000,00 грн.

Крім того, суду не надано акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.1. договору про надання правової допомоги № 2/21 від 21.01.2021 Клієнт проводить оплату Адвокату за надані ним послуги в розмірі, що визначається Сторонами згідно Додаткової угоди до даного договору та Акту виконаних робіт або Розрахунку оплати правової допомоги.

Проте, вказані документи також не були надані суду.

Зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені документально, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Свято-Покровська, буд. 2-а, сел. Березне, Чернігівський район, Чернігівська область, 15622, код ЄДРПОУ 04412366) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії восьмого скликання Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 20.01.2021 № 135/4-VIII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.04.2021.

Суддя В.О. Непочатих