Рішення № 96581514, 21.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 р. № 520/2363/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Васильєва Є.О.,

представника відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА МЕГАПОЛІС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РА "МЕГАПОЛІС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.02.2021 №00008400728, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1743547,50 грн (в тому числі 1394838,00 грн основного платежу та 348709,50 грн штрафних санкцій).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.02.2021 №00008400728 ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 14.12.2020, про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Юніка ТГ» у жовтні 2019 року, наполягав на правильності обчислення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та на відсутності порушень позивачем вимог Податкового кодексу України. Позивач також стверджував, що рекламні послуги, отримані ним від контрагента ТОВ «Юніка ТГ» у жовтні 2019 року, були використані платником податків у власній господарській діяльності для надання рекламних послуг своїм контрагентам-замовникам. Проведені господарські операції були зумовлені потребами реальної діяльності, відбулись у дійсності, мали спрямування на реальне настання правових наслідків, що підтверджується письмовими договорами про проведення рекламних кампаній з додатками, адресними програмами, фотозвітом виконавця рекламних послуг, актами надання послуг, зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. На підтвердження господарської мети та фінансового результату залучення ТОВ «Юніка ТГ» в якості постачальника рекламно-інформаційних послуг позивач посилається на відомості, що відображені у бухгалтерській довідці, згідно якої дохід від реалізації рекламних послуг, отриманих від ТОВ «Юніка ТГ» у жовтні 2019 року, склав 785 654,22 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.03.2021 о 10:00 год.

Відповідачем 10.03.2021 подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки від 14.12.2020 №6293/20-40-07-32-09/40185139. Висновки акту стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити. Також у відзиві на адміністративний позов відповідач посилався на узагальнену податкову інформацію, що надійшла від Головного управління ДПС в Донецькій області, та на наявність кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Юніка ТГ» у сумі 2 473 523,50 грн, що, на думку представника відповідача, свідчить про відсутність руху активів. У відзиві відповідача зазначено також про відсутність реального ланцюга постачання реалізованих послуг, а саме вказано, що аналізом постачання придбаних позивачем послуг вбачається підміна товарних позицій, тобто реалізація товарів, відмінних від придбаних, у зв`язку з чим неможливо встановити джерело походження послуг, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення господарських операцій, відсутність кваліфікованого персоналу, необхідної кількості штатних працівників, відсутність інформації стосовно наявних основних фондів, а також наявність інформації про включення позивача до переліку ризикових суб`єктів господарювання. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача у відзиві на адміністративний позов також посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2020 у справі 816/4409/15, від 14.02.2020 у справі №804/249/16, від 21.01.2020 у справі №826/2325/14, від 21.01.2020 у справі №808/846/16.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 замінено відповідача Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Позивачем 15.03.2021 надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що висновок відповідача про відсутність руху активів є помилковим та спростовується наявними в матеріалах справи відомостями з рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», згідно яких вбачається, що операції з придбання рекламно-інформаційних послуг за договором ТОВ ««РА “МЕГАПОЛІС»» («Замовник») та ТОВ «Юніка ТГ» («Виконавець») були відображені у бухгалтерському обліку проводками за рахунками Дт 903 Кт 631, а також Дт 6442 Кт 631. Достовірно оцінені на підставі актів приймання-передачі рекламно-інформаційні послуги були відображені на рахунку бухгалтерського обліку №903 і в подальшому були реалізовані рекламодавцям-замовникам позивача відповідно до договорів про розміщення реклами та актів приймання-передачі рекламних послуг, що містяться в матеріалах справи. Позивач стверджує, що висновки контролюючого органу про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення ТОВ «Юніка ТГ» господарських операцій, кваліфікованого персоналу, необхідної кількості штатних працівників зі спеціальною освітою, відсутність інформації стосовно наявних основних фондів також є неспроможними. Такі висновки зроблені без проведення податкової перевірки лише на підставі даних, що зберігаються в інформаційних системах контролюючого органу, при цьому зазначена податкова інформація стосується фінансово-господарських операцій платника податків ТОВ «Юніка ТГ» за звітний період жовтень 2019 року, хоча надісланий Головним управлінням ДПС у Донецькій області документ датований 30.01.2019, що породжує сумніви у її достовірності.

24.03.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, надано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що з аналізу ЄРПН встановлено, що реалізований на адресу ТОВ "РА "МЕГАПОЛІС" комплекс рекламно-інформаційних послуг ТОВ «Юніка ТГ» придбало у ТОВ «Крістенс Трейд ЛТД» (код в ЄДРПОУ 43088209), ТОВ «Крістен Інвестмент» (код в ЄДРПОУ 43088256), ТОВ «КДК Фінанс» (код в ЄДРПОУ 43222555), ТОВ «Будпромпостач Плюс 1» (код в ЄДРПОУ 43222665), ТОВ «Майстер-Збут» (код в ЄДРПОУ 43223014), ТОВ «НТК-Торг» (код в ЄДРПОУ 43223234), водночас зазначені підприємства не декларували придбання таких послуг.

28.03.2021 позивачем надано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що умовами договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Юніка ТГ», передбачено, що зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг має бути виконано протягом одного року від дати підписання акту надання послуг. Зобов`язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем частково на загальну суму 5 895 504,50 грн шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи. З огляду на надходження до позивача запитів контролюючого органу, проведення податкової перевірки, а також оскарження позивачем податкового-повідомлення рішення, яким донараховано податкові зобов`язання платника податків по взаємовідносинах з ТОВ «Юніка ТГ», погашення заборгованості відтерміновано до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «РА «МЕГАПОЛІС» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Також позивач вказує на непослідовність та суперечливість позицій контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.12.2020 та у додаткових поясненнях відповідача від 22.03.2021 №5765/5/20-40-20-02-05.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові, просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пославшись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РА "МЕГАПОЛІС" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 36456228.

Головним управлінням ДПС у Харківській області в період з 01.12.2020 по 07.12.2020 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «РА «МЕГАПОЛІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2019 по 30.09.2020.

Результати перевірки оформлені актом від 14.12.2020 №6293/20-40-07-32-09/40185139 (1т., а.с. 10-41).

За результатами перевірки платника податків, Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «МЕГАПОЛІС», контролюючий орган в акті перевірки від 14.12.2020 №6293/20-40-07-32-09/40185139 дійшов висновку про наявність в діяльності позивача порушень норм податкового законодавства, а саме пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 1 394 838,00 грн, в т.ч. за жовтень 2019 року на суму 1 394 838,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 1 394 838,00 грн, в т.ч. за жовтень 2019 року на суму 1 394 838,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 14.12.2020 №6293/20-40-07-32-09/40185139 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2021 №00008400728, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 743 547,50 грн (в тому числі 1 394 838,00 грн основного платежу та 348 709,50 грн штрафних санкцій) (1т., а.с.10).

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків, викладених в акті перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій за договором про проведення рекламної кампаній з ТОВ «Юніка ТГ» (код 43047644) в жовтні 2019 року.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «РА «МЕГАПОЛІС» є юридичною особою, основним видом діяльності якого є рекламні агентства (73.11).

Судом, з матеріалів справи встановлено, що позивачем укладено типовий договір з ТОВ «Юніка ТГ» (код за ЄДРПОУ 43047644) про проведення рекламної(их) кампанії(й) №ЮН-20/08 від 20 серпня 2019 р. (1т., а.с.69-72).

Згідно п.п. 2.1. такого типового Договору Рекламодавець доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал Рекламодавця, провести рекламну кампанію відповідно до умов цього Договору і Додатків до нього, які є його невід`ємною частиною, а Рекламодавець зобов`язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надалі послуги (виконані роботи).

Додатком №2 від 26.09.2019 до договору позивача з ТОВ «Юніка ТГ» (код ЄДРПОУ 43047644) про проведення рекламної(их) кампанії(й) №ЮН-20/08 від 20 серпня 2019 р. було передбачено надання позивачу рекламно-інформаційних послуг на загальну суму 8 369 028,00 грн, в тому числі ПДВ 1 394 838,00 грн (1 т., а.с.73-75).

Наявна в матеріалах справи адресна програма до Додатку №2 до договору позивача з ТОВ «Юніка ТГ» (код ЄДРПОУ 43047644) про проведення рекламної(их) кампанії(й) №ЮН-20/08 від 20 серпня 2019 р. містить інформацію про конкретні рекламні носії (місця для розміщення реклами), які використовувались для надання рекламно-інформаційних послуг. Зокрема, передбачено розміщення рекламних матеріалів та надання рекламних місць для розміщення рекламних матеріалів з сюжетом «АЛЛО», «SAMSUNG», «ФАВОРИТ СПОРТ», «Bosch/Siemens», «ОСТІН», «Visa», «ДОМАШНЯ РОБОТА», «Цитрус» (1т.,а.с.76-90).

На виконання умов договору між ТОВ "РА "МЕГАПОЛІС" та ТОВ «Юніка ТГ» у жовтні 2019 року позивачу були надані рекламні послуги, які оформлені актами надання послуг: № 175 від 31 жовтня 2019 року; №176 від 31 жовтня 2019 року; № 177 від 31 жовтня 2019 року; № 178 від 31 жовтня 2019 року; № 179 від 31 жовтня 2019 року; № 180 від 31 жовтня 2019 року; № 181 від 31 жовтня 2019 року; № 182 від 31 жовтня 2019 року; № 183 від 31 жовтня 2019 року; № 184 від 31 жовтня 2019 року; № 185 від 31 жовтня 2019 року; № 187 від 31 жовтня 2019 року; № 188 від 31 жовтня 2019 року; № 189 від 31 жовтня 2019 року; № 190 від 31 жовтня 2019 року; № 191 від 31 жовтня 2019 року; № 192 від 31 жовтня 2019 року; № 193 від 31 жовтня 2019 року; № 194 від 31 жовтня 2019 року; № 195 від 31 жовтня 2019 року; № 198 від 31 жовтня 2019 року; № 186 від 31 жовтня 2019 року; № 196 від 31 жовтня 2019 року; № 197 від 31 жовтня 2019 року; № 199 від 31 жовтня 2019 року; № 200 від 31 жовтня 2019 року; № 201 від 31 жовтня 2019 року; № 202 від 31 жовтня 2019 року; № 203 від 31 жовтня 2019 року; № 204 від 31 жовтня 2019 року; № 205 від 31 жовтня 2019 року; № 206 від 31 жовтня 2019 року; № 207 від 31 жовтня 2019 року; № 208 від 31 жовтня 2019 року; № 209 від 31 жовтня 2019 року; № 210 від 31 жовтня 2019 року; № 211 від 31 жовтня 2019 року; № 212 від 31 жовтня 2019 року;№ 213 від 31 жовтня 2019 року; № 214 від 31 жовтня 2019 року; (1т.,а.с.172-211).

ТОВ «Юніка ТГ» були виписані на адресу ТОВ «РА “МЕГАПОЛІС» податкові накладні на загальну суму 8 369 028,00 грн (в тому числі ПДВ – 1 394 838,00 грн): № 101 від 31 жовтня 2019 року; № 102 від 31 жовтня 2019 року; № 103 від 31 жовтня 2019 року; № 104 від 31 жовтня 2019 року; № 105 від 31 жовтня 2019 року; № 106 від 31 жовтня 2019 року; № 107 від 31 жовтня 2019 року; № 108 від 31 жовтня 2019 року; № 109 від 31 жовтня 2019 року; № 110 від 31 жовтня 2019 року; № 111 від 31 жовтня 2019 року; № 112 від 31 жовтня 2019 року; № 113 від 31 жовтня 2019 року; № 114 від 31 жовтня 2019 року; № 115 від 31 жовтня 2019 року; № 116 від 31 жовтня 2019 року; № 117 від 31 жовтня 2019 року; № 118 від 31 жовтня 2019 року; № 119 від 31 жовтня 2019 року; № 120 від 31 жовтня 2019 року; № 121 від 31 жовтня 2019 року; № 122 від 31 жовтня 2019 року; № 123 від 31 жовтня 2019 року; № 124 від 31 жовтня 2019 року; № 125 від 31 жовтня 2019 року; № 126 від 31 жовтня 2019 року; № 127 від 31 жовтня 2019 року; № 128 від 31 жовтня 2019 року; № 129 від 31 жовтня 2019 року; № 130 від 31 жовтня 2019 року; № 131 від 31 жовтня 2019 року; № 132 від 31 жовтня 2019 року; № 133 від 31 жовтня 2019 року; № 134 від 31 жовтня 2019 року; № 135 від 31 жовтня 2019 року; № 136 від 31 жовтня 2019 року; № 137 від 31 жовтня 2019 року; № 138 від 31 жовтня 2019 року; № 139 від 31 жовтня 2019 року; № 140 від 31 жовтня 2019 року (1т.,а.с.213-250, 2т.,а.с.1-81).

З матеріалів справи, а саме квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та реєстру отриманих податкових накладних, вбачається, що виписані ТОВ «Юніка ТГ» на адресу ТОВ «РА «МЕГАПОЛІС» податкові накладні на загальну 8 369 028,00 грн (в тому числі ПДВ – 1 394 838,00 грн) були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Фактичне розміщення рекламних матеріалів також підтверджується фотозвітом ТОВ «Юніка ТГ» від 31.10.2019 (1т.,а.с.92-172).

Рекламно-інформаційні послуги, отримані позивачем від ТОВ «Юніка ТГ» у жовтні 2019 року, були оплачені позивачем частково на загальну суму 5 895 504,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 301650 від 17 грудня 2019 року; № 301690 від 19 грудня 2019 року; №301691 від 19 грудня 2019 року; №301713 від 20 грудня 2019 року; №301726 від 23 грудня 2019 року; №301794 від 26 грудня 2019 року; №301840 від 27 грудня 2019 року; №302066 від 22 січня 2020 року; №302065 від 22 січня 2020 року; №681 від 08 січня 2020 року; №682 від 08 січня 2020 року; №707 від 15 січня 2020 року; №301974 від 15 січня 2020 року; №673 від 24 грудня 2019 року. (1т.,а.с.55-68).

За даними бухгалтерського обліку ТОВ «РА “МЕГАПОЛІС», що відображені у картці рахунку 631, по взаємовідносинах з ТОВ «Юніка ТГ» наявна кредиторська заборгованість у розмірі у сумі 2 473 523,50 грн, наявність та розмір якої позивачем не заперечується (1т., а.с.45-54).

В подальшому придбані у ТОВ «Юніка ТГ» рекламні послуги були використані позивачем при організації власної діяльності, а саме реалізовано на користь наступних контрагентів - замовників позивача, що підтверджується договорами про надання рекламних послуг з додатками (2т., а.с.82-200).

Подальше використання рекламно-інформаційних послуг у господарській діяльності платника податків при здійсненні операцій, що є об`єктом оподаткування ПДВ, підтверджується доданими до позовної заяви актами надання послуг: № 1454 від 31 жовтня 2019 року; № 1618 від 31 жовтня 2019 року; № 1467 від 31 жовтня 2019 року; № 1440 від 31 жовтня 2019 року; № 1513 від 31 жовтня 2019 року; № 1512 від 31 жовтня 2019 року; № 1519 від 31 жовтня 2019 року; № 1514 від 31 жовтня 2019 року; № 1515 від 31 жовтня 2019 року; № 328 від 31 жовтня 2019 року; № 329 від 31 жовтня 2019 року; № 330 від 31 жовтня 2019 року; № 336 від 31 жовтня 2019 року; № 339 від 31 жовтня 2019 року; № 340 від 31 жовтня 2019 року; № 341 від 31 жовтня 2019 року; № 342 від 31 жовтня 2019 року; № 1464 від 31 жовтня 2019 року; № 1465 від 31 жовтня 2019 року; № 1468 від 31 жовтня 2019 року; № 1471 від 31 жовтня 2019 року; № 354 від 31 жовтня 2019 року; № 357 від 31 жовтня 2019 року; № 1567 від 31 жовтня 2019 року; № 292 від 31 жовтня 2019 року; № 293 від 31 жовтня 2019 року; № 294 від 31 жовтня 2019 року; № 312 від 31 жовтня 2019 року; № 1444 від 31 жовтня 2019 року; № 327 від 31 жовтня 2019 року; № 346 від 31 жовтня 2019 року; № 347 від 31 жовтня 2019 року; № 348 від 31 жовтня 2019 року; № 349 від 31 жовтня 2019 року; № 350 від 31 жовтня 2019 року; № 351 від 31 жовтня 2019 року; № 352 від 31 жовтня 2019 року; № 1550 від 31 жовтня 2019 року; № 1551 від 31 жовтня 2019 року; № 1552 від 31 жовтня 2019 року; № 1475 від 31 жовтня 2019 року (2т., а.с.201-245) та податковими накладними: № 125 від 31 жовтня 2019 року; № 126 від 31 жовтня 2019 року; № 127 від 31 жовтня 2019 року; № 133 від 31 жовтня 2019 року; №135 від 31 жовтня 2019 року; № 136 від 31 жовтня 2019 року; № 137 від 31 жовтня 2019 року; № 138 від 31 жовтня 2019 року; № 144 від 31 жовтня 2019 року; № 145 від 31 жовтня 2019 року; № 147 від 31 жовтня 2019 року; № 150 від 31 жовтня 2019 року; № 167 від 31 жовтня 2019 року; № 189 від 31 жовтня 2019 року; № 192 від 31 жовтня 2019 року; № 168 від 31 жовтня 2019 року; № 169 від 31 жовтня 2019 року; № 170 від 31 жовтня 2019 року; № 171 від 31 жовтня 2019 року; № 186 від 31 жовтня 2019 року; № 124 від 31 жовтня 2019 року; № 172 від 31 жовтня 2019 року; № 173 від 31 жовтня 2019 року; № 174 від 31 жовтня 2019 року; № 175 від 31 жовтня 2019 року; № 177 від 31 жовтня 2019 року; № 213 від 31 жовтня 2019 року; № 214 від 31 жовтня 2019 року; № 183 від 31 жовтня 2019 року; № 184 від 31 жовтня 2019 року; № 185 від 31 жовтня 2019 року; № 43 від 15 жовтня 2019 року; № 52 від 21 жовтня 2019 року; № 53 від 25 жовтня 2019 року; № 54 від 28 жовтня 2019 року; № 73 від 29 жовтня 2019 року; № 74 від 29 жовтня 2019 року; № 198 від 31 жовтня 2019 року; № 102 від 30 жовтня 2019 року; № 146 від 31 жовтня 2019 року; № 116 від 31 жовтня 2019 року; № 117 від 31 жовтня 2019 року; № 121 від 30 жовтня 2019 року; № 122 від 31 жовтня 2019 року; № 114 від 31 жовтня 2019 року; № 115 від 31 жовтня 2019 року; № 36 від 10 жовтня 2019 року (2т.,а.с.246-250,3т., 1-142).

За даними бухгалтерського обліку ТОВ «РА “МЕГАПОЛІС» за підсумками господарських відносин між позивачем та ТОВ «Юніка ТГ» у жовтні 2019 року підприємством було отримано дохід у розмірі 785 654,22грн (1т.,а.с.43-44).

Надана відповідачем узагальнена податкова інформація щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Юніка ТГ» за звітний період декларування ПДВ жовтень 2019 року від 30.01.2019 №41/05-99-54-04/43047644 свідчить, що основним видом діяльності цього підприємства є КВЕД 73.11 – рекламні агентства, у контролюючого органу відсутня інформація про об`єкти оподаткування такого платника податків, зазначається що за результатами проведеного аналізу даних ЄРПН по ТОВ «Юніка ТГ» в частині формування податкового кредиту встановлено, що протягом жовтня 2019 року придбання товарів та послуг у контрагентів – постачальників наступного товару (послуги) – сировина вуглеводнева, штани, бриджі з бавовни для жінок або дівчат, смартфон SAMSUNG (3т., а.с.160-163).

З податкової інформації Головного управління ДПС у Донецькій області від 30.01.2019 №41/05-99-54-04/43047644 вбачається, що податкова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Юніка ТГ» чи зустрічні звірки з іншими платниками податків не проводились, аналіз реальності господарських операцій ТОВ «Юніка ТГ» було здійснено на підставі інформації ІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних. Головним управлінням ДПС у Донецькій області встановлено неправомірне визначення платником податків ТОВ «Юніка ТГ» сум податкових зобов`язань при продажу товарів послуг, в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ «РА «МЕГАПОЛІС».

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Також у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено наступні поняття: активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода – потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, актив відображається в балансі за умови, що оцінку його може бути достовірно визначено та очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов`язаних з його використанням.

З урахуванням наведених положень статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, рекламно-інформаційні послуги, отримані позивачем від контрагента ТОВ «Юніка ТГ» у жовтні 2019 року на підставі додатку №2 до договору про проведення рекламної(их) кампанії(й) №ЮН-20/08 від 20 серпня 2019 року є активами. Ці активи були достовірно оцінені платником податків та відображені у бухгалтерському обліку позивача по рахунках бухгалтерського обліку 631 та 903. Використання таких активів у господарській діяльності платника податків підтверджується даними регістрів бухгалтерського обліку платника податків по відповідним рахункам, а також первинними документами, складеними за фактом реалізації рекламних послуг замовникам позивача.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, зокрема, місцем постачання рекламних послуг в силу підпункту «б» пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду в силу норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що право платника податків на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг протягом звітного періоду не ставиться в залежність від фактичного здійснення платником податків розрахунків з продавцем (постачальником) таких товарів чи послуг.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання послуг та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ «РА «МЕГАПОЛІС» є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Суд критично відноситься до узагальнюючої податкової інформації щодо ТОВ «Юніка ТГ», складеної Головним управлінням ДПС у Донецькій області та використаної під час перевірки позивача відповідачем, з огляду на наступне.

Оцінюючи зміст наданої відповідачем в якості доказу податкової інформації Головного управління ДПС у Донецькій області від 30.01.2019 №41/05-99-54-04/43047644 суд звертає увагу на те, що обставини, викладені в цій податковій інформації, були спростовані відповідачем у додаткових письмових поясненнях, в яких зазначалось, що з аналізу ЄРПН встановлено, що реалізований на адресу ТОВ "РА "МЕГАПОЛІС" комплекс рекламно-інформаційних послуг ТОВ «Юніка ТГ» придбало у ТОВ «Крістенс Трейд ЛТД» (код в ЄДРПОУ 43088209), ТОВ «Крістен Інвестмент» (код в ЄДРПОУ 43088256), ТОВ «КДК Фінанс» (код в ЄДРПОУ 43222555), ТОВ «Будпромпостач Плюс 1» (код в ЄДРПОУ 43222665), ТОВ «Майстер-Збут» (код в ЄДРПОУ 43223014), ТОВ «НТК-Торг» (код в ЄДРПОУ 43223234), водночас зазначені підприємства не декларували придбання таких послуг. Також, зазначена у податковій інформації Головного управління ДПС у Донецькій області дата її складання 30.01.2019 не узгоджується з викладеними у ній обставин стосовно ТОВ «Юніка ТГ» у звітному періоді з ПДВ за жовтень 2019 року.

Оцінюючи зміст наданої відповідачем копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2020 у справі №757/11303/20-к суд доходить висновку, що така ухвала не може вважатись доказом порушень податкового законодавства позивачем або його контрагентом ТОВ «Юніка ТГ». З цієї ухвали вбачається, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва були вжиті заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді надання дозволу прокурору Київської місцевої прокуратури № 6 Каніковському В.І. на тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, які належать ТОВ «АДВ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 41858491), яке зареєстроване за адресою: вул. Воздвиженська, 40, кв. 2, та в яких містяться відомості про фінансово-господарську діяльність з моменту реєстрації по 12.03.2020, а також речей та документів, які відображають фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ЮНІКА ТГ» (код 43047644) за весь період фінансово-господарських взаємовідносин з можливістю виготовлення їх копій (3т., а.с.187-189).

Як вбачається з додаткових письмових пояснень відповідача від 22.03.2021, у відповідача відсутня інформація щодо інших кримінальних проваджень, окрім наведеної в акті перевірки інформації про ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2020 у справі №757/11303/20-к (3т.,а.с.186).

Відповідно до ст. 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За таких обставин суд доходить висновку, що надана відповідачем в якості доказу у справі ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про надання тимчасового доступу до речей і документів не може вважатись допустимим доказом у цій справі.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Також, контролюючим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано доказів того, що операції вчинені між позивачем та контрагентами не є господарською діяльністю позивача.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту та податкового зобов`язання сум ПДВ по товарах та послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”.

В той же час, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №816/4409/15 аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції; наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

З правових висновків Верховного Суду, втілених у постанові від 10.04.2020 у справі №816/4409/15 також слідує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Також суд бере до уваги правові висновки Верховного Суду, які місяться у постановах від 21.01.2020 у справі №826/2325/14, від 21.01.2020 у справі №808/846/16, які вказують на необхідність для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підтвердити, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «МЕГАПОЛІС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "МЕГАПОЛІС" (вул. Георгіївська, буд. 10, оф. 4, м. Харків, 61010, ЄДРПОУ 40185139) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.02.2021 №00008400728, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1743547,50 грн (в тому числі 1394838,00 грн основного платежу та 348709,50 грн штрафних санкцій).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "МЕГАПОЛІС" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України суму сплаченого судового збору у розмірі 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.04.2021.

Суддя Д.А. Волошин