Ухвала суду № 96581302, 26.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 квітня 2021 р. справа № 520/6955/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 до П`ятої Харківської міської Державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - ОСОБА_2 , про: 1) визнання незаконною дію суб`єкту владних повноважень - державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Сукачова М.О., що полягає у відмові у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 , свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом; 2) скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Сукачова М.О. від 31 березня 2021 року №1244/02-31 про відмову ОСОБА_1 , у вчиненні нотаріальної дії - видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом; 3) зобов`язати суб`єкта владних повноважень - П`яту Харківську міську державну нотаріальну контору Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) України, вчинити певні дії щодо оформлення спадкового права - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 ,-

встановив:

Згідно з п.п.4 та 6 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з положеннями п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Термін "суб`єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 р. по справі № 807/719/15 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом до П`ятої Харківської міської Державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та просить суд визнати незаконною дію державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Сукачова М.О., що полягає у відмові у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 , свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом; скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Сукачова М.О. від 31 березня 2021 року №1244/02-31 про відмову ОСОБА_1 , у вчиненні нотаріальної дії - видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом; зобов`язати П`яту Харківську міську державну нотаріальну контору Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) України, вчинити певні дії щодо оформлення спадкового права - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 ,

Суд звертає увагу на те, що підставою для звернення до суду з цим позовом стала відмова у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом.

Отже, позивач оскаржує нотаріальних дій, які не можна вважати діями, спрямованими на виконання владних управлінських функцій.

Таким чином, нотаріус у даному випадку не є суб`єктом владних повноважень в розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому його дії не можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Спір у даній справі випливає із захисту цивільних прав (прийняття та оформлення спадщини), та стосується прав учасників справи на об`єкт нерухомого майна - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Відтак, правовідносини щодо прийняття та оформлення спадщини не є правовідносинами, врегульованими адміністративною юрисдикцією, а спір, що виник на підставі них не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Положеннями ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які претендують на прийняття ними спадщини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . А тому мають розглядатися судами цивільної юрисдикції.

Суд відмічає, що позивач помилково ототожнює в даному випадку нотаріуса зі суб`єктом владних повноважень. Оскільки, нотаріус вчиняє владні, управлінські рішення та дії, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, лише у випадку його дії, як спеціального суб`єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом; зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 19, 47, 170, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Роз`яснити позивачу що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача (третіх осіб), як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України (негайно після підписання).

Суддя О.В.Старосєльцева