Рішення № 96581260, 27.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27.04.2021 р. справа №520/3577/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області проскасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 05.03.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 29.03.2021р. (з причини хвороби судді у період 09.03.2021р.-26.03.2021р.). Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 14.04.2021р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09.02.2021р. №204050002738 в частині встановлення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (далі за текстом - Утримання), у розмірі 50 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді відставці в розмірі 54 (п`ятдесят чотири) відсотки винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19 лютого 2020 року, з врахуванням фактично виплачених сум, зарахувавши до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді Барвінківського районного суду Харківської області - 18 років 5 місяців 25 днів, також роботу слідчим відділу внутрішніх справ Барвінківського райвиконкому Харківської області у період з 15.04.1987 по 14.06.1988 - 1 рік й місяць 29 днів, та роботу начальником юридичного відділу Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у період з 13.06.1992 по 13.06.1995 - 3 роки, згідно наданому Барвінківським районним судом Харківської області розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з того, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, відповідно до чинного законодавства, становить 22 роки 7 місяців і 24 дні; 3) встановлення на підставі ч. 1 статті 382 КАС України строку для подання відповідачем до суду звіту про виконання судового рішення.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що при черговому визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці у відсотковому значенні пенсійним органом невірно обраховано показник стажу роботи суддею, унаслідок чого замість призначення утримання у розмірі 54% суддівської винагороди діючого судді районного суду, помилково призначено утримання у розмірі 50% суддівської винагороди діючого судді районного суду.

Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області (далі за текстом - пенсійний орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління), із поданим позовом не погодився, зазначивши, що соціальне забезпечення громадянина проводиться з урахуванням діючих актів законодавства.

Відзив на позов надійшов до суду 26.04.2021 р.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник за рішенням Вищої ради правосуддя від 10.10.2019р. №2644/0/15-19 є суддею у відставці Барвінківського районного суду Харківської області, з урахуванням судових актів у справі 520/14071/19 набув право на одержання від Управління платежів з Утримання у розмірі 84% суддівської винагороди діючого судді місцевого суду.

Рішенням пенсійного органу від 09.02.2021р. №204050002738 після чергового перерахунку розміру Утримання на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021р. у справі №520/3555/2020 відсотковий показник Утримання було обчислено у розмірі 50% суддівської винагороди діючого судді місцевого суду.

Не погодившись із відповідністю закону владного волевиявлення пенсійного органу з приводу перерахунку розміру утримання, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею ст.46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, а за приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносно заявника таким законом є: 1) положення ч.1 ст.126 і ст.130 Конституції України; 2) положення ст.ст.133 і 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI (далі за текстом - Закон України №2453-VI) у редакції Закону України від 12.02.2015р. №192-VIII, від 02.03.2015р. №213-VIII та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016; 3) положення ст.ст.135 і 142, а також пунктів 22, 23, 25 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402-VIII).

У силу правових висновків рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) та правового висновку постанови Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі №225/1562/17 згадану у ч.1 ст.58 Конституції України дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

До рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020 в Україні на випадок виплати утримання професійному судді у відставці до настання події успішного завершення процедури кваліфікаційного оцінювання і відправлення після цього правосуддя понад 3 роки або до настання події призначення на посаду у порядку конкурсу і відправлення після цього правосуддя понад 3 роки поширювалась дія п.25 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII.

Утрата чинності даною нормою закону призвела до відсутності правових підстав використання пенсійним органом з 19.02.2020р. позначених вище кваліфікаційних умов.

Відповідно до ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Подія зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній відносно заявника посаді, у спірних правовідносинах мала місце 01.01.2020р. і підтверджена складеним належним суб`єктом права письмовим документом.

Правильність тлумачення змісту та застосування у часі норм права з приводу обчислення розміру утримання судді у відставці підтверджується правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020р. у зразковій справі №0640/3835/18 і рішення Верховного Суду від 16.06.2020р. у зразковій справі № 620/1116/20.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Суспільні відносини з приводу обчислення часу трудової діяльності громадянина, котрий підлягає включенню до стажу роботи на посаді професійного судді, призначеного на посаду професійного судді до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI, наразі унормовані, насамперед, приписами ст.137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі за текстом – Закон №1402-VIII), а також п.34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII у редакції Закону України від 21.12.2016р. №1798-VIII, п.11 розділу ХІІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI (далі за текстом – Закон №2453-VI), Закону України від 15.12.1992р. №2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі за текстом - Закон №2862-ХІІ), Указу Президента України від 10.07.1995р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865.

Так, згідно з ч.1 ст.137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі за текстом – Закон №1402-VIII) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

У подальшому Законом України від 12.07.2018р. №2509-VIII ст.137 Закону №1402-VIII було доповнено положенням про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

При цьому, у силу п.34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII у редакції Закону України від 21.12.2016р. №1798-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

До набрання чинності нормами ст.137 та п.34 розділу ХІІ Закону №1402-VIII регламентуванню відносин з приводу обчислення стажу на посаді судді були присвячені приписи, зокрема, п.11 розділу ХІІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI (далі за текстом – Закон №2453-VI), де указано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

У свою чергу до набрання чинності Законом №2453-VI правовідносини з приводу обчислення стажу роботи суддею регламентувались нормами Закону України від 15.12.1992р. №2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі за текстом - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом 2 ч.4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Окрім указаного закону, ці ж самі правовідносини регламентувались одночасно і нормами Указу Президента України від 10.07.1995р. №584/95, і нормами постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865.

Так, відповідно до ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995р. №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно з п.3-1 постанови КМУ від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття заявником стажу роботи безпосередньо на посаді судді понад 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Безпосередній стаж роботи заявника на посаді професійного судді перевищує показник у 10 років.

Відтак, у даному конкретному випадку правила обчислення загального стажу роботи на посаді судді визначені як ст.43 Закону №2862-ХІІ, так і ст.137 Закону №1402-VIII.

На підставі ст.43 Закону №2862-ХІІ з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020р. у справі №520/14071/19 до стажу роботи заявника на посаді професійного судді підлягає включенню період трудової діяльності на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Барвінківського районного виконавчого комітету Харківської області з 15.04.1987р. по 14.06.1988р., тобто 1 р. 1м. 29 днів.

На підставі ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII з урахуванням положень ч.1 ст.69 та ч.6 ст.69 Закону №1402-VIII і рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020р. у справі №520/14071/19 до стажу роботи заявника на посаді професійного судді підлягає включенню стаж професійної діяльності у сфері права на посаді начальника юридичного відділу Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області з 13.06.1992р. по 13.06.1995р., тобто - 3р. 0м. 0 днів.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, надавши оцінку добутим доказам у їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України та підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

Водночас, суд зважає, що відмова владного суб`єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб`єкта, так і в дії владного суб`єкта, котра має певну документальну фіксацію.

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Проведеним судовим розглядом знайшов підтвердження і факт невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації, і факт порушення суб`єктивного права заявника, що є визначеними процесуальним законом підставами для задоволення позову шляхом скасування рішення про відмову у перерахунку та зобов`язання здійснити спірний перерахунок Утримання у розмірі 54% суддівської винагороди діючого судді Барвінківського районного суду Харківської області.

Саме наведений спосіб об`єктивно здатен усунути наведене у тексті позову посилання заявника на неіснуючу правову конструкцію у сфері оплати праці професійного судді - "грошове утримання" (замість - "суддівської винагороди") та ефективно, повно та дієво захистити суб`єктивне право на одержання Утримання у належному розмірі співвідносно з показником стажу роботи на посаді судді.

З огляду на викладене, суд вважає, що обраний спосіб захисту порушеного права позивача здатний ефективно та реально відновити порушене право.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права; вичерпно реалізував юридичні механізми з”ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Тому при вирішенні спору, суд зважає, що відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020р. у справі №520/14071/19 розмір Утримання заявника у порядку ст.142 Закону №1402-VIII повинен складати 54 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Вимога заявника про зобов`язання пенсійний орган зарахувати певний час трудової діяльності громадянина до стажу, який дає право на відставку судді, задоволенню не підлягає, адже виключною компетенцією з приводу обчислення цього компоненту законодавець наділив Вищу раду правосуддя.

Вимога заявника про зобов`язання пенсійний орган зарахувати певний час трудової діяльності громадянина до стажу роботи на посаді судді поглинається покладенням на пенсійний орган обов`язку провести перерахунок і виплату Утримання заявника у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Під час розгляду справи постало питання змісту та співвідношення таких правових категорій як «призначення пенсії», «обчислення пенсії», «нарахування пенсії», «виплата пенсії», «перерахунок пенсії», «поновлення пенсії».

Тотожність правової природи утримання та пенсії як платежів із соціального забезпечення громадян дозволяє суду застосувати у спірних правовідносинах ч.6 ст.7 КАС України та поширити на спірні правовідносини загальні правила призначення і виплати пенсії.

Так, розв`язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.

Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.

Частиною 5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З положень наведених норм закону, суд доходить до висновку, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.

А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Відтак, категорія «призначення пенсії» поглинає і категорію «обчислення пенсії», і категорію «нарахування пенсії», котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії.

Отже, суд вважає, що під нарахуванням пенсії слід розуміти прийняття терорганом ПФУ рішення про призначення пенсії з певної правової підстави та у певному розмірі (грошовому вимірі).

У той же час, категорія "виплата пенсії" охоплює управлінські дії адміністративного органу з приводу ініціювання переказу певної чітко визначеної суми коштів у власність набувача - пенсіонера.

Таким чином, правила обчислення розміру виплати утримання слід визнати пріоритетними над правилами обчислення розміру утримання під час призначення.

Оскільки у ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII законодавець згадує саме про виплату утримання та з огляду на відсутність інших чинних на момент звернення заявника до пенсійного органу з приводу перерахунку утримання норм законів, котрі б зберігали у процедурі перерахунку утримання відсотковий розмір вперше призначеного утримання, а також на відсутність ознаки порушення у даному конкретному випадку ст.22 Конституції України у зв`язку із збільшення розміру грошового платежу, то остаточний розмір утримання після проведення перерахунку слід обчислювати за правилами діючої норми закону.

З цих міркувань вимога заявника про перерахунок утримання саме у розмірі 54% суддівської винагороди діючого судді підлягає до задоволення, адже діюча норма закону містить саме такі розміри Утримання.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №13 від 03.03.2021 р. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, присудженню за рахунок владного суб`єкта підлягає судовий збір у сумі 454,00 грн.

З приводу вимоги про зобов`язання пенсійного органу подати звіт з приводу виконання рішення суду по даній справі суд вважає, що положення ст. 382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов`язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа та стану виконавчого провадження) не повною мірою узгоджуються з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", який за загальним правилом вимагає одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).

Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати вагомі причини.

Судом з матеріалів справи існування таких причини не виявлено.

Відтак, підстав для застосування у даному конкретному випадку приписів ст. 382 КАС України суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №... управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 09.02.2021р. №204050002738 в частині обчислення значення відсоткового показника розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Барвінківського суду Харківської області - ОСОБА_1 у 50 відсотків суддівської винагороди діючого судді Барвінківського суду Харківської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 19.02.2020р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Барвінківського суду Харківської області ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області від 28.02.2020р. №04-52/204 у розмірі 54 відсотка суддівської винагороди діючого судді Барвінківського суду Харківської області, здійснивши виплату боргу однією сумою без обмеження граничним розміром та з урахуванням фактично сплачених сум.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.