Рішення № 96580315, 27.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 р. Справа № 400/4678/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007 про:визнання бездіяльності протиправною; стягнення не нарахованої та невиплаченої частини заробітної плати за 2018 р. в розмірі 380 626,33 грн.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі також – ГТУЮ, відповідач 1) та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі також – відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо безпідставного не включення:

частини виплаченої заробітної плати у сумі 461335,40 грн., до розрахунку оплати 8 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 33/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 536874,15 грн., до розрахунку оплати 7 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 36/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 605702,86 грн., до розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 12.03.2018 року за № 183/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 605702,86 грн., до розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 03.05.2018 року за № 431/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 598145,63 грн., до розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 871/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 598145,63 грн., до розрахунку оплати 6 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 867/07;

частини виплаченої заробітної плати у сумі 420698,02 грн., до розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань виплаченої у 2018 році наданої наказом від 19.09.2018 року за № 3805/06;

- стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не нараховану та невиплачену частину заробітної плати у 2018 році на загальну суму 380626,33 грн., з яких:

13670,45 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 8 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 33/07;

13459,54 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку оплати 7 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 36/07;

8471,13 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 12.03.2018 року за № 183/07;

31766,75 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 03.05.2018 року за № 431/07;

18814,02 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 871/07;

13679,09 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 867/07;

280465,35 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку розміру матеріальної для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році, наданої наказом від 19.09.2018 року за № 3805/06.

Ухвалою від 30.10.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем 1 при обчисленні середньої заробітної плати за дні відпустки у 2018 році, та розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році безпідставно до розрахунків заробітної плати не включено частину заробітної плати (винагороди державного виконавця) нарахованої та виплаченої у 2017-2018 роках. Вказані дії призвели до не нарахування та невиплату позивачеві значної частина заробітної плати у 2018 році.

ГТУЮ надало відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просило відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач 1 зазначив, що винагорода державному виконавцю має специфічне джерело фінансування, оскільки виплачується за рахунок коштів виконавчого провадження, а не за рахунок бюджетних асигнувань, які виділяються на утримання міжрегіонального управління Мін`юсту. Крім того, відповідач вказав, що винагорода державного виконавця в силу приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, не враховуюється до розрахунків при обчисленні середньої заробітної плати.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просило відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач 2 зазначив, що винагорода державному виконавцю є специфічною заохочувальною виплатою, яка виплачується за рахунок коштів виконавчого провадження (стягнутого з боржника виконавчого збору), тобто - за рахунок коштів боржника, а не роботодавця, а тому винагорода державного виконавця в силу приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, не враховуюється до розрахунків при обчисленні середньої заробітної плати.

У відповідях на відзиви позивач звернув увагу на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. А тому твердження відповідача що винагорода державному виконавцю виплачується за рахунок коштів виконавчого провадження, не відповідає положенням чинного законодавства. Відповідно до положень п. 33 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать: 50 відсотків виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби, на раду з іншими видами доходів загального фонду Державного бюджету України, такими як: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, та інше. А тому хибною є думка, що винагорода державному виконавцю виплачується за рахунок боржника, а не роботодавця.

Також, у відповіді на відзив позивач зазначив, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Таким чином, винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п. 4 Порядку № 100. Отже, винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою. Таким чином, така складова заробітної плати, як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку № 100.

Ухвалою від 22.01.2021 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 29.03.2021 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 27.04.2021 року суд замінив відповідача у справі – Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області – на його правонаступника – Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач у 2018 році перебував на посаді головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Наказом ГТУЮ від 23.01.2018 року за № 33/07 позивачеві надано частину відпустки тривалістю 8 календарних днів.

Наказом ГТУЮ від 23.01.2018 року за № 36/07 позивачеві надано частину відпустки тривалістю 7 календарних днів.

Наказом ГТУЮ від 12.03.2018 року за № 183/07 позивачеві надано частину відпустки тривалістю 4 календарні дні.

Наказом ГТУЮ від 03.05.2018 року за № 431/07 позивачеві надано частину відпустки тривалістю 15 календарних днів.

Наказом ГТУЮ від 10.07.2018 року за № 871/07 позивачеві надано частину відпустки тривалістю 9 календарних днів.

Наказом ГТУЮ від 10.07.2018 року за № 867/07 позивачеві надано частину відпустки тривалістю 6 календарних днів.

Наказом ГТУЮ від 19.09.2018 року за № 3805/06 позивачеві надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Не погоджуючись з бездіяльністю ГТУЮ, що полягає у не включенні до розрахунку сум частини відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік виплаченої винагороди державного виконавця відповідно до ст. 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 26.06.2016 року № 1403-VIII (далі – Закон України № 1403), що діє з 05.10.2016 року, заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення містяться у ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі – Закон України № 108/95-ВР).

Положеннями ст. 2 Закону України № 108/95-ВР передбачено, додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі – Закон України № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 8 Закону України № 1403, державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 13 Закону України № 1403 заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансове та матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення і організацію виконавчих дій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України «Про виконавче провадження» (ч. 1 ст. 14 Закону України № 1403).

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державної казначейської служби України від 13.01.2004 року № 5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцiненi в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплатi, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Відповідно до розділу 2 даної інструкції фонд оплати праці складається з:

2.1. фонду основної заробітної плати;

2.2. фонду додаткової заробітної плати;

2.3. інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок № 100).

Пунктом 3 Постанови № 100 визначено перелік виплат, які включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи і вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

При цьому п.п. «б» п. 4 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої зарплати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року № 643 затверджено Порядок виплати та розміри винагород державному виконавцю (далі – Порядок № 643).

Відповідно до п. 2 Порядку № 643, у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виплачується винагорода у такому розмірі:

2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, – державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, – керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім випадків, передбачених абзацами сьомим – одинадцятим цього пункту).

Пункт 3 Порядку № 643 встановлює, що державному виконавцю, на виконанні у якого перебував виконавчий документ немайнового характеру та який забезпечив його фактичне виконання в повному обсязі, виплачується винагорода в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є фізична особа, та двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є юридична особа.

За змістом вказаного Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа (майнового характеру, немайнового характеру, стягнення аліментів та інше) державні виконавцімають право на винагороду за умови дотримання критеріїв виплати винагороди, встановлених Мін`юстом.

Відповідно до п.п. 17, 18 Порядку № 643 винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати. Виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що виплачена сума винагороди державного виконавці відповідно до Порядку № 643 не є премією, сплаченою із бюджету, а є винагородою (заохоченням), яка виплачується із стягнутого з боржника виконавчого збору, який становить 10% суми боргу, що фактично стягнута з боржника.

Таким чином, виплата винагороди державному виконавцю здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету, що формується з коштів виконавчого збору, стягненого державними виконавцями з боржників і не потребує додаткових витрат Державного бюджету України.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Таким чином, винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п. 4 Порядку № 100.

Суд зауважує, що винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що така складова заробітної плати, як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку № 100.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 814/564/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Факт не врахування винагороди державного виконавця при обчисленні середньої заробітної плати при розрахунку матеріальної допомоги, відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи, зокрема, розрахунками ГТУЮ на оплату за дні відпустки згідно кожного наказу.

Крім того, заперечень щодо розрахунку суми, яку позивач просить стягнути на його користь в розмірі 380626,33 грн. відповідачем суду не надано.

Разом з тим, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1213 є безпідставними, оскільки вказана постанова прийнята лише 09.12.2020 року та набула чинності з 12.12.2020 року, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 – 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, код ЄДРПОУ 43315529) – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не включення ОСОБА_1 частини виплаченої заробітної плати у сумі 461335,40 грн., до розрахунку оплати 8 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 33/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 536874,15 грн., до розрахунку оплати 7 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 36/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 605702,86 грн., до розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 12.03.2018 року за № 183/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 605702,86 грн., до розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 03.05.2018 року за № 431/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 598145,63 грн., до розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 871/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 598145,63 грн., до розрахунку оплати 6 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 867/07; частини виплаченої заробітної плати у сумі 420698,02 грн., до розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань виплаченої у 2018 році наданої наказом від 19.09.2018 року за № 3805/06.

3. Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), не нараховану та невиплачену частину заробітної плати у 2018 році на загальну суму 380626,33 грн., з яких: 13670,45 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 8 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 33/07; 13459,54 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку оплати 7 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 23.01.2018 року за № 36/07; 8471,13 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 12.03.2018 року за № 183/07; 31766,75 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 03.05.2018 року за № 431/07; 18814,02 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 871/07; 13679,09 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати, при розрахунку оплати 9 днів відпустки у 2018 році наданої наказом від 10.07.2018 року за № 867/07; 280465,35 грн. – частина не нарахованої та не невиплаченої заробітної плати при розрахунку розміру матеріальної для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році, наданої наказом від 19.09.2018 року за № 3805/06.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.04.2021 року.

Суддя О.В. Малих