Ухвала суду № 96580194, 22.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 квітня 2021 р. № 400/1071/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції за участю секретаря судового засідання Ковальського Є.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Білецького О.П. клопотання про залишення без розгляду

позовної заявиОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Костянтинівської сільської ради, вул. Гагаріна, 29, с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56663 про:стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 3 858,60 грн.; стягнення вихідної допомоги в розмірі 26 367,00 грн.; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 111 899,40 грн.,ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача - Костянтинівської сільської ради - подав до суду клопотання, в якому просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Констянтинівської сільської ради про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 3 858 грн., вихідної допомоги при звільненні в сумі середнього місячного заробітку в сумі 26 367 грн. та середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 111 899,40 грн. без розгляду.

В обгрунтування клопотання представник відповідача посилається на пропуск позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України як для спору з приводу звільнення з публічної служби.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 22.04.2021 позивач та представник відповідача брали участь у режимі відеоконференції.

Представник відповідача клопотання підтримав із зазначених у ньому підстав. Позивач проти клопотання заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

У підготовчому засіданні 22.04.2021 суд проголосив вступну та резолютивну частину ухвали за результатами розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Постановляючи цю ухвалу, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є загальною нормою, яка визначає строк звернення до суду і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальною нормою у розв`язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.

Водночас частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є загальною нормою у розвязанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.

У зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Стаття 233 Кодексу законів про працю України визначає строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233).

Разом із цим частина друга цієї статті встановлює, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, є загальною нормою, оскільки вона прямо не передбачає строк звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення тощо).

Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України конкретизує предмет (заробітна плата) судового захисту та встановлює, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком, і з цієї норми такий висновок прямо випливає.

За загальними правилами визначення пріоритетності змісту норми висновки, що прямо випливають з норми, мають пріоритет над висновками, що непрямо випливають з норми.

Оскільки норми частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).

Отже, під час розв`язання публічно-правових спорів про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці потрібно застосовувати положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, тобто строки звернення до суду у цій категорії спорів не застосовуються.

Аналогічна позиція викладена в правовому висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України щодо визначення строку звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Рішенням від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі Конституйційний Суд України надав таке офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України: в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Суд відхилив посилання представника відповідача на зазначену в клопотанні правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 460/4872/20 від 17.03.2021, оскільки спірні правовідносини у справі № 400/1071/21 є відмінними від тих, щодо яких сформована зазначена правова позиція.

Зокрема, у справі № 460/4872/20 розглядався спір, який виник у зв`язку з фактично проведеним відповідачем несвоєчасним розрахунком з позивачем з виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки. У справі № 460/4872/20 позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку, не зазначивши підстав для поновлення цього строку.

У справі № 400/1071/21, що розглядається, відповідач не виплачував позивачу спірних сум заробітної плати та вихідної допомоги, у зв`язку з чим вказаний у відзиві правовий висновок Верховного Суду є незастосовним до спірних правовідносин.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про залишення позову без розгляду та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 122, 123, 180, 181, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.

Дата складення повного судового рішення - 27.04.2021.

Суддя В.В. Птичкіна