Рішення № 96580161, 28.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року справа №380/2796/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Львівській області 10.04.2020 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Позивач просить суд скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевича Романа Івановича від 30.03.2020 №60093616 про закінчення виконавчого провадження.

Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, відповідно до якої державний виконавець на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження (надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону – надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення). Позивач посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №813/6766/14, зі змісту якої суд апеляційної інстанції вказав, «…у даних правовідносинах відсутні об`єктивні обставини, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення, наявність яких є обов`язковою передумовою для застосування ч.2 ст. 382 КАС України. Натомість обставини, які є причиною невиконання постанови, на переконання суду, носять суб`єктивний характер та не є наслідком умисних дій відповідача». Позивач вважає, що причини часткового ненадання інформації ОСОБА_1 зумовлені об`єктивними обставинами, а саме відсутності такої в контролюючого органу. Суд в межах розгляду справи №813/6766/14 встановив відсутність підстав для накладення штрафу за невиконання рішення суду, оскільки контролюючий орган надав усю наявну в нього інформацію, а поданий контролюючим органом звіт був прийнятий судом. За таких обставин позивач вважає, що державний виконавець повинен був закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Ухвалою від 26.05.2020 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 05.06.2020 суд в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України замінив позивача у справі Головне управління ДФС у Львівській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області. Цією ж ухвалою суд також замінив неналежного відповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на належного - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с. 52-53).

Відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву (а.с. 59-64), просить суд в задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що в провадженні перебувало виконавче провадження №60093616 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №813/6766/14 від 10.10.2017 про зобов`язання ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 вих. №03/07 від 18.07.2014 та надати запитувану інформацію. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 №813/6766/14 замінено боржника у виконавчому листі №813/6766/14 від 10.10.2017 на Головне управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700). Відповідач зауважує, що причини невиконання боржником/позивачем рішення суду у справі №813/6766/14 зводяться виключно до посилань на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №813/6766/14. Відповідач вказує, що таке рішення суду апеляційної інстанції не підтверджує повне та фактичне виконання рішення суду божником (позивачем у цій справі). Відповідач вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2020 №60093616 правомірними та такими, що вчинені в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження».

На вимогу суду відповідач надіслав копії матеріалів виконавчого провадження ВП №60093616 (а.с. 65-163).

Суд ухвалою від 22.06.2020 зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили судовими рішеннями у адміністративних справах №№380/1397/20, 380/2421/20 щодо правомірності винесення постанов про накладення штрафу від 29.01.2020 та від 11.03.2020 за невиконання боржником вимог виконавчого документа №813/6766/14 від 10.10.2017. У зв`язку з набранням судовими рішеннями у цих справах законної сили суд ухвалою від 18.03.2021 поновив провадження у цій справі.

Представник позивача подав клопотання від 19.04.2021, просив розгляд справи провести без його участі та вказав, що ГУ ДПС у Львівській області підтримує позовні вимоги в повному обсязі. З огляду на те, що позиції сторін викладені в адресованих суду заявах по суті спору, суд ухвалив розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами та постановити рішення суду в порядку письмового провадження.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Львівський окружний адміністративний суд 12.12.2014 прийняв рішення №813/6766/14, яким зобов`язав ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 вих. №03/07 від 18.07.2014 та надати запитувану інформацію. Це рішення набрало законної сили 03.06.2015, на його примусове виконання 10.10.2017 суд видав виконавчий лист №813/6766/14.

Державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ на підставі заяви стягувачки від 17.09.2019 прийняв постанову ВП №60093616 про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2019 (а.с. 65-70, 113-114).

01.10.2019 голова комісії з реорганізації ГУ ДФС у Львівській області скерував державному виконавцю лист №665/10.5-10 інформував про те, що на виконання рішення суду ГУ ДФС у Львівській області надало інформацію листом від 03.01.2019 вих.№248/10/52.13-21, відповідно до якого постанову Львівського окружного адміністративного суду №813/6766/14 від 12.12.2014 боржник виконав, надав інформацію на запит ОСОБА_1 № 03/07 від 18.07.2014 (а.с. 115-116). В листі боржник також повідомив державного виконавця про те, що 12.12.2019 контролюючий орган скерував до суду звіт про виконання рішення суду від 12.12.2014. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 на Личаківську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Львівській області штраф у сумі 38420, 00 грн., половину штрафу у розмірі 19210,00 грн. стягнуто на користь ОСОБА_1 , а іншу половину у розмірі 19210,00 грн. стягнуто до Державного бюджету України. За результатом апеляційного оскарження цієї ухвали Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 16.07.2019, відповідно до якої ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.032019 – скасував та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду, встановлення нового строку для подання звіту та застосування до суб`єкта владних повноважень заходів у виді накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі №813/6766/14 – відмовив. Мотиви суду апеляційної інстанції зводились до того, що «… у даних правовідносинах відсутні об`єктивні обставини, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення, наявність яких є обов`язковою передумовою для застосування ч.2 ст.382 КАС України. Натомість обставини, які є причиною не виконання постанови, на переконання суду, носять суб`єктивний характер та не є наслідком умисних дій відповідача» (а.с. 123-128). З посиланням на цю постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 боржник вказав, що рішення суду ним виконане.

08.10.2019 ОСОБА_1 подала державному виконавцю заяву від 08.10.2019 з інформацією про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі (а.с. 129-131).

14.11.2019 на адресу ГУ ДФС у Львівській області скеровано вимогу державного виконавця №В-8/02.1-26/60093616/16633 виконати рішення суду в повному обсязі з наданням підтверджуючих документів (а.с. 132-133).

У відповідь листом №893/08-05-10 від 04.12.2019 боржник повідомив державного виконавця про те, що на виконання рішення суду у справі №813/6766/14 ГУ ДФС у Львівській області надало ОСОБА_1 інформацію листом від 03.01.2019 вих. №248/10/52.13-21, що на думку останнього, стягувачці надано повну та вичерпну відповідь, а боржником рішення суду №813/6766/14 від 12.12.2014 виконане (а.с. 136-138). В листі боржник знову зіслався на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 та вказав, що причини часткового ненадання інформації зумовлені об`єктивними причинами – відсутністю такої інформації в контролюючому органі. Тому суд апеляційної інстанції встановив відсутність підстав для накладення штрафу за невиконання рішення суду, оскільки контролюючий орган надав позивачу усю наявну в нього інформацію. 03.01.2020 ОСОБА_1 скерувала державному виконавцю заяву від 03.01.2020, в якій навела доводи в якій саме частині боржник не виконав в повному обсязі рішення суду (а.с. 143-145).

29.01.2020 державний виконавець прийняв постанову ВП №60093616 про накладення штрафу, відповідно до якої наклав на боржника (ГУ ДФС у Львівській області) штраф у розмірі 5100 грн (а.с. 151-152). При прийнятті цієї постанови державний виконавець керувався статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та констатував, що боржник виконав виконавчий документ частково, оскільки надав відповідь не на усі поставлені у запиті ОСОБА_1 №03/07 від 18.07.2014 питання та не надав копій підтверджуючих документів, що запитувались. В цій постанові державний виконавець встановив новий строк для виконання рішення суду.

ГУ ДФС у Львівській області оскаржило цю постанову в судовому порядку. Так, 25.06.2020 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення №380/1397/20, відповідно до якого відмовив повністю ГУ ДФС у Львівській області у задоволенні адміністративного позову про скасування постанови Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 29.01.2020 ВП №60093616. У цій справі суд дійшов висновку, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №813/6766/14 не підтверджує повне та фактичне виконання рішення суду та у ній не зазначено про поважність причин невиконання судового рішення, а вказано, що обставини, які є причиною невиконання постанови, носять суб`єктивний характер. Суд вказав, що у боржника були всі можливості для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 у справі №813/6766/14. Суд дійшов висновку, що оскільки органом ДВС встановлено невиконання рішення суду, відповідач правомірно виніс постанову про накладення штрафу. Це рішення набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020.

11.03.2020 державний виконавець склав акт, констатував, що рішення суду виконано частково, оскільки відповідь надано не на усі питання, поставлені у запиті ОСОБА_1 №03/07 від 18.07.2014 та не надано підтверджуючих документів, які запитувались (а.с. 153) у зв`язку з цим прийняв постанову ВП №60093616 про накладення на ГУ ДФС у Львівській області штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 10200 грн. (а.с. 154-155).

ГУ ДПС у Львівській області не погодилось з цією та оскаржило таку в судовому порядку. Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 13.11.2020 у справі №380/2421/20, відповідно до якого суд відмовив ГУ ДПС у Львівській області в задоволенні адміністративного позову про скасування постанови Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 11.03.2020 ВП №60093616. В цьому рішенні суд вказав, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 813/6766/14 не підтверджує повне та фактичне виконання рішення суду і у такій не зазначено про поважність причин невиконання судового рішення, а вказано, що обставини, які є причиною невиконання постанови носять суб`єктивний характер. Суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем встановлено невиконання рішення суду, таким правомірно винесено постанову про накладення штрафу. За результатом апеляційного оскарження цього рішення постановою від 13.01.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі №380/2421/20.

12.03.2020 відповідач скерував на адресу Франківського ВП ГУНП у Львівській області подання/повідомлення №В-6610 про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника за ознаками злочину, передбаченого статтею 382 КК України (а.с. 156-157).

30.03.2020 державний виконавець прийняв постанову, відповідно до якої закінчив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №813/6766/14, виданого 10.10.2017 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 вих. №03/07 від 18.07.2014 та надати запитувану інформацію. Як правову підставі для прийняття цієї постанови державний виконавець вказав пункт 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» і те, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника (а.с. 158-160).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Стаття 1291 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до положень ст.ст. 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства:

- судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами;

- у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Частиною шостою цієї статті визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 63 Закону № 1404-VІІІ визначено:

- за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша);

- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга).

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя).

Статтею 75 Закону № 1404-VІІІ визначено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії:

- частиною першою цієї статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина першою статті 75);

- у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга).

При вирішенні спору суд керується такими міркуваннями:

На примусове виконання рішення у справі №813/6766/14 від 12.12.2014, що 03.06.2015 набрало законної сили, Львівський окружний адміністративний суд 10.10.2017 видав виконавчий лист №813/6766/14. Державний виконавець за заявою стягувачки на підставі цього виконавчого документа 18.09.2019 відкрив виконавче провадження ВП №60093616 про зобов`язання ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (правонаступник ГУ ДФС у Львівській області) повторно розглянути запит ОСОБА_1 вих. №03/07 від 18.07.2014 та надати запитувану інформацію.

Реагуючи на вимоги державного виконавця про виконання рішення суду №813/6766/14 від 12.12.2014, боржник (позивачу цій справі) скерував йому листи від 01.10.2019 №665/10.5-10 та від 04.12.2019 №893/08-05-10 (а.с. 115-116, 136-138). Боржник повідомив державного виконавця, що на виконання рішення суду у справі №813/6766/14 ГУ ДФС у Львівській області надало ОСОБА_1 інформацію листом від 03.01.2019 вих. №248/10/52.13-21. Боржник вважає, що в такий спосіб він виконав рішення суду, а причини часткового ненадання інформації зумовлені об`єктивними причинами – відсутністю такої інформації в контролюючому органі. При цьому боржник покликається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, в якій суд апеляційної інстанції встановив відсутність підстав для накладення штрафу на ГУ ДФС у Львівській області за невиконання рішення суду у справі №813/6766/14, оскільки контролюючий орган надав ОСОБА_1 усю наявну в нього інформацію.

Суд враховує ту обставину, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) з аналогічних підстав звертався до суду із позовами про скасування постанов державного виконавця у виконавчому провадженні №60093616 про накладення штрафу від 29.01.2020 та від 11.03.2020. Судовими рішеннями у справах №380/1397/20 від 25.06.2020 та №380/2421/20 від 13.11.2020 відмовлено ГУ ДПС у Львівській області в задоволенні адміністративних позовів про скасування постанов Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про накладення штрафу. В цих рішеннях, котрі набрали законної сили, суди встановили, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 813/6766/14 не підтверджує повне та фактичне виконання рішення суду і у цій постанові не зазначено про поважність причин невиконання судового рішення, а лише вказано, що обставини, які є причиною невиконання постанови, носять суб`єктивний характер. Суди вказали, що у боржника були всі можливості для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 у справі №813/6766/14 та дійшли висновку, що державним виконавцем вірно встановлено невиконання рішення суду без поважних причин, тому постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду винесені обґрунтовано та законно. Отже, судовими рішеннями у справах №380/1397/20 та №380/2421/20 за участі тих самих сторін встановлено невиконання боржником (позивачем у цій справі) рішення суду №813/6766/14 від 12.12.2014 без поважних причин та, як наслідок, підтверджено правомірність прийняття постанов про накладення штрафу в межах виконавчого провадження №60093616.

Аналогічні мотиви щодо протиправності прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2020 №60093616 (також з посиланням на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019) позивач наводить в цій справі. Тому позивач вважає, що державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (з причини фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Оцінюючи такі доводи позивача суд дійшов висновку про їх безпідставність – цій позиції позивача вже надана вичерпна оцінка в процесі розгляду адміністративних справ №№380/1397/20 та 380/2421/20, а обставини невиконання рішення суду без поважних причин на підставі частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються у цій справі.

Суд враховує, що рішення суду у справі №813/6766/14 від 12.12.2014 має зобов`язальний характер та не може бути виконано без участі боржника (позивача у цій справі). З огляду на встановлені ст.ст. 63, 75 Закону № 1404-VІІІ алгоритми вчинення виконавчих дій державний виконавець після перевірки виконання рішення суду та повторного накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин мав визначені підстави та обов`язок надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винести постанову про закінчення виконавчого провадження, що він і зробив. З огляду на все викладене суд дійшов висновку, що рішення державного виконавця (постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2020 №60093616) відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки прийнята обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження»; державний виконавець при прийнятті рішення діяв добросовісно та розсудливо. В свою чергу суд вважає вимоги позивача у цій справі є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на висновки суду по суті спору, понесені ГУ ДПС у Львівській області судові витрати не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 262, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2020 №60093616 - відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.