Рішення № 96579814, 23.04.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2133/19

провадження № 2-кас/340/13/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив (т.2 а.с.39-63):

- стягнути з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь матеріальну шкоду, яка існує станом на 20.07.2020 року, та яка виникла у зв`язку з порушенням його конституційних прав у зв`язку з не призначенням, з не нарахуванням та з не виплатою йому пенсії за вислугу років, починаючи з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року, у розмірі не нарахованої та невиплаченої пенсії, у розмірі 4 119,74 грн., (чотири тисячі сто дев`ятнадцять грн. 74 коп.), а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням його конституційних прав на пенсійне забезпечення з боку державних органів яка полягає у не призначенні йому пенсії за вислугу років у розмірі 21 276,69 грн. (двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість грн. 69 коп.);

- стягнути з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь моральну шкоду у розмірі 140 000,00 грн. (сто сорок тисяч грн.);

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь матеріальну шкоду, яка існує станом на 20.07.2020 року, та яка виникла у зв`язку з порушенням його конституційних прав у зв`язку з не призначенням, з не нарахуванням та з не виплатою йому пенсії за вислугу років: за 2007 рік і 5090,52 грн. за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 року з відповідача-2 необхідно стягнути основної пенсії 66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 року з відповідача-2 необхідно стягнути основної пенсії 49064,22 грн., а всього 121 152,00 (сто двадцять одну тисячу сто п`ятдесят дві грн. 00 коп.);

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням його конституційних прав на пенсійне забезпечення з боку державних органів яка полягає у не призначенні йому пенсії за вислугу років у розмірі 258 971 грн. 00 коп. (двісті п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят одну грн. 00 коп.).

Ухвалою судді від 28.07.2020 в задоволенні клопотання позивача про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Пенсійний фонд України, Державну казначейську службу України – відмовлено. Прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, на 18 вересня 2020 року призначено підготовче засідання (т.2 а.с.67-68).

Ухвалою суду від 18.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення відповідачів, розгляд справи відкладено до 16.10.2020 року, продовжено проведення підготовчого провадження та витребувано докази (т.2 а.с.126-127).

16.10.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи перенесено на 10.11.2020 (т.2 а.с.192).

10.11.2020 у зв`язку з неявкою учасників справи розгляд справи відкладено до 26.11.2020 (т.2 а.с.198).

26.11.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи перенесено на 23.12.2020 (т.2 а.с.204).

23.12.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.01.2021 за клопотанням позивача (т.2 а.с.208).

Позивачем подана до суду заява про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.221-222), в якій просить:

1. Зобов`язати відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн.

2. Стягнути з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь матеріальну шкоду, у вигляді втрати частини доходів за період з 10.03.2006 по 31.12.2006 року, яка існує станом на 20.07.2020 року, та яка виникла у зв`язку з порушенням його конституційних прав у зв`язку з не призначенням, з не нарахуванням та з не виплатою йому пенсії за вислугу років, у розмірі 21 276,69 грн. (двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість грн. 69 коп.).

3. Стягнути з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь моральну шкоду у розмірі 140 000,00 грн. (сто сорок тисяч грн.);

4. Зобов`язати відповідача-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за 2007 рік – 5090,52 грн., за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 – 66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 – 49064,22 грн., а всього 121152 (сто двадцять одна тисяча сто п`ятдесят дві грн. 00 коп.).

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням його конституційних прав на пенсійне забезпечення з боку державних органів, яка полягає у не призначенні йому пенсії за вислугу років за період з 01.01.2007 по 31.08.2016 станом на 20.07.2020 у розмірі 258971 грн. 00 коп. (двісті п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят одну грн. 00 коп.).

Ухвалою суду від 27.01.2021 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог – залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.02.2021 (т.3 а.с.2-3).

Ухвалою суду від 09.02.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, продовжено проведення підготовчого провадження у справі, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 03.03.2021 року (т.3 а.с.28-29).

Ухвалою суду від 03.03.2021 в задоволенні клопотання позивача про виклик та допит свідка – відмовлено, закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 26.03.2021 (т.3 а.с.37-38).

26.03.2021 в судовому засіданні, з урахуванням приписів ч.9 ст.205 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що посадовими особами, спочатку УМВС України в Кіровоградській області, а потім Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області допущено відносно нього незаконні діяння, які спричинили йому матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у не призначенні, не нарахуванні та у невиплаті йому пенсії за вислугу років з моменту коли у нього виникло таке право, а також на його думку невиконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 року, яка набрала законної сили. На переконання позивача, очевидним є той факт, що відповідачами протягом більше 14 років порушувались його конституційні права на своєчасне призначення та виплату пенсії. Також, зазначав, що вину Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області у не призначенні, у не нарахуванні та у невиплаті йому пенсії за вислугу років, двічі, повністю доказано вищими судовими інстанціями України у справах №404/8137/13-а та №404/4736/17. Позивачем наведено розрахунки спричиненої йому відповідачами матеріальної та моральної шкоди. Зазначено, що суму матеріальної шкоди заподіяної, зокрема відповідачем-1 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії, необхідно було взяти до уваги 51% від грошового забезпечення позивача у розмірі 831,79 грн.х51%=424,21 грн. Отже, на думку позивача заборгованість по пенсії, яку повинен був призначити та виплатити відповідач-1 за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року становить 4119,74 грн.; а заборгованість по пенсії, яку повинен був призначити та виплатити відповідач-2 за період з 01.01.2007 по 23.09.2016 - 121152,00 грн. При цьому, посилається на те, що суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. До того ж, вказує, що нараховані суми пенсії не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Також, вважає, що за даних обставин у нього є всі правові підстави стягнути з відповідача-1 моральну шкоду, зважаючи на наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини відповідача-1 в її заподіянні, чим підтверджується факт спричинення йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, на кого покладено обов`язок по її відшкодуванню і хто є тими особами на яких покладається, як на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона, зрозуміло з постанови Верховного Суду від 28.05.2019 року, у справі № 404/8137/13-а, провадження № К/9901/12560/18. А тому вважає, що з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області необхідно стягнути 140000,00 грн. моральної шкоди, тобто по 10000,00 грн. за кожен із 14 років, за які він просить відновити його конституційне право на пенсію.

Представник відповідача 1 – Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії (т.2 а.с.102-107) заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що ліквідаційна комісія УМВС України у Кіровоградській області, не є уповноваженим органом, який зберігає пенсійні справи колишніх військових, готує та подає документи на призначення пенсій до органів Пенсійного фонду України. Також і заперечував що стягнення з відповідача-1 моральної шкоди, посилаючись на те, що позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про немайнові негативні наслідки, страждання (фізичні, душевні, психічні, тощо ), які зазнав позивач.

Представник відповідача 2 – Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в судовому засіданні та письмовому відзиві на позовну заяву (т.2 а.с.83-85) заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 по справі №404/8137/13-а частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , зокрема визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, викладену в листі № 458/М-11 від 18.07.2013 року, щодо права позивача на призначення пенсії за вислугою років та зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області документи для призначення пенсії за вислугою років стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що на виконання вказаного рішення суду та після отримання від Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області документів, управлінням було призначено пенсію з 23.09.2016 року. Крім того, зазначає, що 02.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м.Кіровограда з позовною заявою до Головного управління про зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані з призначенням пенсії за вислугу років. Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 21.02.2018 позов задоволено та зобов`язано Головне управління призначити позивачу пенсію починаючи з 01.01.2007. При цьому, вказував, що постановою Третього апеляційною адміністративною суду від 28.11.2018 апеляційну скаргу Головного управління на зазначене рішення було задоволено в повному обсязі, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2018 скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про призначення йому пенсії з 01.01.2007 відмовлено, що на його думку підтверджує правомірність дій Головного управління. У зв`язку з викладеним, представник відповідача-2 вважає, що відсутні будь-які правові підстави для задоволення вимоги позивача, зокрема, щодо стягнення з управління на його користь матеріальної шкоди в розмірі 5090,52 грн. - за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, 66997,26 грн. - за період з 01.01.2008 по 31.03.2012, 49064,22 грн. - за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 (в загальному розмірі 121152,00 грн.), як зазначено в позовній заяві. Зазначав, що матеріальної шкоди з боку Головного управління по даній справі завдано позивачеві не було. Зауважував, що відмова Головного управління щодо призначення пенсії з 01.01.2007 протиправною не визнавалася, отже позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також, зазначав, оскільки позивачу не були нараховані суми пенсії, то відсутні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів. Крім того, просив суд закрити провадження у даній справі щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за 2007 рік – 5090,52 грн., за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 – 66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 – 49064,22 грн., а всього 121152 грн., оскільки такі позовні вимоги вже розглядались іншим судом.

Ухвалою суду від 23.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років за 2007 рік – 5090,52 грн., за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 – 66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 – 49064,22 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії, в частині зобов`язання відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн. та зобов`язання відповідача-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за 2007 рік – 5090,52 грн., за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 – 66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 – 49064,22 грн., а всього 121152 (сто двадцять одна тисяча сто п`ятдесят дві грн. 00 коп.) - залишено без розгляду.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м.Кіровограда із позовом до Кіровоградського обласного військового комісаріату, Кіровоградського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Управління поліції охорони в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати неправомірною відмову Кіровоградської обласної військової частини Кіровоградський обласний військовий комісаріат та Кіровоградського міського військового комісаріату у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оформлену листом від 16 березня 2006 року № 1171, з рекомендацією звернутися до органів внутрішніх справ (надано на руки лише 12.07.2006 року);

визнати неправомірною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №12/М-41 від 01.03.2007 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

визнати неправомірною відмову Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №19/4-М-26 від 29.08.2006 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та у виплаті пенсії в період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року;

визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області № 458/М.11 від 18.07.2013 року у виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

зобов`язати Кіровоградську обласну військову частину Кіровоградський обласний військовий комісаріат та Кіровоградський міський військовий комісаріат, на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян», передати заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 02.03.2006 року у п`ятиденний строк до Управління поліції охорони в Кіровоградській області (правонаступник Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області) та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, правонаступником якого є Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, при цьому вважати, що датою відправлення заяви ОСОБА_1 є 07.03.2006 року;

зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області та Управління поліції охорони в Кіровоградській області: сформувати пенсійну справу ОСОБА_1 ; призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 10.03.2006 року; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року включно;

зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області та Управління поліції охорони в Кіровоградській області, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» передати за формою, що затверджується Пенсійним фондом України пенсійну справу ОСОБА_1 з 01 січня 2007 року до Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області прийняти пенсійну справу ОСОБА_1 з 01.01.2007 року від Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області і Управління поліції охорони в Кіровоградській області та продовжити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2007 року безстроково.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі № 404/8137/13-а (2-а/404/2/16) від 30 травня 2016 року у задоволенні даного позову відмовлено (т.2 а.с.239-242).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2016 року по справі № 404/8137/13-а(2-а/404/2/16) скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними відмови Кіровоградського обласного військового комісаріату, Кіровоградського міського військового комісаріату, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії, а також про зобов`язання Кіровоградського обласного військового комісаріату, Кіровоградського міського військового комісаріату, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління поліції охорони в Кіровоградській області вчинити певні дії залишено без розгляду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління поліції охорони в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання неправомірними відмови та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, викладену в листі № 458/М-11 від 18.07.2013 року, щодо права позивача на призначення пенсії за вислугою років. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області документи для призначення пенсії за вислугою років стосовно ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.243-245).

Постановою Верховного Суду від 28.05.2019 касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 – без змін (т.2 а.с.246-249).

За змістом постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 по справі № 404/8137/13-а (2-а/404/2/16) судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до записів з трудової книжки з 17.10.1979 по 19.06.1992 року (звільнений в запас) проходив службу в Збройних силах СРСР та України. З 19.04.1993 по 12.04.1995 року (відповідно до витягу з наказу по ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області за останнім місцем служби від 11.04.1995 №27 о/с, позивач звільнений з органів МВС України за власним бажанням) позивач проходив службу в органах МВС України. Загальний трудовий стаж складає більше 26 років, з них військовий стаж складає 12 років 6 місяців, з урахуванням проходження служби в органах МВС України - 13 років 8 місяців.

02.03.2006 року позивач звернувся до Кіровоградського ОВК із заявою про призначення пільгової пенсії за вислугу років у відповідності до п. “б” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. 10.03.2006 позивачу виповнилось 45 років.

Листом №1171 від 16.03.2006 Кіровоградський ОВК з посиланням на наказ ВДСО при УМВС України в області №27 л/с від 11.04.1995 року (наказ про звільнення позивача) повідомив ОСОБА_1 про необхідність звернення у відомство за місцем останньої служби. Відповідь позивач отримав фактично в липні 2006 р.

04.08.2006 позивач звернувся до кадрового відділу Державної служби охорони при УМВС в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії.

Листом від 29.08.2006 №19/4-М-26 Відділ Державної служби охорони при Управлінні МВС України в Кіровоградській області повідомив позивача про відсутність правових підстав для призначення пенсії, оскільки на день звільнення з органів внутрішніх справ позивач не мав 45-ти річного віку і заява подана ним після введення в дію Закону “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців”.

05.02.2007 позивач звернувся до Управління МВС України в Кіровоградській області щодо призначення йому пенсії, проте отримав відповідь №12/М-41 від 01.03.2007 про доцільність звернення до Управління пенсійного фонду України у зв`язку із змінами законодавства.

Листом №458/М-11 від 18.07.2013, за дорученням прокуратури області, на скаргу позивача від 14.06.2013, Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для призначення йому пенсії, оскільки на момент звільнення з військової служби він не досяг 45-ти річного віку.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином вищенаведені обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції по справі № 404/8137/13-а(2-а/404/2/16) не підлягають доказуванню.

Крім того, судом встановлено, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 по справі № 404/8137/13-а, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 відповідачем-1 підготовлено та направлено відповідачу-2 документи для призначення пенсії колишньому співробітнику ОВС ОСОБА_1 (т.2 а.с.160).

В свою чергу, відповідач-2 отримавши документи для призначення пенсії позивачу, ОСОБА_1 було призначено пенсію з 23.09.2016 року у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення (т.2 а.с.76-81). При цьому, в матеріалах пенсійної справи міститься і заява позивача від 02.11.2016 про призначення пенсії за вислугу років (т.2 а.с.78зв.).

До того ж, судом встановлено, що 02.08.2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, в якому просив з урахуванням позиції Верховного Суду України, які зазначені у постанові від 10 лютого 2015 року №21-630а14, згідно якої правовідносини по пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію за вислугою років з 01.01.2007 року згідно з чинним законодавством України на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року по справі № 404/8137/13-а (2-а/404/2/16) та постанови Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року № 21 -630а14.

21.02.2018 Кіровським районним судом м.Кіровограда прийнято рішення по справі №404/4736/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані з призначенням пенсії за вислугою років, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років починаючи з 01.01.2007 з урахуванням виплачених сум (т.2 а.с.91-93).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2018 року в адміністративній справі №404/4736/17 (2-а/404/482/17) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані з призначенням пенсії за вислугою років - скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані з призначенням пенсії за вислугою років – відмовлено (т.2 а.с.94-98).

Дана постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 відповідно до статті 255 КАС набрали законної сили з дати її прийняття.

Позивач вважає, що відносно нього відповідачі допустили незаконні діяння, які спричинили йому матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у не призначенні та у невиплаті йому пенсії за вислугу років з моменту коли у нього виникло таке право.

При цьому, позивач посилався на положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-XII), вказував, що суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно ухвали суду про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, в частині зобов`язання відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн.; зобов`язання відповідача-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років за 2007 рік – 5090,52 грн., за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 – 66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016 – 49064,22 грн., суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 55 Закону№2262-XII.

Так, Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі за текстом – Закон №2262-ХІІ) визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно зі статтею 10 Закону №2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону №2262-XII.

При цьому, суд звертає увагу на те, що пенсія за вислугою років призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.

Відповідно до статті 55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі – Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі – Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У статті 2 Закону №2050-III прямо передбачено, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З наведеного регулювання випливає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону №2262-XII, статтею 2 Закону №2050-III та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Так, з 01.01.2007 року функції з призначення та виплати пенсій особам, яким пенсія призначена на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ), передано органам Пенсійного фонду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1522 “Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян” затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, який в свою чергу визначає механізм передачі органам Пенсійного фонду України від Міноборони, МВС та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України № 2262, функцій з призначення і виплати пенсій (далі - передача функцій з призначення і виплати пенсій).

Відповідно до вимог вказаної Постанови КМУ № 1522 від 02.11.2006 року відповідні органи зобов`язано забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення та виплати пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам та мічманам та передачу їх до 01.01.2007 року до органів Пенсійного фонду України та виплату пенсій до визначеного строку.

Згідно пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженому Постановою Пенсійного фонду від 30.01.2007 № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, /…/ (далі - міністерства та інші органи).

В свою чергу на підставі Інструкції, затвердженої Наказом МВС від 25.06.2013 № 611 "Про окремі питання організації роботи із соціальних виплат в органах внутрішніх справ України" визначено, що робота з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей здійснюється відповідними структурними підрозділами фінансового та кадрового забезпечення головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 2.1).

Пунктом 2.3.1 цієї Інструкції встановлено, що на уповноважений структурний підрозділ покладаються підготовка та подання до територіальних органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей.

Таким чином, оскільки необхідною умовою для виплати позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області пенсії за вислугою років є прийняття пенсійним органом рішення про призначення такої пенсії, прийняте за заявою особи про призначення пенсії, що надійшла від уповноважених органів МВС разом із відповідними документами, в той час як судом не встановлено факту прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області такого рішення з 01.01.2007, тому суд не вбачає підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням його конституційних прав на пенсійне забезпечення з боку державних органів, яка полягає у не призначенні йому пенсії за вислугу років за період з 01.01.2007 по 31.08.2016.

Враховуючи викладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів здійснення як відповідачем-1 призначення, нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року, так і відповідачем-2 призначення та нарахування пенсії з 01.01.2007 року, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача матеріальної шкоди, у вигляді компенсації втрати частини доходів. Таким чином, позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на користь позивача моральної шкоди у розмірі 140000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, враховуючи відсутність встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн., суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на користь позивача моральної шкоди у розмірі 140000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії (25006, м.Кропивницький, вул.Віктора Чміленка, 41, ЄДРПОУ 08592224), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина